Коли поруч ті, хто розуміє: історія про віру й підтримку
October 13, 2025
Share:
Війна змінює та подекуди просто руйнує життя людей. Сім’ї втрачають все і намагаються почати все з нуля.
Жива історія мами Олени та її доньки Влади просто вражає наскільки мужніми можуть бути наші жінки та дівчата.
– Ми жили у Новій Каховці, де 24 лютого життя поділилося на «до» і «після». Того ранку прокинулися від вибухів і вже за годину бачили російські колони в місті. Кілька днів – бої, укриття, страх і повна невідомість. «Найстрашніше було не відчувати життя довкола – ні пташки, ні собаки, лише гуркіт танків», – згадує Олена.
Життя під окупацією було випробуванням: нестача продуктів, вимкнений український зв’язок, примус до російських паспортів і шкіл. До того ж сім’я розпалася – чоловік покинув сім’ю. Олена залишилась сама з донькою Владою, яка має інвалідність, і розуміла: треба рятувати дитину.
Втеча стала справжнім випробуванням. «Ми їхали через 27 блокпостів, три доби простояли в полі. У салоні маршрутки були лише жінки, старенькі й люди з інвалідністю. А коли побачили наш прапор – плакали всі», – каже вона.
У Львові їх чекали нові труднощі. Соціальні служби відмовляли через брак місць, прихистки були непридатні для людей з порушеннями опорно-рухового апарату. Лише завдяки наполегливості Олени та підтримці небайдужих їх прийняли у реабілітаційному центрі в Стебнику. Проте й там довго залишатися не дозволили. Переїзди з квартири на квартиру, пошук коштів, невпевненість у завтрашньому дні виснажували.
Додатковим ударом стало усвідомлення: дороги додому немає. Коли підірвали Каховську ГЕС, Олена зрозуміла, що повернення неможливе. Львів не став рідним: «Ми не витримували фінансово, клімат не підходив, а для Влади не було навчальних і творчих можливостей». Тож родина поїхала до Миколаєва, ближче до рідних і знайомого середовища.
Та навіть там було нелегко. Узимку Олену охопила депресія. «Я прокидалася і не бачила сенсу жити. Витягнули мене волонтери й психологи – вони стали тим промінчиком світла». Для Влади теж відкрився новий шанс: реабілітаційний центр, навчання в коледжі, а головне – танцювальні тренування у клубі «Вікторія». «Я не вірила, що моя донька зможе танцювати на кріслі колісному. Але коли вона вийшла на перше заняття – я побачила, як у неї засяяли очі. Вона знову відчула себе сильною», – розповідає Олена.
Гуманітарні програми й підтримка громадських організацій допомогли родині не лише вижити, а й поступово відновлювати життя. Завдяки групам психологічної підтримки, майстер-класам і спільноті таких же мам, як вона, Олена відчула, що не одна. «Я знайшла тут людей, які розуміють мій біль і мої радощі. І найважливіше – Влада знову вірить у своє майбутнє».
Попри всі здобутки, проблема житла залишається найболючішою. «Ми втратили дім, усе наше життя залишилось у Новій Каховці. Знімне житло не можна облаштувати під потреби дитини з інвалідністю. Але жити й розвиватися треба тут і зараз. Сподіваємось, що державні та донорські програми допоможуть відновити цю базову потребу», – підсумовує Олена.
Їхня історія – це шлях від страху й розпачу до маленьких перемог і надії. Завдяки підтримці проєктів гуманітарної допомоги мама й донька знову знаходять сили будувати життя наново. І хоча страх за майбутнє залишається, тепер він розділений із вірою, що світло завжди перемагає темряву.
Активності створено ГО «ММ ФОК осіб з інвалідністю «Вікторія»» у межах проєкту “Гуманітарне реагування та відновлення: посилення лідерства організацій жінок з інвалідністю», який реалізовується ГС «ВГО «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» (НАІУ) за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). Проте це не означає, що висловлені під час активностей погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.
The UN Women's Peace and Humanitarian Fund (WPHF) is a flexible and operational funding instrument that supports quality interventions to enhance the capacity of local women to prevent conflicts, respond to crises and emergencies, and harness key peacebuilding opportunities.
15 вересня 2026 року Національна Асамблея людей з інвалідністю України запрошує на першу лекцію в межах проєкту «Голос жінок і лідерство: нова сила». Перша освітня зустріч буде присвячена темі «Феміністична оптика прав і можливостей людей з інвалідністю». Під час лекції говоритимемо про те, як феміністична оптика допомагає ширше подивитися на права, можливості та життєвий досвід […]
У Черкасах для водіїв і контролерів комунального підприємства «Черкасиелектротранс» провели практичне навчання з доступного перевезення людей з інвалідністю та інших маломобільних пасажирів. Працівники освоїли правила безпечної посадки й висадки, використання апарелі, надання допомоги та належної взаємодії з пасажирами. Про це повідомляє громадська організація «Спілка людей з інвалідністю «Перспектива» на своїй сторінці у Facebook. Навчання стало […]
Провести час у дворі, поїхати у місто, дістатися лікарні чи аптеки, зустріти знайомих або просто прогулятися. Усі ці звичні справи є частиною повсякденного життя Ірини з Горохівскої громади, тому для неї важливо мати зручний і справний засіб мобільності. Ірина живе разом із мамою та дідусем. Основним прибутком родини є три пенсії. Тримати велике домашнє господарство […]
Що потрібно, щоб ветеран, ветеранка або людина з інвалідністю могла не просто вступити до закладу професійної освіти, а здобути професію, пройти практичну підготовку та знайти роботу? Фізична доступність — лише частина відповіді. Не менш важливі підготовлені викладачі та майстри виробничого навчання, доступні навчальні матеріали, можливість адаптувати освітній процес, підтримка під час навчання та готовність закладу […]
Коли щоденні справи пов’язані з постійними поїздками та пересуванням на значні відстані, можливість залишатися мобільною напряму впливає на те, наскільки людина може самостійно планувати своє життя. Для двох мешканок Чутівської громади це питання особливо практичне. Обидві жінки живуть у приватному секторі, займаються домашнім господарством, працюють на городі та мають спільне захоплення — вирощують квіти. У […]
Війна спричинила безпрецедентне зростання кількості людей із сенсорними порушеннями внаслідок бойових травм. Втрата зору та/ або слуху, особливо у поєднанні з іншими бойовими ураженнями, належить до найбільш дезорієнтуючих і складних для відновлення травм, адже потребує тривалої комплексної реабілітації, що охоплює медичний, психологічний, освітньо-професійний та соціальний компоненти.