У квітні 2025 року відбудеться третій Глобальний саміт з питань інвалідності, організований Міжнародним альянсом з питань інвалідності (IDA) спільно з урядами Йорданії і Німеччини. Напередодні цієї важливої події Референтна група з питань інвалідності (DRG)[1] закликає уряди, міжнародні агентства та громадянське суспільство взяти на себе конкретні зобов’язання щодо захисту прав усіх дітей і дорослих з інвалідністю, які постраждали від гуманітарних надзвичайних ситуацій. Ці люди надто часто залишаються поза увагою та без належної підтримки.
Згідно з прогнозами, у 2025 році понад 48 мільйонів людей з інвалідністю потребуватимуть гуманітарної допомоги через зростання кількості надзвичайних ситуацій. Водночас перспективи фінансування гуманітарної діяльності залишаються невизначеними[2]. Така складна ситуація з фінансуванням може суттєво вплинути на спроможність усіх залучених суб’єктів забезпечувати інклюзію людей з інвалідністю. Відомо, що в умовах збройних конфліктів, природних і техногенних катастроф, вимушеного переміщення та надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоровʼя діти та дорослі з інвалідністю стикаються з підвищеними ризиками насильства, експлуатації та зловживань. Вони часто не мають доступу до базових послуг і життєво необхідної допомоги, а також позбавлені можливості брати участь у прийнятті рішень. Крім того, зміна клімату й надалі загострюватиме поточні кризи та спричинятиме нові, що серйозно впливатимуть на життя вразливих груп населення, зокрема людей з інвалідністю, по всьому світу.
Настанови Міжвідомчого постійного комітету (МПК) щодо залучення людей з інвалідністю до гуманітарної діяльності стали важливим кроком на шляху до інклюзивної гуманітарної діяльності з урахуванням потреб людей з інвалідністю. Від моменту схвалення цих Настанов та завдяки рішучим заходам для їхнього впровадження вдалося досягти певних позитивних зрушень. Зокрема, гуманітарні організації почали впроваджувати більш інклюзивні політики та практики, усувати бар’єри та зміцнювати партнерства з організаціями осіб з інвалідністю (ООІ) з метою покращення підготовки до надзвичайних ситуацій та ефективнішого реагування на них з урахуванням потреб людей з інвалідністю. У листопаді 2024 року Референтну групу з питань інвалідності було включена до структур МПК як асоційовану організацію. Це створило офіційний механізм для інтеграції людей з інвалідністю у глобальну архітектуру гуманітарної координації. Останні роки також засвідчили покращення у зборі даних про людей з інвалідністю, які постраждали від кризових ситуацій, а також у відображенні питань інклюзії у гуманітарному програмному циклі (ГПЦ). Ці аспекти знаходять відображення у Планах гуманітарних потреб і реагування (ПГПР). Однак, попри досягнутий прогрес, усе ще залишаються значні прогалини:
● Під час багатьох гуманітарних криз люди з інвалідністю опиняються в зоні підвищеного ризику через брак відповідної політики, законодавчих норм, послуг, систем підтримки, а також освітніх та економічних можливостей, що відповідають вимогам Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю (CRPD). Занадто часто гуманітарні заходи не враховують належним чином потреби осіб з інвалідністю щодо доступності або розумного пристосування. Водночас національні системи можуть виключати переміщених осіб з інвалідністю, особливо біженців, через адміністративні та інші перешкоди.
● Хоча люди з інвалідністю та організації, що їх представляють, відіграють ключову роль у реагуванні на надзвичайні гуманітарні ситуації, вони стикаються з перешкодами, що заважають їхньому систематичному залученню як партнерів, а також інтеграції у структури координації гуманітарної допомоги.
● Збір, аналіз та використання якісних і кількісних даних про людей з інвалідністю та їхні гуманітарні потреби залишаються складними завданнями. Це підвищує ризик нецільового реагування та несправедливого розподілу ресурсів, необхідних для інтеграції осіб з інвалідністю.
● В умовах надзвичайних гуманітарних ситуацій ізоляція маргіналізованих осіб з інвалідністю посилюється. Діти, молодь, жінки, дівчата та люди похилого віку з інвалідністю, а також особи із сенсорними, інтелектуальними та психосоціальними порушеннями, сліпоглухонімі та люди з множинними порушеннями часто залишаються поза увагою.
● Передусім, у періоди ескалації гуманітарних криз фінансування гуманітарної діяльності скорочується, що має руйнівні наслідки для постраждалих і спричиняє критичну нестачу ресурсів. Цей дисбаланс створює серйозний ризик для інклюзивного гуманітарного реагування, оскільки змушує ухвалювати складні рішення щодо розподілу пріоритетів. Це, у свою чергу, може призвести до направлення в інтернати та ненавмисних порушень прав людини, а також спричинити травмування або загибель людей з інвалідністю через нехтування необхідними заходами для подолання й усунення конкретних бар’єрів.
