Проєкт «Мультисекторальна гуманітарна допомога з урахуванням інвалідності для внутрішньопереміщених осіб (ВПО), репатріантів, ветеранів та приймаючих громад в Україні» має на меті забезпечення допомоги найбільш вразливим категоріям населення України.
Завдяки зусиллям регіональних координаторів, проєкт набуває реальних обрисів у пілотних громадах. Це особисті історії людей, які кожного дня працюють, підтримуючи тих, хто найбільше потребує допомоги.
Ірина Твердохліб – координатор у Полтавській області.
Ірина бачить свою роботу в проєкті не лише як професійний обов’язок, але і як терапію, яка дозволяє відчути себе потрібною.
«Можливість відчувати себе необхідною у розв’язанні проблем, які виникають у людей — це те, що додає сили. А від цього у всіх тільки позитивні емоції, які так необхідні для нас усіх в такий нелегкий для країни час».
Вона наголошує, що проєкт створює міст між владою і громадою, зосереджуючись на підтримці кожної конкретної людини, яка цього потребує. Її досвід показує, що позитивні емоції та реальні зміни в житті людей є найвищою винагородою за працю.
Наталія Пругло – координатор Опішнянської громади, Полтавської області.
Наталія, зізнається, що робота в команді Асамблеї стала для неї новим етапом життя.
«Маю інвалідність понад десять років, але про «Національну Асамблею людей з інвалідністю України” ніколи не чула раніше. Координатором в громаді я стала випадкова, але ця справа мені дуже подобається та захоплює особливо, коли бачиш щасливі очі людей! Хоч я є новенькою, в Асамблеї мене прийняли добре, весь колектив з яким я працюю є дуже професійні та чуйні люди.
Проєкт дав мені можливість познайомитись з великою кількістю цікавих та гарних людей. Деякі люди мене дуже вразили силою волі, наполегливістю та завзяттям з яким вони беруться за справу. Завдяки проєкту я маю змогу допомогти людям нашої громади в такий важкий час, які дуже цього потребують. Також проєкт нагадав місцевій владі, що є люди, які потребують підтримки й вони також мають право бути почутими, а не бути забутими у своїх домівках. Проєкт надав дуже велику допомогу нашим жителям, чого раніше ніколи не було».
Єлизавета Отливанна – координатор Карлівської громади, Полтавської області.
Єлизавета дуже ствердно каже, що дуже тишиться тому, що працює у команді проєкту. «Допомагати людям — це дуже приємно, хоча і бувають інколи питання, які потребують більших зусиль для вирішення, але я справляюсь. Я була спокійною, коли взимку серед морозів у нас вдома потік паливний котел, бо завдяки проєкту, я змогла взяти новий в кредит. А ще я дозволила собі (можливо це для вас незрозуміло) купувати хоч раз на тиждень свіжі овочі, фрукти, чого раніше не могла. Також у мене є онучок, якому три роки і я щаслива, що можу купувати йому іграшки, які він просить.
Єлизавета говорить, що завдяки тому, що працює в Асамблеї, тепер і сама змогла отримати активне крісло через управління соціального захисту.
«У мене багато що зміниться на краще».
Ніна Пахом’юк — координатор у Волинській області.
Ніна, яка має великий досвід роботи з людьми з інвалідністю, підкреслює важливість проєкту для громад. Вона бачить зміни на краще вже через кілька місяців роботи, коли людей з інвалідністю почали «бачити». Проєкт допомагає не лише матеріально, але й сприяє згуртуванню громад, створюючи нові можливості для навчання та розвитку.
«За більш ніж двадцять років діяльності зробила висновок, що у будь-якій складній ситуації треба шукати з неї вихід і не боятися звертатися за допомогою. Але, спостерігаючи за життям суспільства, зробила ще один важкий висновок – найважче сьогодні навіть не жити, а виживати людям з інвалідністю, людям поважного віку.
Я особисто багато навчилася у плані спілкування з людьми похилого віку та людьми з інвалідністю, вмінню убезпечувати себе та людей, з якими працюю і спілкуюсь, вмінню психологічно працювати та підтримувати цих людей. Зросла моя самооцінка, підвищився професійний рівень. Я вивчила законодавство України щодо захисту прав людей, захисту прав дітей».
Світлана Поліщук – координатор Рожищенської громади, Волинської області.
«У проєкті я працюю відносно невеличкий період часу, всього четвертий місяць, але з впевненістю можу сказати, що це неймовірний досвід».
