У час, коли війна розділяє життя на «до» і «після», коли прості речі стають недосяжними, а тиша сприймається найбільшою розкішшю, психологічна підтримка перетворюється на одну з найважливіших форм допомоги. Особливо для дівчат і жінок з інвалідністю, які проживають досвід війни через бар’єри навколишнього середовища, соціальну ізоляцію та невпинний стрес. Саме тому громадська організація «Ініціативи Слобожанщини» створила онлайн-простір, де жінки зможуть не лише почути фахову психологічну підтримку, а й знайти для себе місце тиші, довіри й повернення до внутрішньої опори.
Цей простір став можливим завдяки проєкту «Гуманітарне реагування та відновлення: посилення лідерства організацій жінок з інвалідністю», який реалізує Національна Асамблея людей з інвалідністю України за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). У його межах відбувся цикл із чотирьох глибоких психологічних зустрічей під загальною назвою «Ресурси і сенси», розроблених і проведених психологинею Вікторією Ратєєвою.
З першої ж зустрічі стало зрозуміло, що учасниці прийшли не просто за порадою. Жінки шукали дієві вправи для подолання стресу. Під звуки тривог і новин про чергові обстріли вони вчилися знаходити «безпечне місце всередині» – той внутрішній простір, де можна відчути опору, навіть якщо зовнішній світ нестабільний. Жінки ділилися тим, що їх підтримує: короткі поспіхом написані щоденникові нотатки, теплі спогади, ритуали турботи про себе, розмова з близькою людиною. Це були прості речі, але саме вони ставали маленькою противагою величезному страху.
Друга зустріч відкрила тему тіла та його реакцій на війну. Хтось вперше помітив, як напруга накопичується у плечах, хтось звернув увагу на те, яким поверхневим стало дихання, хтось поділився досвідом про те, як гнів несподівано проривається назовні після кожної новини про обстріли. Психологиня пояснила, що такі реакції природні, і що через тіло часто можна знайти шлях до заспокоєння. Учасниці вчилися розпізнавати свої почуття без сорому й самоосуду, знаходити техніки, які допомагають втримати емоційну рівновагу хоча б на кілька хвилин.
Третя зустріч стала моментом найбільш відвертого діалогу. Втрата. Це слово звучало не як абстрактний термін, а як частина кожної історії. Втрата дому, втрати близьких, втрата можливостей, звичної роботи, стабільності. Але поруч із болем з’являлося й розуміння того, що сенс не зникає разом із чимось дорогоцінним, він може народжуватися знову. Через маленькі кроки, через підтримку інших людей, через бажання не здаватися. Учасниці аналізували власні ресурси: емоційні, соціальні, матеріальні, і вчилися бачити, що навіть у виснаженні залишається щось, на що можна спертися.
Окремим важливим елементом цієї зустрічі стало формування персональних планів відновлення. Жінки прописували короткі, чіткі кроки, які можуть допомогти повернути контроль над життям: 30 хвилин для себе, один жест турботи на день, розмова з подругою, творчий щоденник, кілька хвилин практики дихання. Такі маленькі ритуали ставали наново збудованими сходинками до внутрішньої стійкості.
Фінальна зустріч об’єднала науковий погляд на сон і сновидіння з елементами арттерапії. Учасниці говорили про те, як порушений сон стає однією з найболючіших тем під час війни, як він впливає на психічне здоров’я, емоційний стан і загальну здатність витримувати стрес. Через роботу зі снами вони відкривали свій несвідомий досвід — інколи тривожний, інколи заспокійливий — і вчилися використовувати цей ресурс для самопізнання та внутрішнього відновлення. Малюнки, метафори, символи, створені учасницями, ставали способом висловити те, що словами сформулювати надто важко.
Завдяки цим зустрічам жінки з інвалідністю, мешканки прикордонних громад та жінки з інших вразливих груп отримали не лише фахову підтримку, а й можливість відчути себе частиною спільноти. Там, де можна сказати «мені страшно» і почути у відповідь не формальне «тримайся», а щире «я поруч».
Цикл «Ресурси і сенси» став прикладом того, як психологічна підтримка може впливати на відчуття гідності, ментального здоров’я та здатності діяти навіть у найтемніші часи. У центрі цієї роботи — жінки, які в умовах війни продовжують жити, піклуватися про себе і своїх близьких, будувати плани і знаходити сенси.
Ці тренінги проведено громадською організацією «Ініціативи Слобожанщини» у межах проєкту «Гуманітарне реагування та відновлення: посилення лідерства організацій жінок з інвалідністю», який реалізовується ГС «ВГО Національна Асамблея людей з інвалідністю України (НАІУ) за технічної підтримки UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні і та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
Проте це не означає, що висловлені під час тренінгу погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.
The UN Women's Peace and Humanitarian Fund (WPHF) is a flexible and operational funding instrument that supports quality interventions to enhance the capacity of local women to prevent conflicts, respond to crises and emergencies, and harness key peacebuilding opportunities.
