«Найбільший бар’єр – інформаційна темрява»: як Алла Шартдінова з Полтави долає перешкоди для людей з порушеннями зору і що для цього може зробити міська влада

З дитинства лікарі попереджали: зір погіршуватиметься… І справді, такі «хвилі» траплялися у неї кілька разів упродовж життя: вчора ще бачила добре, а сьогодні вже доводиться прикладати зусилля. Але у 2021-му все змінилося фатально і дуже різко. «Я прокидаюся зранку і розумію – все… Світ потемнів остаточно, – розповідає полтавчанка Алла Шартдінова. – Навіть сама не змогла вийти на вулицю. Телефон – лише з озвучкою. Читати, писати, орієнтуватися в просторі – все те, що раніше було звичним, перетворилося на щоденний виклик».

Жінка, яка звикла бути опорою для інших, раптом стала залежною від сторонньої допомоги. Вдома вона ще справляється – пам’ятає кожен куток. Але за межами квартири – інша реальність. Чоловік на роботі, діти зайняті. І тоді її «очима» стають онуки – восьми і десяти років: читають інструкції до ліків, приносять загублені речі, беруть із собою на прогулянки. Стараються, допомагають у всьому.

Здавалося б, цього випробування достатньо. Але війна додала ще одне.

3 січня 2026 року російська ракета вдарила приблизно за 50 метрів від  будинку у Золотоноші. У ньому – квартира батьків Алли.  Вибухова хвиля винесла внутрішні двері, вибила всі вікна, пошкодила стіни, зокрема й несучі конструкції, а уламки скла посікли все довкола.

– Я не знаю, яким дивом там нічого не загорілося, як не вибухнув газ. Це просто диво, – каже вона. У житлі, на щастя, обійшлося без жертв – в той момент просто нікого не було вдома. Сусідам пощастило менше, у їхньому житлі були постраждалі.

Відновлення – складне й виснажливе. Благодійники виділили понад 57 тисяч гривень на вікна й двері. Але дах досі не відремонтований. Після дощу вода з другого поверху – як з відра. «Я ще не розумію, як це все буду відновлювати», – зізнається вона Алла Шартдінова. Та й не наїздишся особливо, адже між Полтавою і Золотоношею – понад 200 кілометрів.

Та попри все, найбільший біль – навіть не втрата і руйнування майна. Головна проблема, з якою вона зіткнулася, – інформаційна темрява. У всіх сенсах цього слова. Куди йти, до кого звертатися? На полтавських інформаційних ресурсах про все це, звісно, написано. Благодійні організації, які працюють в регіоні, публікують оголошення про допомогу: умови, адреси, контакти. Але вся ця інформація – не для Алли… Вона її просто не бачить.

Алла Шартдінова переконана: громадам потрібна єдина, доступна платформа з інформацією про всю гуманітарну допомогу – у зручному форматі, з озвученням – для людей із порушеннями зору, слуху, зрозуміла і зручна для людей старшого віку, для родин з дітьми. «Щоби вся інформація – в одному місці. Це була б справжня безбар’єрність для всіх», – резюмує вона.

Для людей з інвалідністю та їхніх родин її слова – нагадування: просити допомоги не соромно. А для гуманітарних організацій – чіткий сигнал: доступність інформації рятує не менше, ніж гуманітарні набори.

Підтримку Алла знайшла у Полтавській обласній організації Українського товариства сліпих. В УТОС добре знайомі із такими проблемами, а тому в числі інших регіонів погодилися взяти участь в адвокаційній кампанії «Гуманітарне реагування: право на захист має кожен», що здійснювалася під час реалізації проєкту «Посилення захисту прав осіб з інвалідністю під час гуманітарного реагування та відновлення відповідно до Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю».

За ініціативою голови правління організації Марини Бабець тут грунтовно вивчили проблему, організувавши опитування про інформаційну і цифрову доступність до отримання гуманітарної допомоги для людей з порушеннями зору. На основі отриманих відповідей сформовано класифікацію бар’єрів, з якими стикаються люди з порушеннями зору. Основним є інформаційний бар’єр, який відзначили 94% респондентів. До цифрових бар’єрів належать незрозуміла комунікація (54%) та технічна недоступність вебресурсів. Організаційні бар’єри включають відсутність супроводу (52%), наявність черг (36%) та фізичну недоступність місць видачі допомоги (26%).

