After an accident at 16: when the city has barriers, but you have character

- Going outside, going on business, taking a walk with friends - all these simple things that until recently were so easy suddenly became enormous, almost insurmountable difficulties," recalls Olga Vinogradova, a civil activist from Mykolaiv, recalling the events of long ago. It happened when she had just turned sixteen. An injury sustained in a car accident changed her life significantly, [...]

Наступні десять років свого життя Ольга витратила на реабілітацію. «Були сподівання, що зможу ходити, або хоча би частково відновити функції опорно-рухового апарату, – продовжує вона. – Потім, коли вже прийшло сприйняття, що ця ситуація від мене вже нікуди не дінеться, зрозуміла, що треба просто адаптувати своє життя вже під новий, скажімо так, функціонал власного організму».

Завдання не з простих. Але величезну допомогу Ользі надала одна із громадських організацій, яка допомагає людям з інвалідністю. «Я ходила туди на консультації, щоби вони допомогли мені зорієнтуватися у своєму новому житті», – каже вона. Першочергова потреба – навчитися правильно користуватися кріслом колісним, знати, як правильно його підібрати, розуміючи властивості свого організму.

Але найбільше не вистачало спілкування. «Не вистачало звичайних  дружніх розмов у колі таких, як я, щоби побачити і усвідомити: я не одна така в цьому світі. І зрозуміти ще кілька очевидних речей. Що, наприклад, випадок зі мною – не унікальний, подібне стається і з іншими людьми. І що це цілком нормально, треба просто далі жити», — каже Ольга Виноградова.

Членство у громадській організації вирішило цю проблему. Прості та невимушені розмови призвели до найголовнішого – молода жінка повірила у себе. І почала будувати своє життя. Нове життя. Спершу вирішила отримати вищу освіту і вступила до Миколаївського національного університету ім. В.О. Сухомлинського. Після чотирьох років навчання отримала диплом вихователя дошкільних закладів. Вийшла заміж. «Мій чоловік – також людина з інвалідністю на кріслі колісному, отримав травму хребта», – каже Ольга. Потім розпочала роботу в громадській організації «Миколаївський міський фізкультурно-оздоровчий клуб осіб з інвалідністю «Вікторія». «Це було моє максималістське бажання людини з інвалідністю – змінити цей світ на кращий», – посміхається вона.

Тоді ж Ольга Виноградова звернула увагу на речі, які раніше залишалися поза полем її зору. Головна з них – що її рідне місто ще не позбулося бар’єрів, які ускладнюють шлях людям з інвалідністю. Прості речі – вийти з дому, піти в аптеку, сісти у транспорт – перетворюються на квест.

– Втім, за останні десять років у місті зроблено вже дуже багато, – Ольга переходить на конструктив. – У місті активно споруджують пандуси у під’їздах житлових будинків, триває облаштування житла людей з інвалідністю: санвузлів у їхніх квартирах, заміна дверей на ширші, що дозволить користуватися ними людям на кріслах колісних. Ми також співпрацювали з медичними закладами щодо досягнення доступності для людей з інвалідністю. Разом з іншими громадськими організаціями ініціювали вимоги, за якими при ремонті тротуарів необхідно було робити пологі з’їзди на пішохідних переходах і на всій тротуарній мережі. Зараз це вже робиться автоматично. Також ініціювали встановлення світлофорів із звуковими сигналами – для зручності людей із порушеннями зору. Щоправда, не в такому масштабі, як хотілося б.

Велика перемога активістів – успішна адвокаційна кампанія щодо забезпечення людей з інвалідністю санаторно-курортним лікуванням. «Ми звернули увагу на те, що така послуга у місті взагалі не надавалася, адже держава не виділяла на це коштів, – пояснює Ольга Виноградова. – Ми провели кампанію, адвокатували це питання – і досягли успіху. Влітку мешканців громади із порушення опорно-рухового апарату возили на море, в Одесу, на інклюзивний пляж».

Проте у громаді, як стверджує Ольга, системної залученості людей  з інвалідністю до вирішення головних питань життєдіяльності при формуванні бюджету. «При обговоренні будь-якої проблеми ми змушені готувати звернення до влади, проводити зустрічі, аргументувати – і так кожен раз, по колу. Фінансування ж ми отримуємо за залишковим принципом: «Є трохи вільних коштів? Ну тоді можна вирішити кілька проблем! – констатує вона. – Ми ж хочемо, щоби цей процес відбувався автоматично.

– Так, я розумію, що зараз у країні війна, і бюджет громади змушений фінансувати величезну кількість першочергових потреб, а на все не вистачає коштів, – погоджується вона. – Але ж протягом чотирьох років пандуси в під’їздах не встановлюють, бо на це не виділяють  фінансування. Не переоблаштовують житло, за винятком кількох випадків. А хочеться домогтися того, щоби місцева влада розуміла: потреби людей з інвалідністю – це пріоритет. І ця потреба найближчим часом тільки зростатиме: кількість людей з інвалідністю під час війни суттєво зростає. А отже, відкладати проблему й надалі, сподіваючись, що колись, коли матимемо «зайві» гроші і таки дійдуть руки до проблем людей з інвалідністю, — недієво і недалекоглядно. Вже сьогодні треба визначити пріоритети, залучити людей з інвалідністю, надати різноспрямованим зусиллям ознаки системності.

Ольга Виноградова та інші громадські активісти Миколаєва вирішили визначити головні проблеми у життєдіяльності громади. Щоби після цього внести їх перелік до нині діючих міських програм, які вимагають створення нових планів діяльності громади.

– Існує багато точкових проблем, які можна розв’язати, адаптувавши програми під індивідуальні потреби цих людей, – каже Ольга Виноградова. – Наприклад, люди з порушенням зору не можуть читати оголошення в інтернеті – офіційні ресурси у громаді не адаптовані до цього. То ж вони не знають, що у такий-то день, наприклад, видають гуманітарну допомогу. А люди з порушенням слуху не можуть уточнити питання, які їх цікавлять – без сурдоперекладу вони не зможуть спілкуватись. Єдине рішення для заповнення цих прогалин суттєво поліпшить доступність, яке є досить широким поняттям.

Дослідження Ольга із своїми однодумцями проводили у межах адвокаційної кампанії «Гуманітарне реагування: право на захист має кожен», що здійснюється під час реалізації проєкту «Посилення захисту прав осіб з інвалідністю під час гуманітарного реагування та відновлення відповідно до Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю».

Представили свої напрацювання на круглому столі «Інтеграція принципів безбар’єрності у гуманітарні та міські цільові програми», який відбувся в другій декаді лютого нинішнього року. На цьому ж заході сформулювали мету кампанії в регіоні – внести зміни до порядку розроблення та виконання гуманітарних та міських цільових програм шляхом інтеграції в них принципів безбар’єрності.

Серед учасників – люди з інвалідністю та активісти громадських організацій людей з інвалідністю, представники органів Миколаївської міської ради, депутати міської ради, представники гуманітарних організацій, що працюють у громаді, журналісти.

Присутні констатували, що через відсутність інформації в адаптованих форматах люди з інвалідністю залишаються недостатньо поінформованими про доступні послуги та механізми гуманітарної підтримки. Великою проблемою є те, що влада визначає пріоритети реагування без врахування думок людей з інвалідністю, а отже, пропонована гуманітарна допомога не завжди відповідає їхнім реальним потребам.

Також, на думку активістів, фінансування доступності та безбар’єрності ще досі залишається низькопріоритетним для керівництва громади. А цей факт буквально «витискає» людей з інвалідністю із процесів, які відбуваються у громаді. Найгостріші проблеми людей з інвалідністю у громаді виглядають у кризових ситуаціях, коли вони не можуть своєчасно забезпечити свої базові життєві потреби через нерівномірний розподіл гуманітарної допомоги.

Підсумками дискусії стали ряд пропозицій на адресу органів влади. Перша з них – внести зміни до порядку розроблення та виконання міських цільових програм для інтеграції в них принципів безбар’єрності та залучення людей з інвалідністю до ухвалення рішень. Як цього вимагає Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю.

Друга пропозиція – розробити довідник з контактною інформацією про гуманітарну допомогу та послуги, які надають на території міста Миколаєва, перевести його в адаптовані формати для всіх категорій осіб з інвалідністю (проста мова, жестова мова та з використанням альтернативних способів і форматів комунікації) для подальшого розповсюдження.

Пропозиція номер три – створити спільну платформу за участю департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, громадських організацій людей з інвалідністю та гуманітарних організацій для своєчасного визначення пріоритетів потреб, поліпшення якості гуманітарного реагування, налагодження зворотного взаємозв’язку та комунікації.

…Ольга Виноградова стверджує: вирішувати проблему треба комплексно, починаючи від підвалин. Це не швидкий, але ефективний шлях. 

Yuriy Patykivsky, project communication manager

The project “Strengthening the protection of the rights of persons with disabilities during humanitarian response and recovery in accordance with the UN Convention on the Rights of Persons with Disabilities” is being implemented by the NAPD within the framework of a grant from the International Disability Alliance (IDA). International Disability Alliance (IDA)