П’ять закладів — п’ять підходів: досвід інклюзії пілотних ЗПО

П’ять пілотних ЗПО приїхали до Львова з різними стартовими умовами — але з однаковою метою: зробити інклюзію робочим стандартом закладу. У презентаціях команди говорили про конкретику: цифри, що вже працює, де виникають бар’єри та що потрібно підсилити, аби шлях “від вступу до працевлаштування” був реальним для ветеранів і людей з інвалідністю.

Під час тренінгу «Рівний доступ до професійної освіти: інклюзивне навчання в закладах професійної освіти» заклади презентували свої рішення та запити — від доступності середовища й комунікації до адаптацій навчання та організації практики. Цей матеріал — короткий зріз того, що прозвучало в їхніх виступах: без зайвої теорії, з фокусом на управлінські та практичні кроки.

У вітальному слові Софі Майнке, керівниця компоненту Skills4Recovery, GIZ, наголосила на фокусі ініціативи Skills4Recovery: розвиток робочої сили для відбудови України та вбудована інклюзія — від доступності й процедур до навчання, практики та працевлаштування. Вона також відзначила партнерство Skills4Recovery, CBM та НАІУ у впровадженні інклюзивних рішень у професійній освіті.

Тон дискусії підтримала Джулія Шьонборн, керівниця проєктів CBM в Україні:
«Інклюзія — це процес, і в його основі лежить відкритий діалог».

Нижче — короткі “профілі” закладів: цифри, що працює, і ключові запити на підсилення.

Житомирський багатопрофільний коледж: великий масштаб і потреба в системності

У цифрах: 2315 здобувачів на денній формі; 16 осіб з інвалідністю; 43 ветерани (переважно заочна форма).

Команда підкреслила, що універсальних рішень не існує — потрібні індивідуальні маршрути та довіра, а також готовність закладу працювати “по процедурі”, а не в ручному режимі.
Пряма мова: «Навіть студенти з однаковими діагнозами можуть мати різні потреби, тому універсальних алгоритмів не існує. Індивідуальний підхід та довіра є ключовими».

Серед головних викликів — підготовка педагогів (зокрема для роботи з ветеранами), адаптація навчальних матеріалів та ресурсність безбар’єрності. Опора закладу — психологічна служба як ядро команди супроводу.

ВПУ №25 м. Хмельницького: шлях від “інтуїтивно” до чітких алгоритмів

Заклад розвиває інклюзивне навчання з 2018 року, коли нормативна база для профосвіти була слабко адаптована й багато рішень доводилося знаходити в процесі. Сильний компонент — робота практичного психолога та соціального педагога, розвиток толерантного середовища, інклюзивно-ресурсна кімната.

Ключові запити — якісне методичне забезпечення, ресурс для адаптації обладнання та посилення готовності педагогів працювати за соціальною моделлю. Окремо команда відзначила потребу враховувати специфіку дорослого навчання і травматичного досвіду, що посилився через війну.

Чернівецьке ВПУ радіоелектроніки: досвід є, а працевлаштування — найвразливіше місце

Заклад має досвід інклюзії ще з 2007 (навчання групи здобувачів із порушеннями слуху з асистентами). Сьогодні розвиваються технічні програми й групи для ветеранів та людей з інвалідністю.

Найбільший бар’єр — етапи виробничої практики та працевлаштування, де проблеми часто виникають уже поза межами закладу.
Пряма мова: «Потрібно, щоб питанню інклюзивної освіти приділялося більше уваги на системному рівні, а не лише на інтуїтивному рівні окремих педагогів».

Львівське ВПУ комп’ютерних технологій та будівництва: готовність є — навіть коли немає запиту “тут і зараз”

Команда підкреслила, що заклад має бажання та можливості розвивати інклюзивне навчання, однак наразі серед здобувачів освіти немає студентів з інвалідністю. Водночас у закладі розглядають підготовку наперед як правильну інвестицію: щоб у разі звернення вступ і навчання були організовані без бар’єрів і “ручного режиму”.

Серед практичних рішень, які прозвучали, — інфраструктурні зміни та прості комунікаційні прийоми для взаємодії зі здобувачами з порушеннями слуху: більше візуалізації, чітка артикуляція, текстові повідомлення та забезпечення доступної комунікації, зокрема із застосуванням жестової мови.

ВСП «Тернопільський фаховий коледж ТНТУ ім. Івана Пулюя»: ветеранський трек і підтримка “під ключ”

У цифрах: понад 2000 здобувачів освіти, з них 458 — у відділенні професійної підготовки.

Команда показала сильну лінію роботи з ветеранами: 20 ветеранів пройшли навчання за професією «токар» (піврічний курс із соціопсихологічним супроводом). Також діяли короткі програми перепідготовки: електрозварювання (22 особи) та практична діагностика авто (близько 20 осіб).

Запит на підсилення — розвиток безбар’єрності, асистивні технології, поглиблена підготовка педагогів і психосоціальна підтримка. У дискусії звучала проста, але ключова установка: важливо “не пройти повз студента” — і дати йому реальний шлях до професії та дорослого життя.

Що об’єднало всі презентації

Заклади різні за досвідом і ресурсами, але логіка змін однакова: інклюзія працює тоді, коли її вбудовано в управління — у правилах, ролях, маршрутах підтримки та партнерствах. Саме перехід від “разових рішень” до стандарту закладу команди назвали ключовою умовою сталих результатів.

Пряма мова:
«Інклюзивні цінності мають бути невід’ємною частиною культури кожного освітнього закладу… У нас немає дороги назад».

Проєкт «Інклюзивна професійна освіта: покращення навчання для ветеранів та людей з інвалідністю» впроваджується Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України (НАІУ) спільно з Christoffel-Blindenmission Christian Blind Mission e.V. (CBM) за фінансової підтримки Європейського Союзу, Німеччини, Польщі, Естонії та Данії в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Solidarity Fund PL (SFPL).