Забезпечення прав людей з інвалідністю у процесі Відновлення України: стан та перспективи

11 Серпня 2022 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Публікуємо Листа від НАІУ щодо проєкту Плану заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України, який було направлено до Офісу Президента України, Національній раді
з відновлення України від наслідків війни, Кабінету Міністрів України

Громадська спілка «Всеукраїнське громадське об’єднання «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» (далі – НАІУ) об’єднує більше ста організацій людей з інвалідністю та з перших днів війни продовжує працювати на території України, захищаючи права людей з інвалідністю, зокрема й шляхом участі в розробці проєктів державних рішень.

НАІУ розглянула проєкт Плану заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України, перелік пропозицій щодо пріоритетних реформ та стратегічних ініціатив, проєктів нормативно-правових актів, прийняття і реалізація яких є необхідними для ефективної роботи та відновлення України у воєнний і післявоєнний періоди, розроблені Національною радою з відновлення України відповідно до Указу Президента від 21 квітня 2022 р. № 266, та повідомляє.

Передусім необхідно зазначити, що представника НАІУ – Павла Ждана – було включено до складу робочої групи «Соціальний захист» і він узяв участь у наданні пропозицій до відповідного розділу, представляючи інтереси членів НАІУ.

Поряд із тим, ми занепокоєнні ситуацією, що практично всі надані НАІУ пропозиції та зауваження залишись неврахованими.

Визнаючи важливість та необхідність інклюзивного підходу до проведення реформ і планів післявоєнного відновлення нашої держави, врахування інтересів та потреб усіх груп населення, НАІУ вважає за необхідне наголосити на тому, що подані в пропонованій редакції стратегічні ініціативи здебільшого не враховують потреби осіб з інвалідністю і подекуди носять декларативний характер. Беручи до уваги той факт, що чисельність людей з інвалідністю в післявоєнній Україні зросте, врахування потреб цієї групи громадян є актуальним і вкрай необхідним.

Відповідний проєкт Плану заходів є занадто великим за обсягом і складним за стилем викладу, адже містить понад 3 000 сторінок тексту з безліччю різноманітних таблиць, що робить його складним у використанні і недоступним для сприйняття, зокрема людьми з інвалідністю.

Чотири розділи проєкту Плану заходів мають обсяг понад 300 сторінок, вісім розділів – від 100 до 200 сторінок, тоді як розділ «Соціальний захист» є одним із найменших і складається з 32 сторінок, що є дивним з урахуванням масштабів бідності, старіння населення країни, складних життєвих обставин, в яких перебуває більшість громадян України під час воєнних дій.

У розділі «Соціальний захист» передбачено:

–  прийняття Соціального кодексу України. Слід зауважити, що вже двічі Верховна Рада України намагалася його розробити та затвердити, але обидва намагання були невдалими і мали негативний суспільний резонанс, адже ними щоразу пропонувалося скоротити та скасувати низку чинних пільг і гарантій;

–  прийняття закону про універсальну соціальну допомогу. Слід зауважити, що запровадження такої допомоги швидше за все має на меті скасування деяких виплат або позбавлення певних соціально незахищених категорій населення права на низку виплат чи суттєве зменшення їхнього розміру. Отже, передбачається, що закон про універсальну соціальну допомогу чекає така ж сама негативна доля, як і Соціальний кодекс України;

–  прийняття закону про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення. Слід зауважити, що з урахуванням воєнної ситуації та інфляції, а також банкрутства більшості недержавних пенсійних фондів, надзвичайно гостро постає питання щодо збереження відповідних накопичень та існування інструментів,
за допомогою яких такі накопичення мають працювати;

–  використання термінів «малозабезпечені особи», «особи з інвалідністю» та інших понять поряд зі словосполученням «особи, які опинилися в складних життєвих обставинах» як рівнозначних. Зауважуємо, що «малозабезпеченість» та «інвалідність» є одними з чинників, які зумовлюють складні життєві обставини.