Ми закликаємо всіх партнерів докласти зусиль, щоб понад 48 мільйонів дітей і дорослих з інвалідністю, які опинилися в умовах гуманітарних криз, не залишалися без належної уваги. Захист прав людей з інвалідністю є глобальним зобовʼязанням, і його необхідно реалізовувати на практиці. Для цього слід подолати ізоляцію, яка перешкоджає ефективній співпраці. Усі зацікавлені сторони — гуманітарні організації, уряди, приватний сектор, донори, організації осіб з інвалідністю (ООІ) та інші, хто працює над інтеграцією людей з інвалідністю — мають обʼєднати зусилля для збільшення інвестицій у реагування на їхні потреби в умовах гуманітарних надзвичайних ситуацій.
Лише завдяки спільному підходу та впровадженню проактивних і конкретних заходів можна досягти значного прогресу у забезпеченні прав людей з інвалідністю під час гуманітарних криз. У звʼязку з цим ми закликаємо всіх партнерів взяти на себе відповідні зобов’язання[3] напередодні Глобального саміту з питань інвалідності 2025 року.[4] Приєднатися до цих зобовʼязань можна через портал за посиланням: https://www.globaldisabilitysummit.org/commitments. Наполегливо рекомендуємо подавати спільні зобов’язання, особливо ті, що були розроблені у співпраці між ООІ, гуманітарними організаціями та іншими зацікавленими сторонами.
Наступний розділ містить розширені рекомендації щодо конкретних напрямів зобовʼязань перед Глобальним самітом із питань інвалідності, спрямованих на посилення інтеграції людей з інвалідністю, які постраждали від гуманітарних надзвичайних ситуацій:
● Розглянути можливість взяти зобовʼязання щодо підтримки розповсюдження та впровадження Керівних принципів МПК із залучення людей з інвалідністю. Це можна реалізувати, зокрема, через проведення спеціальних навчальних заходів щодо цих принципів та/або приведення внутрішніх політик, інструкцій та інструментів у відповідність до них.
● Розглянути можливість посилення участі та лідерства людей з інвалідністю в усіх гуманітарних заходах. Для цього варто, зокрема, забезпечити доступність систем партнерства та встановити цільові показники щодо кількості/відсотка партнерів, які є місцевими організаціями осіб з інвалідністю (ООІ).
● Розглянути можливість посилення взаємодії з тими людьми з інвалідністю, які мають найвищий ризик бути виключеними з гуманітарних ініціатив. Серед них — діти, молодь, люди похилого віку, жінки та дівчата з інвалідністю, зокрема особи з інтелектуальними та психосоціальними порушеннями, а також сліпоглухонімі.
- ● Розглянути можливість узяти на себе зобов’язання щодо забезпечення більш гуманітарного фінансування та запровадитимоніторинг, який дозволить відстежувати, як саме це фінансування досягає людей з інвалідністю та організацій осіб з інвалідністю (ООІ).
- ● Розглянути зобов’язання щодо посилення інтеграції людей з інвалідністю у процеси планування та бюджетування. Зокрема, передбачити фінансування на універсальний дизайн, доступність, розумне пристосування та цільову підтримку осіб з інвалідністю в усіх нових проєктних і програмних документах.
- ● Розглянути можливість узяти на себе зобов’язання щодо покращення збору та використання якісних та кількісних даних про людей з інвалідністю, які постраждали від надзвичайних ситуацій. Наприклад, включити набір запитань Вашингтонської групи до основних інструментів збору даних або проводити регулярний аудит доступності та враховувати його результати у звітності.
- ● Розглянути можливість взяти на себе зобов’язання щодо кращого врахування потреб осіб з інвалідністю в механізмах гуманітарної координації. Це може передбачати підтримку створення та/або функціонування спеціального механізму координаторів та/або робочої групи з питань інтеграції осіб з інвалідністю, а також вікових питань та інвалідності в країнах, де здійснюється дяльність, відповідно до наявних потреб.
- ● Розглянути можливість прийняття зобов’язань щодо покращення доступу людей з інвалідністю, які постраждали від кризових ситуацій, до якісних та відповідних допоміжних технологій (ТЗ), включно з допоміжними засобами та супутніми послугами. Це можна реалізувати, зокрема, шляхом налагодження партнерства з відповідними постачальниками послуг, щоб забезпечити задоволення як уже наявних, так і нових потреб постраждалого від кризи населення щодо допоміжних технологій.
-
[1] DRG є асоційованою структурою Міжвідомчого постійного комітету (МПК), створеною у 2020 році як мережа, що обʼєднує організації людей з інвалідністю (ООІ), неурядові організації (НУО), структури ООН, науковців, донорів та інших учасників задля розвитку гуманітарної діяльності, яка враховує інтереси людей з інвалідністю.
[2] Згідно з Глобальним гуманітарним оглядом на 2025 рік, підготовленим Управлінням ООН з координації гуманітарних справ (OCHA) (https://www.unocha.org/publications/report/world/global-humanitarian-overview-2025-enarfres), очікується, що 16% від загальної кількості осіб, які потребуватимуть гуманітарної допомоги у 2025 році, складатимуть люди з інвалідністю.
[3] Зобовʼязання мають відповідати критеріям SMART-цілей (бути конкретними, вимірюваними, досяжними, реалістичними та привʼязаними до часу), щоб полегшити моніторинг та звітування до Секретаріату Глобального саміту з питань інвалідності.
[4] Для отримання детальної інформації про процес реєстрації зобов’язань, будь ласка, відвідайте: https://gds.idata.tools/home
