Жінки-лідерки на стражі роботи в громадах. Підвели підсумки піврічного проєкту щодо сприяння правам жінок та дівчат з інвалідністю

30 Листопада 2023 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Протягом червня – листопада 2023 року Національна Асамблея людей з інвалідністю України (НАІУ) реалізовувала проєкт “Сприяння правам жінок та дівчат з інвалідністю шляхом посилення їх участі та лідерства в громадах”, за підтримки UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні та Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги / WPHF.

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи,  надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.

Складовою успіху була потужна робота команди 10 партнерів НАІУ – громадських організацій людей з інвалідністю, які діяли на місцях. Для втілення ініціативи обрали такі області: Вінницьку, Дніпропетровську, Житомирську, Закарпатську, Одеську, Полтавську, Сумську, Чернівецьку, Київську та місто Київ. Організатори поставили собі за мету посилити жіноче лідерство та участь жінок/осіб з інвалідністю у процесах прийняття рішень стосовно гендерно-орієнтованого гуманітарного реагування, а також захисту прав жінок з інвалідністю.

– Війна та гуманітарна криза особливо відображаються на становищі жінок та дівчат з інвалідністю, включаючи жінок літнього віку та жінок, які виховують дітей з інвалідністю. Сьогодні вони постійно стикаються з проблемами доступу, розподілу та надання гуманітарної допомоги через їх обмежену мобільність, доступ до інформації, низький рівень володіння цифровими технологіями. Проблемними питаннями залишається своєчасність отримання медичних та реабілітаційних послуг, низький рівень соціальних допомог та пенсій по інвалідності, пригнічений емоційно-психологічний стан жінок, – говорить керівниця проєкту Вікторія Назаренко.

У межах реалізації проєкту НАІУ вдалося досягти значної підтримки жінок цільової групи, фінансово допомогти та залучити до реалізації заходів проєкту 10 партнерських громадських організацій жінок/осіб з інвалідністю. Під час здійснення місцевих гуманітарних програм НАІУ підтримала близько 2000 жінок з інвалідністю шляхом надання їм психологічної допомоги, соціальних послуг: з догляду (68 жінок), тимчасового проживання (42 жінки), гарячого харчування (95 жінок), забезпечили сертифікатами на придбання продуктів харчування та засобів особистої гігієни (505 та 355 сертифікатів відповідно), організовували інформаційно-просвітницькі заходи (вебінари, семінари, круглі столи, табори жіночого лідерства, майстер-класи).

– Близько 200 жінок з інвалідністю та члени їх родин отримали в рамках проєкту юридично-консультаційні послуги офлайн та онлайн. Тому важливість і актуальність реалізованого проєкту ні в кого з нас не викликає сумніву,- продовжила Вікторія Назаренко.

Важливою складовою серед реалізованих громадськими організаціями-партнерами активностей у межах проєкту стало проведення оцінки потреб цільової групи щодо доступу до гуманітарної допомоги під час повномасштабної війни. Для моніторингу НАІУ було розроблено анкету, з якою працювали громадські організації-партнери в громадах. Учасниками анкетування було 10 міських ТГ, 4 селищних ТГ, 4 сільських ТГ. Конкретні та розгорнуті запитання стосувалися 35 населених пунктів. Анкета містила інформацію щодо статистичних та аналітичних даних, а також додаткові питання. Про отримані результати розповідає Оксана Полякова, менеджерка по зв’язкам з регіонами: “Як показало дослідження, питома вага людей з інвалідністю в усіх громадах різна, причому найменший показник 2,5% – в Білогородській ТГ Київської області, а найбільший – 10,8 у Коростенській ТГ Житомирської області. Відсоток жінок з інвалідністю в частці людей з інвалідністю найбільший 31,8 % у Білківській ТГ Закарпатської обл, а найбільший 81,3 % – в Іршавський ТГ Закарпатської області. В усіх громадах представлені ВПО з інвалідністю, їх відсоток складає менше одиниці. В 4 населених пунктах відсутнє транспортне сполучення, яке проходить через населений пункт: с. Брід (де проживає 112 осіб з інвалідністю) та с. Дешковиця Іршавської ТГ Закарпатської обл, с. Велика Рудка Диканської ТГ та с.Попівка Опішнянської ТГ Полтавської області. Доступний транспортний засіб на маршруті мають 7 населених пунктів, 5 пунктів – службу з перевезення маломобільних груп населення, а 3 населених пункти – доступний для перевезення дітей з інвалідністю шкільний автобус.

