Позиція НАІУ щодо проєкту Закону України «Про працю»

1 Червня 2023 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Національна Асамблея людей з інвалідністю України» за результатами розгляду проєкту Закону України «Про працю», надісланого листом Мінекономіки, повідомляє, що не погоджує його, оскільки зазначеним законопроєктом всупереч статті 22 Конституції України пропонується суттєво звузити обсяг прав осіб з інвалідністю, їх законних представників та законних представників дітей з інвалідністю.

Так, у разі прийняття у запропонованій редакції Закону України «Про працю»:

1) Для осіб з інвалідністю:

• скасовується право на можливість скористатися щорічною відпусткою повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи (стаття 10 Закону України «Про відпустки»);
• скасовується право на щорічну відпустку в зручний для нього час (стаття 10 Закону України «Про відпустки»);
• скасовується щорічна додаткова відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів щорічно (для осіб з інвалідністю ІІІ групи) (стаття 24 Закону України «Про відпустки»);
• скасовується право на обов’язковість розірвання на вимогу працюючої особи трудового договору в разі, якщо її хвороба або інвалідність перешкоджає виконанню нею роботи за договором (стаття 39 КЗОТУ);
• зменшується тривалість щорічної додаткової відпустки без збереження заробітної плати тривалістю з 60 до 30 днів щорічно (для осіб з інвалідністю I та II груп) (стаття 24 Закону України «Про відпустки»);
• скасовується право на щорічну додаткову відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 30 днів щорічно (для осіб з інвалідністю III груп) (стаття 24 Закону України «Про відпустки»).

2) Для одиноких матерів, які мають дитину з інвалідністю:

• скасовується заборона випробування при прийнятті на роботу (стаття 26 КЗОТУ);
• скасовується заборона на відмову у прийнятті на роботу і зниження заробітної плати;
• скасовується недопущення звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням (стаття 184 КЗОТУ).

3) Для жінок, які мають дитину з інвалідністю:

• скасовується заборона тимчасового переведення на іншу роботу (стаття 33 КЗОТУ);
• скасовується можливість встановлення скороченої тривалості робочого часу за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях (стаття 51 КЗОТУ);
• скасовується зобов’язання встановлювати на її прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень (стаття 56 КЗОТУ);
• скасовується норма щодо залучення до надурочних робіт лише за їх згодою (стаття 63 КЗОТУ);
• зменшується з 10 до 7 днів тривалість щорічної додаткової оплачуваної відпустки без урахування святкових і неробочих днів (стаття 182-1 КЗОТУ);
• скасовується щорічна додаткову відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 14 календарних днів (стаття 24 Закону України «Про відпустки»);
• скасовується відпустка тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку (стаття 24 Закону України «Про відпустки»);
• скасовується зобов’язання власника або уповноваженого ним органу у разі необхідності видавати путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу (стаття 185 КЗОТУ).

4) Для працівників, які здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю та за особою з інвалідністю I групи:

• скасовується право на розірвання трудового договору у строк, про який вони просять (стаття 38 КЗОТУ);
• скасовується право спадкоємців на виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки (стаття 83 КЗОТУ).

5) Для працівників, які мають повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1 групи:

• скасовується право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (стаття 83 КЗОТУ);
• зменшується з 10 до 7 днів тривалість щорічної додаткової оплачуваної відпустки без урахування святкових і неробочих днів (стаття 182-1 КЗОТУ).

Не дивлячись на вищевказане, в пояснювальній записці до законопроєкту зазначено, що проєкт акта не стосується прав осіб з інвалідністю, а тому не потребує проведення консультацій із Уповноваженим Президента України з прав людей з інвалідністю, Урядовим уповноваженим з прав осіб з інвалідністю та всеукраїнськими громадськими організаціями осіб з інвалідністю, їх спілками, що не відповідає дійсності.

Таким чином, Мінекономіки, пропонує цим законопроєктом, в порушення статті 22 Конституції України, суттєво звузити зазначені вище соціальні права та гарантії для постраждалих під час війни осіб з інвалідністю, їх законних представників та законних представників дітей з інвалідністю!

НАІУ категорично заперечує проти такого антисоціального законопроєкту і звертає Вашу увагу, що УСІ ПРАВА ТА ГАРАНТІЇ ДЛЯ ЗГАДАНИХ КАТЕГОРІЙ ОСІБ ПОВИННІ БУТИ ЗБЕРЕЖЕНІ, особливо у воєнний період.