Нерозпаковані візки, відсутність реабілітації та телевізор як єдина розвага ― дітки із важкими формами ДЦП та аутизму, які мешкають в інтернаті в Старому Роздолі на Львівщині, здебільшого ведуть лежачий спосіб життя. Але без потрібних фізичних навантажень їхній стан буде поступово погіршуватись.

У Роздільському інтернаті живуть хлопчики із вадами розумового розвитку. Там близько 75 вихованців та майже стільки ж персоналу. Однак деякі діти залежні від сторонньої допомоги і потребують цілодобового догляду.

«Є діти, які розуміють звернену мову, а є, які не розуміють. Просто потрібно все робити разом з ними, за них. Допомагати поїсти, пересуватися чи сходити в туалет», ― каже старша медсестра Мар`яна Траска.

Восьмеро з цих дітей приречені переважну більшість часу проводити у ліжку. Навіть до візочків їх садять не часто. Деякі деталі до крісел ще досі у целофані. У більшості з них важка форма ДЦП і рух для них життєво важливий. В інтернаті немає фахівця, який би займався фізичною реабілітацією дітей. Тому медсестри уважно слухають і записують зауваження Андріана ― реабілітолога зі Львова, який приїхав на консультацію на кілька годин.

«Я хочу показати, що може зробити няня, вихователь, що можна робити тут та зараз», ― каже Андріан. ― Їм щодня потрібно надавати положення, оскільки, якщо ви розумієте, кожна людина потребує руху. Також ці діти через свою особливість, діагнози, також потребують руху».

Та, стежачи за сміливими рухами реабілітолога, медсестри визнають, що бояться зайвий раз чіпати дітей, аби не завдати їм шкоди.

«Все одно треба реабілітолога, бо якісь процедури проводити завжди страшно, коли немає освіти. Бо не дай Бог якийсь перелом станеться», ― каже медсестра Галина.

Чому в інтернаті досі немає такого фахівця ― не відомо. Директор закладу наразі у відпустці. Але можливість збільшити штат, як виявляється, є.

«З нового року ми плануємо ввести в штатний розпис реабілітолога, соціального робітника, який буде працювати з тими дітками», ― розповідає заступник директора обласного департаменту соцзахисту Оксана Соболь.

Також обіцяють допомогти інтернату із ортопедичними засобами.

«Буде сюди виїзд наших спеціалістів, зняття гіпсових негативів і подальший випуск продукції, ― каже заступник директора з медичної роботи Львівського протезного заводу Вікторія Оліх. ― Дітки потребують вертикалізації. На сьогоднішній день в нас є вертикалізатори функціональні, також ортопедичне взуття, ортези на верхні і нижні кінцівки».

Однак наразі це лише маленький крок. Рук все одно бракуватиме. Адже закордоном в подібних закладах з однією дитиною працює четверо-п’ятеро фахівців.

Zaxid.net