Звертаємо увагу, що реабілітаційні послуги згадуються мимохідь у цілях і підрозділах із соціальних послуг. До того ж реабілітаційні послуги не є соціальними послугами, а допоміжні засоби взагалі не згадуються. Внаслідок зазначеного, незрозуміло, про що фактично йдеться – про соціальні чи реабілітаційні послуги;
чи належатимуть реабілітаційні послуги та допоміжні засоби реабілітації до сфери відповідальності Мінсоцполітики в найближчому майбутньому;

–  завершення розробки безкоштовної навчальної бази з навчальними курсами, які будуть адаптовані та враховуватимуть актуальні професії й навички на ринку праці та особливості навчального процесу для осіб з інвалідністю, і розроблення безкоштовних дистанційних та навчальних програм про доступ до професій, які за проведеним аналізом є доступними для осіб з інвалідністю в регіонах, за якими ці особи можуть, зокрема, укладати договори про дистанційну роботу. Слід наголосити, що держава постійно декларує курс на інклюзію, а тому кожна послуга має бути доступною для всіх без винятку громадян, зокрема й осіб з інвалідністю. Окрім того, як показує практика, за всю незалежність України зазначене навчання ніколи не мало суттєвого впливу на зростання чисельності працевлаштованих осіб з інвалідністю;

–  прийняття закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю (швидше за все це буде законопроєкт № 5344-3) та проведення інформаційної кампанії про залучення осіб з інвалідністю до державного сектору (підприємства та державне управління) як орієнтир для удосконалення приватним бізнесом своїх програм корпоративної соціальної відповідальності. Однак слід врахувати, що без належної освіти, медичної допомоги, реабілітації та доступності змінити на краще ситуацію з працевлаштуванням осіб з інвалідністю навряд чи суттєво вдасться;

–  відстеження лише трьох показників щодо людей з інвалідністю, пов’язаних із працевлаштуванням (чисельність осіб з інвалідністю, які: а) відкрили власну справу; б) були працевлаштовані в соціальних підприємництвах; в) працевлаштовані на субсидовані робочі місця) засвідчує, що людям з інвалідністю варто розраховувати лише на себе. Водночас слід врахувати, що за весь час незалежності України в державі так і не спромоглися запровадити достовірну та точну статистику з питань працевлаштування осіб з інвалідністю;

–  визначення Мінсоцполітики головним за реалізацію проєктів «Загальний аналіз доступності публічних об’єктів (відкритих для громадськості) для людей з інвалідністю та маломобільних груп населення» і «Оновлення політики щодо розвитку соціальної інтеграції та участі у житті суспільства людей з інвалідністю та реалізація оновленої політики щодо зайнятості осіб з інвалідністю», які в тому числі передбачають заходи з визначення та підвищення рівня фізичної доступності транспорту, житла, споруд, відкритих для громадськості, переоблаштування житла, усунення архітектурних і комунікаційних перешкод тощо – це суттєва помилка, яка повторює провальну ситуацію, коли Мінсоцполітики лише й займалося питаннями людей з інвалідністю, а інші органи влади формували і реалізувати політики за своїми сферами без урахування прав і потреб зазначеної категорії осіб!

НАІУ занепокоєнні тим, що з вищевказаними завданнями і заходами Розділу «Соціальний захист» неможливо буде досягнути задекларованої в ньому мети – створення нової моделі соціальної політики України, яка відповідатиме принципам і стандартам соціальної політики ЄС, покращуватиме якість людського життя, протистоятиме демографічним змінам, посилюватиме рівень соціального захисту, сприятиме скороченню бідності, посилюватиме соціальну єдність, допомагатиме подолати дискримінацію в усіх її формах та відповідатиме фінансовим можливостям держави.

Звертаємо увагу, що по іншим розділам проєкту Плану заходів ситуація з урахуванням потреб осіб з інвалідністю є ще гіршою:

–  у розділі «Відновлення та розбудова інфраструктури» переважно говориться лише про будівництво з урахуванням безбар’єрності регіональних аеропортів (орієнтовно 5-7) та адаптації залізничної інфраструктури. А що буде з безбар’єрністю на інших видах транспорту та безпосередньо із самим транспортом проєкт Плану заходів не визначає. Окрім того, у цьому розділі відсутні заходи щодо вдосконалення нормативної бази з відповідних питань з урахуванням потреб осіб з інвалідністю;

–  у розділі «Будівництво, містобудування, модернізація міст та регіонів України» декілька разів говориться про будівництво, модернізацію, відновлення пошкоджених об’єктів надання публічних сервісів та послуг із забезпеченням безбар’єрності, проте яким чином здійснюватиметься реалізація відповідних заходів не визначено. Крім того, у цьому розділі відсутні заходи щодо вдосконалення нормативної бази з відповідних питань з урахуванням потреб осіб з інвалідністю.
Це особливо гостро виглядає на фоні відразу двох проєктів з безбар’єрності, реалізація яких покладена на Мінсоцполітики в розділі «Соціальний захист»;