Світлана ділиться, що як і будь-де виникають труднощі, бо робота з людьми не є легкою, але це вчить мене та команду не здаватися й оперативно реагувати на виклики, які зʼявляються в процесі. Це про дисципліну, самоорганізацію та адаптивність. Усі ці навички є безумовно корисними для мого особистісного розвитку.
Якщо ж говорити про те, що мотивує Світлану, то це – неймовірні люди, яким вдається допомогти.
«Вони ніби промінчики сонця заряджають своєю енергією і неодмінно дарують посмішку та підтримку коли потрібно. У ці моменти я відчуваю, що дотична до чогось великого, що зробить цей світ, Україну та нашу громаду кращою».
Марія Глод – координатор Торчинської громади, Волинської області.
Марія, яка сама є внутрішньо переміщеною особою, відзначає, як важливо відчувати що ти частина команди, яка допомагає іншим.
«Тішуся, що маю таку можливість, бо ж не даремно кажуть: набагато краще допомагати, аніж просити допомоги. Хочу, аби соціальне становище незахищених верст населення покращилося, аби громада була доступною для людей з інвалідністю, щоб медичні заклади надавали якісні послуги, доступні усім. Надалі разом з НАІУ, будемо працювати над цим!».
Валентина Добридіна – координатор у Чернівецькій області.
Валентина відзначає важливість своєї роботи в координації діяльності в громадах Чернівецької області.
«Проєкт важливий і цікавий. Завдяки його реалізації люди отримують реальну допомогу в громадах, у віддалених селах. Для мене участь у проєкті це новий досвід роботи в команді; нові підходи до аналізу ситуації в громадах; нові знання з питань інвалідності».
Валентина наголошує, що роботи багато: налагодження чіткої командної роботи з координаторами в громадах, комунікація з представниками обласної влади, головами громад, старостами, діловодами, інспекторами з соціальних питань, соціальними працівниками, цільовою аудиторією. Це велика кількість людей, які залучені у проєкт, щоб він успішно реалізовувався.
«Крім того, це візити додому до людей, спілкування телефоном з жінками та чоловіками з інвалідністю, з батьками, які виховують дітей з інвалідністю, з людьми похилого віку».
Робота в проєкті «Мультисекторальна гуманітарна допомога з урахуванням інвалідності» є не просто професійним завданням, але й можливістю для координаторок приносити користь своїм громадам, підтримувати найбільш вразливих людей і створювати реальні зміни на краще. Їхні історії показують, як проєкт допомагає не лише тим, хто отримує допомогу, але й самим працівникам, які відчувають себе частиною великої та значущої справи.
Крестянікова Людмила – координатор Мамаївської громади, Чернівецької області.
Людмила відзначає, що робота в проєкті допомогла їй глибше зрозуміти потреби різних людей. Для неї є важливим бути частиною команди, яка забезпечує доступ до гуманітарної допомоги, технічних засобів реабілітації та медичних послуг для людей в громаді.
«На мою думку, це необхідний проєкт для нашої цільової групи, бо з початку війни, більшість з них не отримували ніякої допомоги. Мені приємно усвідомлювати, що я є тим важливим «гвинтиком» який забезпечує роботу великої «машини допомоги та підтримки».
Владислав Добридін — координатор проєкту в Сторожинецькій громаді, Чернівецької області.
«Я радий що особисто мені надалася така можливість допомогти людям своєї громади в цей нелегкий час. Під час роботи є різні моменти, іноді все йде легко і за планом, іноді трапляються нестандартні ситуації. Але завжди зігріває і підтримує думка, що невирішальних проблем не буває і ти своєю роботою допомагаєш людям».
***********
The multisectoral humanitarian aid project «Multisectoral humanitarian aid considering disabilities for internally displaced persons (IDPs), returnees, veterans and host communities in Ukraine” aims to provide assistance to the most vulnerable categories of the population of Ukraine.
Through the efforts of the regional coordinators, the project is beginning to take shape in the pilot communities. These are personal stories of people who work every day to support those who need it most.
Iryna regards her involvement in the project not solely as a professional obligation, but also as a form of therapy, which provides her with a sense of being needed.
«It is important to feel needed when attempting to solve problems that people have. And from this, everyone has only positive emotions, which are so necessary for us all in such a difficult time for the country» she said.
She emphasizes that the project creates a bridge between the government and the community, with a focus on supporting each specific person who needs it. Her experience shows that positive emotions and genuine changes in people’s lives are the highest reward for work.
Natalia admits that working in the Assembly team has become a new phase in her life.
