Питання доступності
до якісних гінекологічних послуг стосується
КОЖНОЇ ЖІНКИ!

«Якісні гінекологічні послуги, доступне сучасне обладнання – це забезпечення безпеки, комфорту і нашої гідності».

«Сьогодні ми говоримо більш відкрито про гендерну нерівність в наданні послуг у сфері охорони здоров’я, однак питання надання якісних послуг жінкам з інвалідністю залишаються все ще «прихованими». Деякі з жінок з інвалідністю уникають відвідувати лікаря гінеколога, тому що отримати доступні послуги дуже складно - огляд на кушетці, в крайньому випадку «втягування» на крісло» і добре, якщо це роблять жінки, острах травмуватись, приниження гідності. Ми говоримо про сучасне інклюзивне суспільство, про забезпечення прав для всіх жінок, про гідність. Потрібно не тільки говорити- потрібно діяти і добитись від держави, щоб наші права були захищенні»

«Важливо, щоб медична допомога враховувала інтереси усіх незалежно від статків, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, віку, місця проживання та ін.. Послуги для всіх і з урахуванням потреб усіх».

«Я живу у місті, і розумію, що моя можливість отримати необхідну послугу більша ніж у жінки, яка живе у селі. Також, ніби у нас всіх є можливість щодо вибору закладу різної форми власності. Насправді, її немає. Бо у нас різні фінансові можливості. А якщо коштів немає? Загалом суспільство і система охорони здоров’я повинні врахувати, що здоров’я усіх жінок має бути в пріоритеті державної політики».

«Ось уже 25 років через травму хребта я пересуваюсь за допомогою крісла колісного. 12 років тому мені поставили діагноз "рак шийки матки". Пройти огляд у гінеколога до того мені вдавалося тільки в санаторно-курортному закладі, де я оздоровлювалась.  Але це був не якісний огляд на кушетці, тому що гінекологічне крісло для мене було не доступним.  Після перенесення операції і курсу опромінення я щопівроку проходжу огляд у онкогінеколога, який самостійно підіймає мене на крісло для огляду. Це не зручно, складно, травмонебезпечно для нас обох і принизливо для мене. Останнім часом я давно не ходила до лікаря. Ловлю себе  на думці, що через те, що набрала вагу. З'явився страх: чи зможе лікар мене підняти на гінекологічне крісло».

«На зустрічі з лікарями-гінекологами вчителі інтернатного закладу, де навчаються діти з порушенням слуху, поділилися досвідом про профілактичну роботу щодо гінекологічних питань серед дівчат підлітків їхнього закладу. На жаль, необхідну інформацію вихованки, здебільшого, вперше отримують саме від вчителів чи вихователів, а не від батьків. Якщо є необхідність огляду дівчат з порушенням слуху на гінекологічному кріслі, усі без винятку переживають стресовий стан через неможливість якісної комунікації між лікарем і пацієнткою з порушенням слуху та перекладачами жестової мови».

«Жінка з інвалідністю з психічними порушеннями померла в 42 роки через гінекологічне онкозахворювання. Зі слів вже похилої мами, донька ніколи не жила статевим життям, тому, на думку мами, її донці непотрібно ходити до гінеколога. Саме через це хвороба була запущена і лікування не принесло позитивних результатів.»

«Настав той час, коли ВІЛ-інфекція не є ознакою неминучою смерті, а вважається хронічним захворюванням. Жінки, які живуть з ВІЛ мають звичайне життя, що включає в себе й сексуальні відносини, планування сім’ї та народження дітей. Але, на жаль, жінки та дівчата мають суттєвий бар’єр у доступі до гінекологічно-акушерської допомоги у вигляді високого рівня стигми та дискримінації, пов’язаного з ВІЛ.  Протягом останніх років ми намагаємось змінити та припинити практику осуду жінок з боку медичного персоналу та відмови у наданні гінекологічної допомоги через навчання лікарів та захисту прав пацієнток з ВІЛ.  Гінекологічна служба має працювати для жінок та заради жінок, не розділяючи їх на категорії з певними обмеженнями.  Ми маємо розуміти важливість забезпечення наших медичних закладів дружнім персоналом та необхідним обладнанням для створення безпечного середовища, що є запорукою благополуччя жінок та дівчат, які проживають в Україні»