Якщо говорити про медичні заклади, то вони є в усіх населених пунктах, однак у 12 недоступні для людей з інвалідністю. Також у місцевих бюджетах 19 населених пунктів не передбачені видатки на оплату безкоштовного забезпечення медичними виробами: сечо- та калоприймачі, пелюшки, сечопоглинаючі прокладки, підгузки. У 8 населених пунктах мешканці взагалі не отримують соціальні послуги. Важливим питанням є громадська активність, однак у 29 населених пунктах відсутні громадські організації людей з інвалідністю, в 24 населених пунктах не має навіть активістів, які займаються представництвом інтересів осіб з інвалідністю”, – зазначила Оксана Полякова. Також опитування стосувалось шляхів отримання інформації, наявності доступного інтернету, банкоматів, поштових відділень тощо.

Анкетування показало низку проблем. По-перше, відсутність достовірної статистики, бо до цього часу деякі громади з’ясовують статистичну інформацію. По-друге, недостатній рівень обізнаності людей цільової групи щодо своїх прав і гарантій. По-третє, низьку громадську активність людей цільової групи, внаслідок чого виникає ситуація недостатньої поінформованості органів місцевої влади щодо потреб мешканців громади. Актуальною залишається обмеженість матеріальних ресурсів. Узагальнює Оксана Полякова: “Рівень життя людей з інвалідністю, людей похилого віку залишається низьким та погіршується через військову агресію. Вони потребують продуктів харчування, засобів гігієни, а через настання холодів і в очікуванні локдаунів зростає потреба в теплих речах, засобах обігріву та приготування їжі.

Допомога від міжнародних організацій переважно надається ВПО, а люди без цього статусу, часто залишаються поза увагою. Навіть при виділенні допомоги, виникають труднощі з її отриманням, адже не в усіх населених пунктах є поштові відділення та банкомати. Погана ситуація з транспортним сполученням, що обмежує права людей з інвалідністю та осіб похилого віку на вчасну медичну допомогу, особливо спеціалізовану, не сприяє охопленню інклюзивним навчанням дітей з інвалідністю, ускладнює отримання матеріальної допомоги. Наявність медичних закладів, які не відповідають вимогам доступності, погіршує ситуацію з наданням медичної допомоги. Відсутність планування в місцевих бюджетах видатків для оплати гарантій щодо безкоштовного забезпечення виробами медичного призначення, не дозволяє своєчасно і в повному обсязі отримувати необхідні засоби та вироби. У багатьох територіальних громадах далеко не усі представники органів влади, знають про міжнародні, національні фонди та організації, які працюють на їх території і допомагають мешканцям пережити гуманітарну кризу, спричинену безжалісною війною”.

Як же реалізовувався проєкт на місцях? Жінки-лідерки підійшли до поставлених завдань творчо. Зокрема в Чернівецькій області вони організували цікаві та корисні заходи, провели оцінку потреб цільової групи щодо доступу до гуманітарної допомоги в Сторожинецькій та Мамаєвській громадах. Ділиться з нами регіональна представниця Національної Асамблеї людей з інвалідністю України у Чернівецькій області, керівниця громадської організації “Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю “Лідер” Валентина Добриніна: “Під час круглих столів ми не тільки обговорювали з представниками влади проблемні питання жінок з інвалідністю, їх участь у процесах прийняття рішень, а знайшли молодих дівчат 14-18 років та долучили їх до нашої організації. Іншій нашій учасниці керівництво місцевої лікарні запропонувало працювати в реабілітаційному відділенні. Не дивлячись на те, що Людмила пересувається на кріслі колісному, вона готова йти вчитися за відповідним фахом, а нині вже є волонтеркою у відділенні.

Під час спільної зустрічі з представниками міжнародних організацій та гуманітарних фондів області ми говорили про інклюзивно-гуманітарне реагування, познайомились, зрозуміли спільні напрямки роботи, створили групу у вайбері для співпраці. Особливі враження залишив семінар з безпеки у військовий час для людей з інвалідністю. Таку роботу практикують у Польщі, в Україні ми були першими”. Валентина Добриніна додала, що у рамках проєкту забезпечили 50 жінок продуктовими наборами та 50 жінок засобами гігієни. Яскравим підсумком роботи Чернівецької команди став запис відеоролика “Нічого для нас без нас”.

Своїми здобутками на Вінниччині поділилась заступниця голови ради Асоціації захисту прав і допомоги людям з інвалідністю “Відкриті серця” Наталія Головко. «Під час впровадження проєкту ми реалізували 6 активностей, участь в яких взяла 201 особа, з яких 164 – жінки з інвалідністю, матері дітей з інвалідністю та опікунки осіб з інвалідністю. Співпрацювали із 8 ГО, залучили до роботи 10 нових жінок-лідерок, та одну ініціативну групу!»