«I have been disabled for more than 10 years, but I have never heard of the “National Assembly of People with Disabilities of Ukraine” before. I acquiesced to the role of community coordinator by chance, however, I genuinely enjoy my work and find it captivating, particularly when I witness the joy of individuals’ eyes. Although I am new, I was well received by the Assembly, and the entire team I work with is very professional and sensitive.
The project provided me with the opportunity to interact with a multitude of intriguing and hospitable individuals. Several people really impressed me with the strength of will, persistence, and zeal with which they take on business. Thanks to the project, I am able to provide assistance to the individuals of our community during a challenging time, who genuinely require it. The project also reminded the local authorities that individuals require assistance and have the right to be heard and not be forgotten within their homes. The project provided great help to our residents, something that had never happened before».
Elizaveta affirms her silence as a result of her involvement in the project team. «Providing assistance to individuals is a pleasant experience, albeit there may be situations that necessitate greater effort to resolve. I was calm when the fuel boiler at our house leaked in the middle of the winter, because thanks to the project, I was able to borrow a new one. And I allowed myself to buy fresh vegetables and fruits at least once a week, which I was unable to do. I also have a grandson who is three years old, and I am happy that I can buy him the toys he asks for.
Elizaveta asserts that owing to her work in the Assembly, she has been able to obtain an active seat through the Social Security Administration. «Many things in my life are going to change for the better» she said.
Nina, who has extensive experience working with people with disabilities, stresses the importance of the project to communities. After only a few months of work, she observes positive developments as individuals with disabilities are increasingly recognized. «The project not only helps financially, but also contributes to community cohesion by creating new opportunities for learning and development.
Over the past twenty years, I’ve learned that in any tough spot, one should always look for a way out and not be afraid to ask for help. But when I looked at the life of society, I made one more difficult conclusion: the hardest thing today isn’t even to live, it’s to survive.
I personally learned a lot about communication with the elderly and people with disabilities, how to protect myself and the people with whom I work and communicate, and how to work psychologically and support these people. My self-esteem and professional level have improved. I studied the legislation of Ukraine regarding the protection of people’s rights and the protection of children’s rights».
«I have only been involved in the project for a brief duration, namely the fourth month, yet I can confidently affirm that it has been an exceptional experience».
Svitlana shares that, like everywhere, difficulties arise because working with people is not easy, but it teaches me and the team not to give up and to quickly respond to challenges that arise in the process. It emphasizes discipline, self-organization, and adaptability. All of these skills are extremely useful for my personal development.
If we talk about what motivates Svetlana, then these are incredible people who are able to help. «They charge like the sun’s rays and always smile and help when they need it. I feel that in these moments, I am touching something big that will make this world, Ukraine, and our community better».
Maria, who is an woman who has been internally displaced, elucidates the significance of being a member of a team that assists others.
«I am pleased that I have been given this opportunity, as it is not without reason that it is advisable to offer assistance rather than soliciting it. I hope that the social situation of vulnerable areas of the population will improve, that the community will be accessible to people with disabilities, and that medical facilities will provide quality services to all. In the future, we will work together with NAPD to address this issue».
Valentina notes the importance of her work in coordinating activities in communities of the Chernivtsi region.
«The project is of great importance and interest. Thanks to its implementation, people are receiving real help in communities and remote villages. For me, participating in the project is a new experience of working in a team, new ways to look at the situation in communities, and new knowledge about disability».
Valentina emphasizes that there is a lot of work to be done: establishing clear teamwork with coordinators in communities, communicating with representatives of regional authorities, heads of communities, elders, clerks, social inspectors, social workers, and the target audience. «This is a large number of people involved in the project in order to ensure its success. Furthermore, these include visits to people’s homes, communication over the phone with women and men with disabilities, parents who raise children with disabilities, and elderly people».
«Working on the project «Multisectoral humanitarian aid considering disabilities» isn’t just a job for coordinators, it’s a chance to help their communities, help the weakest, and make real changes. Their stories demonstrate how the project not only helps those who receive help, but also the workers themselves, who feel part of a big and meaningful cause».
Lyudmila acknowledges that participating in the project aided her in comprehending the requirements of diverse individuals. It is important for her to be a part of a team that provides access to humanitarian aid, technical means of rehabilitation, and medical services to people in the community.
«I believe that this is a necessary project for our target group, since since the beginning of the war, most of them have not received any help. I am pleased to realize that I am an important component of the big aid and support machine».
«I am grateful that I personally had the opportunity to help the people of my community during this difficult time. During work, there are different moments when everything goes smoothly and according to plan, and other times when non-standard situations occur. But it always warms and supports the idea that there are no unsolvable problems and that you help people with their work».