Головним цифровим бар’єром опитувані визнали недоступність анкет для самостійного заповнення, зокрема через використання капчі (CAPTCHA), яка стає на заваді отриманню допомоги. Також виявлено проблему недоступності кнопок для програм озвучування та обмежений час на заповнення інформації. Важливим бар’єром є подання інформації у вигляді картинок та інфографіки без текстового опису, що робить її нечитабельною для 64% опитаних. Крім того, значною перешкодою є розпорошеність інформації на різних ресурсах, що часто призводить до її отримання із запізненням.

Бар’єри також розділили за рівнем їхнього критичного впливу на кінцевий результат – отримання допомоги. До бар’єрів критичного рівня (пряма відмова або неможливість подати заявку) належать технічна недоступність реєстраційних форм та запізніле інформування. Бар’єри значного рівня (ускладнення процесу) включають відсутність україномовного контенту, що є важливим для 72% осіб, та неможливість озвучування тексту. Бар’єри помірного рівня (зручність користування) охоплюють неможливість налаштування контрасту, шрифту або вибору темної теми сайту.

Готові результати представили на круглому столі. Як прокоментувала Марина Бабець, зібрані дані підтверджують стовідсоткову потребу у створенні єдиного доступного інформаційного розділу на сайті Полтавської міської ради. Основними рекомендаціями для стейкхолдерів є забезпечення цифрової доступності анкет (92%), впровадження сервісів, адаптованих для людей з порушеннями зору (96%), та створення «гарячої лінії» для надання консультацій (86%). Важливим елементом адвокації є також необхідність проведення тренінгів з етики спілкування для персоналу організацій (76%) та забезпечення персонального супроводу (70%).

Відтак учасники заходу сформулювали рекомендації до керівництва Полтавської міської ради, міжнародних та місцевих гуманітарних організацій, визначивши пріоритети їх реалізації.

Так, учасники адвокаційної кампанії закликають створити на офіційному сайті Полтавської міської ради єдиний доступний розділ про гуманітарну допомогу (потреба 100% опитаних). При цьому необхідно передбачити можливість підписки користувачів на цей розділ та отримання повідомлень про оновлення. Водночас потрібно забезпечити технічну можливість автоматичного озвучування текстового контенту безпосередньо на сайті, що є критично важливим для незрячих та людей з глибокими порушеннями зору.

Важливим, на думку респондентів, стане також забезпечення відповідності місцевих вебресурсів міжнародним стандартам (WCAG), включаючи можливість самостійної зміни контрасту, розміру шрифту та вибору світлової теми. При цьому вони ініціюють запровадження  обов’язкового дублювання всієї візуальної інформації (схем, оголошень) текстом для можливостей озвучування скрінрідером. 

Серед першочергових рекомендацій для гуманітарних гравців – адаптація анкет, які заповнюють отримувачі гуманітарної допомоги. Для цього треба усунути технічну недоступність форм для програм екранного доступу та замінити візуальну капчу на доступні альтернативи (підтвердження через смс, телефонний дзвінок, електронну пошту). Також потрібно створити альтернативні канали, запровадити гарячі лінії  для реєстрації в телефонному режимі (підтримано 86% опитаних).

​

Що ж стосується першочерговості перелічених кроків, то учасники опитування вважають: починати варто із впровадження сервісів, адаптованих для незрячих та людей з порушеннями зору (96% підтримки) та забезпечення цифрової доступності анкет (92% підтримки). Саме ці два кроки є невідкладними для забезпечення базових прав людини в умовах гуманітарного реагування.

…Серед учасників опитування була і Алла Шартдінова. Вона, як і більшість людей із порушеннями зору, що проживають у Полтавській ТГ, хоче, щоб зміни настали якомога скоріше. Щоби свої побутові проблеми – для когось дрібні, а для неї великі – вона могла вирішувати швидше, комфортніше і не завдаючи клопоту рідним.

І вона вірить, що так і станеться.

Yuriy Patykivsky, project communication manager

The project “Strengthening the protection of the rights of persons with disabilities during humanitarian response and recovery in accordance with the UN Convention on the Rights of Persons with Disabilities” is being implemented by the NAPD within the framework of a grant from the International Disability Alliance (IDA). International Disability Alliance (IDA)