-Також ми провели Неформальне тренінгове навчання “Компетентність лідерок для зміцнення потенціалу ГОІ в умовах військового часу”, яке тривало 3 дні, участь у ньому взяло 28 лідерок. Проведення таких заходів практикувалось нами у довоєнний час, але зараз ми не наважувались розпочати таку роботу, було дуже страшно. Однак завдяки підтримці НАІУ – зробили, не тільки зібрали учасниць, а змогли забезпечили окрему програму їм та їхнім дітям. На сьогодні ми не знімали готель для цих батьків, бо маємо свій ресурс і можемо приймати людей у своїх досить комфортабельних приміщеннях. До нас приїхали представники інших громадських організацій, ми обмінювались досвідом роботи у військовий час. – каже Наталія Головко. – Коли писали проєкт, для нас було важливим забезпечити надання соціальної послуги денного догляду для жінок з інвалідністю віком 35+. До війни ми її надавали людям старше 35 років із важкою формою інвалідності, але під час війни ми могли їх підтримували лише в онлайновому форматі. Завдяки реалізованому проєкту 8 жінок протягом липня-листопада мали змогу скористатися послугою денного догляду, мали зайнятість у соціальних майстернях, одноразове харчування. Ми знайшли додатковий ресурс для їх підвезення в майстерні та додому, – продовжує розповідати пані Наталія. Також Вінничани організували онлайн-тренінг, під час якого говорили про стрес, шляхи його подолання та про ресурси. А майстер-класи від мам-лідерок для мам дітей з інвалідністю дали підтвердження позитивного впливу творчих практик. Крім цього завдяки проєкту 60 осіб отримали сертифікати на продукти харчування та 30 – на засоби гігієни.

Своїми враженнями про роботу в проєкті та про залучення нових лідерок до активного громадського руху поділилась Леся Перепеченко. Пані Леся – регіональна представниця Національної Асамблеї людей з інвалідністю України в Київській області, виконавча директорка ГС “Всеукраїнська ліга організацій осіб з інвалідністю по зору “Сучасний погляд”. “Під час роботи над проєктом нам вдалося долучити 2 громадські організації та одну ініціативну групу, які почали активно працювати в своїх громадах. Ми провели школу “Крок до себе”, об’єднавши більше двадцяти активних жінок з усієї України, які не виїхали, а залишились у своїх громадах і почали активно допомагати людям. Робота з активістами ГО “Асоціація ДІЄвих психологів України” сприяла підвищенню стресостійкості жінок-лідерок, для їхньої подальшої роботи та підтримки тим, кому вонна необхідна. В мережі “Телеграм” почалось навчання в “Академії жіночого лідерства”, де проходили лекції, тренінгові заняття, супервізії. Ми надавали матеріали, які дівчата у зручний час передивлялися, а обговорення та відповіді на питання проходили щоп’ятниці на онлайн зустрічах. Приємно відзначити, що така робота підштовхнула одну з наших учасниць поступити в університет,” – розповіла Леся Перепеченко.

Додамо, що цікавою складовою проєкту став цикл статей “Незламна”, започаткований командою пані Лесі. Це історії сили 18 дівчат та жінок з інвалідністю різних нозологій. Статті стали важливою інформаційною та психологічною підтримкою для жінок, які багато роблять, але мало про себе говорять. Розповіді є класним інформаційним поштовхом для інших, щоб почитати і зрозуміти  – я теж так можу! Вони висвітлені на сайтах ГС “Сучасний погляд”, “Національної Асамблеї людей з інвалідністю”, “ООН Жінки в Україні”, в соціальних мережах.

Реалізація проєкту показала складності, з якими зустрічаються люди з інвалідністю та особи похилого віку в різних громадах України. Але жінки-лідерки не опускали руки та наголошували: “Ми йшли назустріч людям, щоб не створювати перешкоди, а максимально їх руйнувати”. Учасниці ініціативи “Сприяння правам жінок та дівчат з інвалідністю шляхом посилення їх участі та лідерства в громадах” змогли мотивувати інших силою свого духу та зробили важливий крок у напрямку участі жінок в процесах прийняття рішень у своїх громадах.

*********************

Про Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF)

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, – це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудови міцного миру. WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 500 місцевих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізують гуманітарну діяльність у 28 країнах світу, які постраждали від кризи.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй».