За 1,5 місяця – до власної справи: кейс машинної вишивки з Харкова
5 Лютого 2026
Поширити:
Це перший матеріал із циклу історій про те, як інклюзивні рішення в закладах професійної освіти допомагають ветеранам і людям з інвалідністю отримувати нові навички та виходити на роботу або самозайнятість.
Інклюзивна професійна освіта починається з простого: щоб людині було легко зробити перший крок. Далі — навчання у своєму темпі та підтримка, коли вона потрібна. Фінальна точка — робота або власна справа. Саме так навчання перетворюється на шлях до самостійності.
Ця історія — приклад того, як якісний процес дає результат: навчання, підтримка й реальний шанс на працевлаштування або власну справу. Саме для цього працює проєкт «Інклюзивна професійна освіта: покращення навчання для ветеранів та людей з інвалідністю» — щоб інклюзивні рішення були системними, а не випадковими.
Харків: машинна вишивка як новий професійний крок
Пані Лариса з Харкова (понад 50 років) має порушення опорно-рухового апарату. За освітою вона бухгалтерка й багато років працювала головною бухгалтеркою. Але паралельно мала мрію — створювати та оздоблювати одяг.
Після багатьох років у бухгалтерії пані Лариса відчула, що настав час змінити професійний вектор: поєднувати роботу з реабілітацією, мати більш гнучкий темп і нарешті реалізувати те, що давно відкладалося через щільний графік та брак доступних навчальних можливостей “під людину”.
Про Харківський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості вона дізналася із соцмереж: побачила оголошення та приклади робіт. Звернулася по консультацію — і отримала чітку відповідь щодо умов та можливостей навчання. Програму профінансувала ГО «Дівчата», тож навчання стало безоплатним.
Навчання дало пані Ларисі прикладні навички та чіткий план переходу до власної справи
На старті були два типові “стоп-фактори”: сумніви щодо навантаження та думка “чи не запізно вчитися”. Заклад спрацював професійно — через конкретні рішення:
запропонував гнучкий графік, щоб поєднувати навчання з реабілітацією;
передбачив можливість перерв і фізичного розвантаження під час занять;
забезпечив психологічну підтримку — щоб зняти невпевненість і допомогти спланувати наступні кроки.
«Коли людина може навчатися у своєму темпі й відчуває підтримку, вона швидше доходить до результату і бачить, що може рухатися далі», — коментують в адміністрації закладу.
«Мені було важливо вчитися у своєму темпі — без тиску й страху “не впоратися”. Коли з’являється підтримка, мрія стає планом», — говорить пані Лариса.
У найближчих планах пані Лариси — власна справа: пошиття та реставрація одягу з елементами етнічної вишивки. Це і є практичний вимір інклюзивної профосвіти: коротка програма → прикладні навички → зрозуміла траєкторія до самозайнятості.
Skills4Recovery спрямована на те, щоб інклюзивна профосвіта була системною: через розвиток практик, які знімають бар’єри в навчанні та підсилюють перехід до працевлаштування або самозайнятості. У межах проєкту НАІУ у співпраці з CBM збирає й комунікує такі кейси як доказові приклади ефективних рішень.
Що саме спрацювало в цьому кейсі
Доступний “вхід” у навчання. Зрозуміла інформація та швидка консультація допомогли зробити перший крок. Гнучкість як стандарт. Планування навантаження й можливість пауз зробили навчання реалістичним і стабільним. Підтримка протягом навчання. Психологічний супровід прибирає “невидимі бар’єри” і допомагає дійти до результату.
Проєкт «Інклюзивна професійна освіта: покращення навчання для ветеранів та людей з інвалідністю» впроваджується Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України (НАІУ) спільно з Christoffel-Blindenmission Christian Blind Mission e.V. (CBM) за фінансової підтримки Європейського Союзу, Німеччини, Польщі, Естонії та Данії в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Solidarity Fund PL (SFPL).
У Торчинській селищній територіальній громаді Волинської області розпочинається адвокаційна кампанія «Гідність поруч: громада без бар’єрів для ветеранів та людей з інвалідністю», спрямована на формування культури поважного та коректного ставлення до людей з інвалідністю, зокрема ветеранів війни. Ініціатива має на меті не лише підвищити обізнаність мешканців громади щодо потреб ветеранів та людей з інвалідністю, а й […]
…Її рідний Тростянець, невеличкий затишний, зелений, із Музеєм шоколаду, з 2025 року має статус «Місто-герой України». До кордону із країною-терористом звідси – менше півсотні кілометрів, територія громади є зоною постійних артилерійських обстрілів, ударів КАБами та спроб проникнення російських диверсійно-розвідувальних груп. Ще трохи далі на північний схід, у бік прикордоння, вже на початку нинішнього року були […]
НАІУ відкриває набір на 3-денний навчальний семінар з адвокації для організацій людей з інвалідністю, який відбудеться 20–22 квітня 2026 року у Києві. Учасники отримають практичні інструменти адвокації та можливість подати заявки на конкурс мікрогрантів. ** Національна Асамблея людей з інвалідністю України (НАІУ) запрошує громадські організації осіб з інвалідністю до участі у 3-денному навчальному семінарі «Адвокація […]
З дитинства лікарі попереджали: зір погіршуватиметься… І справді, такі «хвилі» траплялися у неї кілька разів упродовж життя: вчора ще бачила добре, а сьогодні вже доводиться прикладати зусилля. Але у 2021-му все змінилося фатально і дуже різко. «Я прокидаюся зранку і розумію – все… Світ потемнів остаточно, – розповідає полтавчанка Алла Шартдінова. – Навіть сама не […]
У Рожищенській громаді розпочинається адвокаційна кампанія «Простір рівних: Від культури спілкування до стандартів доступності», яка має на меті посилити культуру поваги та підтримки людей з інвалідністю і сприяти створенню більш доступного середовища. Першим кроком стане публічний захід «Без бар’єрів: практика поваги», де мешканці громади, молодь, люди з інвалідністю та представники місцевої влади зможуть обговорити бар’єри, […]
«Коли атомна станція вибухнула, навкруги був шок, розгубленість і шалена плутанина. Люди не розуміли навіть, де саме сталася катастрофа: чи то в Чорнобилі, чи то Чернівцях. Навіть назви плутали, масштабів же ніхто не усвідомлював узагалі, – згадує події далекого 1986 року ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС мешканець Коростеня (Житомирська область) Валерій Пахар. – Всі сподівалися, […]