Інвалідність часто асоціюється з видимими ознаками – тростинами, кріслами колісними, протезами. Такий образ закріпився в масовій культурі, архітектурному плануванні, навіть у законодавстві. Але є ще інша реальність – невидима інвалідність.
Люди з невидимими інвалідностями часто залишаються поза увагою. Їхня вразливість неочевидна, а тому легше ігнорується. Але вони так само щодня стикаються з бар’єрами, які для більшості просто непомітні: розмиті контури світлофора, відсутність контрастних позначок
Оля зі Сторожинецької громади – одна з таких людей. Вона впевнено прогулюється вулицями свого міста, вітається з перехожими, фотографує на смартфон. І лише ті, хто знає її ближче, розуміють: дівчина майже не бачить.
З дитинства Оля живе з діабетом. Вона здобула дві вищі освіти, працювала в міському будинку культури. Але кілька років тому її стан погіршився – погіршився зір, а згодом відмовили й нирки.
«Одним оком я бачу лише силуети, другим – кольори і великі предмети. Але тільки за певних умов. Коли яскраве сонце я не бачу навіть світлофора. Він стає для мене невидимим», – розповідає Оля.
Її мрія — звукові світлофори. Такі, що сигналізують про дозволений перехід звуком. Але в Україні вони є не всюди.
Попри всі виклики, Оля не дозволяє собі зупинятися. Вона щодня виходить на тривалі прогулянки, плете вироби з ротангу, займається господарством, веде активну сторінку в соцмережах. У своєму блозі розповідає, як живе людина на гемодіалізі — процедурах, без яких її життя було б неможливим. Тричі на тиждень вона їздить до лікарні, щоб пройти очищення крові. А ще періодично їздить до Румунії, адже там є спеціальне обладнання, яке дозволяє точно контролювати параметри її стану.
Ці поїздки вона здійснює разом з іншими людьми, які також проходять діаліз. У повсякденному ж житті Оля намагається бути самостійною, хоч іноді це й вимагає від неї більше внутрішньої сили.
«Колись я була дуже сором’язлива. Не могла підійти й щось запитати в магазині, попросити допомогти прочитати. А зараз спокійно прошу. І мені допомагають», – каже дівчина.
Одного разу її спокійний і розважливий блог перетворився на емоційний монолог. Оля розповіла, як тричі за день “запорола носом”: спіткнулась об бордюр, не помітила сходинки, вперлася в перепону, якої не мала бути.
«Так не повинно бути. Всі небезпечні елементи — сходи, бордюри — мають бути позначені контрастними смугами. А краще — прибрані або адаптовані. Пониження бордюрів, доступні входи, відсутність порогів і перепадів висоти. Це важливо не тільки для людей з порушеннями зору. Це важливо для всіх», — переконана Оля.
Більшість людей, каже вона, не помічають таких деталей, доки це не стосується їх особисто. Але варто лише на мить опинитися по інший бік – і все стає очевидним.
Оля не нарікає. Вона щиро хвалить своє місто, відзначає, що в Сторожинці ситуація з безбар’єрністю навіть краща, ніж у багатьох обласних центрах. Проте ще багато чого бракує: інформативних табличок, крупніших шрифтів, чітких вказівників. Написи типу «лікарня», «пошта», «адміністрація» могли б бути не просто формальністю, а реальними дороговказами.
«Я не прошу багато. Просто хочу жити в місті, де бачитимуть таких, як я», — каже Оля.
Досвід Олі показує, як щоденні побутові дрібниці можуть перетворюватись на бар’єри для мільйонів людей з невидимими інвалідностями. Саме тому адвокаційні кампанії мають зосереджуватись не лише на пандусах , а й на дрібних, але критично важливих деталях: контрастних маркуваннях, звукових сигналах, читабельних шрифтах, зручній навігації. Невидимість не має означати відсутність. У політиках доступності має з’явитися чутливість до різних типів інвалідності – інакше частина людей завжди залишатиметься «поза кадром». А досвід Олі та інших людей з інвалідністю – це те, що допомагає зробити ці потреби видимими.
Цей матеріал підготовлено в межах адвокаційної кампанії, що реалізується в рамках проєкту «Мультисекторальна гуманітарна допомога з урахуванням інвалідності для внутрішньо переміщених осіб, репатріантів, ветеранів та приймаючих громад в Україні». The project is implemented by the National Assembly of People with Disabilities of Ukraine in partnership with the European Disability Forum (EDF) with the support of the German Federal Foreign Office (GFFO) and CBM (Christian Mission for the Blind).
Oleksandra Perkova, Communications Manager of the Project
За 9 місяців роботи на гарячу лінію Національної Асамблеї людей з інвалідністю України надійшло 523 звернення. З них 439 людей звернулися до нас вперше. Найбільша кількість заявників – понад 484 – задала свої питання телефоном, інша – електронною поштою, через соціальні мережі тощо. За роз’ясненнями, юридичними консультаціями до фахівців НАІУ переважно звертаються люди, які мають […]
Під час повітряної тривоги важливо швидко зорієнтуватися: зібрати речі, знайти найближче укриття, спуститися вниз або сховатися за двома стінами. Багато хто орієнтується за вказівниками, інформаційними табличками чи повідомленнями в додатках. Але що робити, коли ця інформація та доступи є недоступними? Люди з інвалідністю зору орієнтуються на звуки, ритм, фактуру під ногами. Але в момент небезпеки […]
Інвалідність часто асоціюється з видимими ознаками – тростинами, кріслами колісними, протезами. Такий образ закріпився в масовій культурі, архітектурному плануванні, навіть у законодавстві. Але є ще інша реальність – невидима інвалідність. Люди з невидимими інвалідностями часто залишаються поза увагою. Їхня вразливість неочевидна, а тому легше ігнорується. Але вони так само щодня стикаються з бар’єрами, які для […]
«У 2025 році механізм проведення виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України не змінився», – повідомляє на своєму офіційному сайті Пенсійний фонд України, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2025 року № 486 “Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських […]
Zinaida from the Storozhynets'ka community is hard to find at home. She is constantly on the move: festivals, sports competitions, trips to different cities. She just returned from Kovel, where she won in two sports at once. It is hard to believe that the woman is sixty-one years old and she moves around with the help of a wheelchair. But this is exactly what the reality of a person who has chosen movement instead of being locked up in four walls looks like.
Here is a recording of the webinar "Establishment of Disability - 2025: Step-by-Step Guide" organized by the Resource Center of the National Assembly of People with Disabilities of Ukraine (NAPD) within the framework of the Rehabilitation in Ukraine (Rehab4U) project. In it: about the changes that have taken place in domestic legislation since January 2025 regarding the reform of medical and social expertise and the introduction of an assessment of a person's daily functioning. And also, what [...]