–  у розділі «Діджиталізація» передбачено прийняття закону та постанови Уряду, що визначатимуть обов’язковість вимог стандарту ДСТУ EN 301 549:2022 (передбачає урахування потреб осіб з інвалідністю) під час створення (модернізації) інформаційних систем, що належать державним органам, органам місцевого самоврядування, комунальним підприємствам та установам і підприємствам, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків. А коли повинні стати доступними недержавні інформаційні системи проєкт Плану заходів не визначає;

–  у розділі «Освіта і наука» не систематизовано заходи і завдання з питань розвитку інклюзивної освіти, порівняно з існуючими проблемами в освіті;

–  у розділі «Молодь та спорт» передбачено дві цілі «Комплексне відновлення та розбудова спортивної інфраструктури, у тому числі баз олімпійської паралімпійської та дефлімпійської підготовки з урахуванням вимог щодо безбар’єрності та доступності осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення» та «Реалізація програм Президента України «25 спортивних магнітів» та «Реконструкція 18 спортивних інтернатів та 100 ДЮСШ» з урахуванням вимог щодо безбар’єрності та доступності осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до кожного окремого об’єкта». Маємо надію, що все буде реалізовано з урахуванням безбар’єрності та доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до кожного окремого об’єкта;

–  у розділі «Культура та інформаційна політика» реалізація завдань щодо «Створення оптимальної мережі закладів/центрів освіти та сучасної культури в Україні та за її межами, з урахуванням вимог безпеки та стандартів і принципів безбар’єрності» та «Створення умов для працевлаштування в сфері культури осіб з інвалідністю» визначена на 2032 рік, що саме собою є невиправданим затягуванням створення доступності у сфері культури;

–  у розділі «Охорона здоров’я» десятки дороговартісних заходів і завдань, присвячених розвитку реабілітаційної допомоги та її інтеграції до всіх рівнів медичної і реабілітаційної допомоги, а також наявне завдання щодо виключення санаторно-курортного лікування та недоказової реабілітації з українського законодавства і бюджетних програм шляхом заміни їх реабілітаційною допомогою в рамках програми медичних гарантій. Це особливо гостро виглядає на фоні суцільної оптимізації видатків, яка наскрізно вбачалася в розділі «Соціальний захист»;

–  у розділі «Захист прав дітей та повернення дітей, які тимчасово переміщені за кордон» немає завдань і заходів по дітям з інвалідністю окрім реалізації проєкту з розвитку послуги раннього втручання, яка стосується дітей до 3 років включно;

–  у розділі «Права людини» запропоновано запровадження чи то до 2026 року, чи то до 2032 року (зазначено дві дати) універсального дизайну лише офіційних веб-сайтів з урахуванням потреб осіб інвалідністю. А коли повинні стати доступними неофіційні веб-сайти проєкт Плану заходів не визначає.

Усі інші розділи проєкту Плану заходів здебільшого не передбачають нічого суттєвого щодо осіб з інвалідністю.

НАІУ цілком підтримує ідеологію щодо необхідності створення умов для інтеграції осіб з інвалідністю в суспільство та сприяння їхньому працевлаштуванню, але з урахуванням суцільного здорожчання всіх товарів і послуг вважаємо, що все це повинно відбуватися без позбавлення громадян України існуючих на сьогодні виплат, пільг та гарантій.

На підставі зазначеного, НАІУ констатує, що в проєкті Плану заходів практично відсутні заходи і завдання, які б змогли суттєво покращити ситуацію із забезпеченням прав осіб з інвалідністю, а тому, якщо проєкт Плану заходів не буде доопрацьований, то цій категорії громадян не варто розраховувати на суттєву допомогу від держави щодо сприяння включенню їх в життя суспільства на рівні з іншими, забезпечення їхнього соціального захисту та якісних послуг у різних галузях.

Насамкінець інформуємо, що НАІУ під час роботи в робочій групі над проєктом Плану заходів надавало пропозиції, спрямовані на те, щоб права людей з інвалідністю були враховані на рівні з іншими, які повторно пропонуємо врахувати!

Генеральний Секретар                                                      Вікторія НАЗАРЕНКО