Професійна освіта сьогодні — це не лише про нову спеціальність. Для ветеранів, людей з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб і тих, хто пережив війну, навчання може стати важливим кроком до нового старту — повернення стабільності, впевненості та планування майбутнього.
18 травня 2026 року відбувся вебінар «Ветерани в профосвіті: як побудувати взаємодію». Захід провела Національна Асамблея людей з інвалідністю України у співпраці з Christoffel-Blindenmission Christian Blind Mission e.V. (CBM) у межах проєкту «Інклюзивна професійна освіта: покращення навчання для ветеранів та людей з інвалідністю», що є частиною Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery.
До зустрічі долучилися понад 80 учасників і учасниць із 40 закладів професійної освіти. Серед них були представники адміністрацій, викладачі, майстри виробничого навчання та фахівці, які щодня працюють зі здобувачами освіти й бачать, як війна змінює потреби людей у навчальному середовищі.
Спікеркою вебінару була Анна Гавриленко — сертифікована тренерка MhGAP, викладачка Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, практикуюча лікарка.
У фокусі вебінару було питання, як закладам професійної освіти ставати не лише місцем навчання, а й безпечним, інклюзивним і психологічно підтримувальним середовищем для ветеранів, людей з інвалідністю, ВПО, родин військових та людей, які пережили травматичний досвід.
«Професійна освіта може стати для ветерана не просто навчанням, а точкою повернення до цивільного життя. Але для цього людині потрібні не жалість і не героїзація, а повага, передбачуваність і зрозумілі правила взаємодії», — зазначила Анна Гавриленко.
За поведінкою важливо бачити людину
Одна з ключових тем вебінару — так звана «складна поведінка». У навчальному середовищі вона може проявлятися по-різному: різкою реакцією, замкненістю, недовірою, конфліктністю, втомою або труднощами з концентрацією.
Але часто за такою поведінкою стоїть не небажання вчитися, а досвід війни, травми, поранення, втрати, хронічного стресу або постійної напруги.
Підхід, про який говорили на вебінарі, можна сформулювати просто: не «що з людиною не так?», а «що з нею сталося і як ми можемо побудувати безпечну взаємодію?».
«Викладач не має ставати психологом. Але він може зробити дуже багато: говорити спокійно, пояснювати правила, не тиснути, не принижувати і не змушувати людину розповідати про травматичний досвід. Це базові речі, але саме вони створюють відчуття безпеки», — наголосила тренерка.
Психологічна безпека — частина безбар’єрності
Коли говорять про доступність, часто згадують пандуси, укриття, адаптовані аудиторії чи навчальні матеріали. Але для ветеранів і людей, які пережили травматичний досвід, не менш важливою є психологічна безпека.
Це означає зрозумілі правила, спокійну комунікацію, передбачуваність дій, відсутність приниження, тиску або примусу до розповідей про особистий досвід.
На вебінарі говорили про тригери — ситуації, звуки, слова або дії, які можуть викликати сильну реакцію. Це може бути різкий звук, наказовий тон, публічна критика, хаос у правилах або знецінення пережитого.
Підтримувальна взаємодія починається з простих речей: говорити спокійно, коротко і зрозуміло; не тиснути; давати людині вибір; не використовувати жалість або героїзацію.
Важливо також пам’ятати про мову поваги. Коректно говорити: людина з інвалідністю, ветеран, людина, яка пережила травматичний досвід. Такі формулювання не зводять людину лише до її досвіду, статусу чи порушення здоров’я.
«Було важливо почути, що підтримка — це не завжди великі рішення. Іноді це тон голосу, коротке пояснення, можливість зробити паузу або вибір без тиску. Такі речі можна впроваджувати в закладі вже зараз», — поділилася одна з учасниць вебінару.
Коли виникає криза
Окремий блок вебінару був присвячений кризовій комунікації та деескалації — ситуаціям, коли людина перебуває у сильному стресі, конфлікті або гострій емоційній реакції.
У таких моментах важливо не загострювати ситуацію: говорити повільно, не кричати, не сперечатися, не принижувати, не підходити надто близько і давати одне чітке повідомлення за раз.
Наприклад, замість фрази «не панікуйте» краще сказати: «Я поруч. Поставте ноги на підлогу. Дихайте повільно».
Замість «не смійте так говорити» — «Я готова говорити, коли ми обидва не кричимо».
Такі фрази не знецінюють стан людини, а допомагають повернути відчуття опори й контролю.
Інклюзивна безпека в закладі
Безпека під час надзвичайних ситуацій — ще одна важлива тема для закладів професійної освіти в умовах війни.
Інструкції, евакуаційні маршрути та кризові протоколи мають враховувати потреби людей з фізичними, сенсорними, когнітивними та психоемоційними порушеннями. Це стосується не лише людей з інвалідністю, а й ветеранів, людей після поранень, осіб із тривожними реакціями або гострим стресом.
«Після вебінару стало зрозуміліше, що безпека — це не тільки маршрут евакуації. Це ще й те, як ми говоримо з людиною в момент стресу, чи не торкаємося без дозволу, чи пояснюємо свої дії і чи маємо чіткий алгоритм для команди», — зазначив учасник вебінару.
Педагоги також потребують підтримки
Підтримувати інших складно, якщо самі фахівці виснажені. Тому під час вебінару говорили і про психологічну стійкість педагогічних працівників.
Хронічна втома, дратівливість, байдужість, емоційне виснаження можуть бути ознаками вигорання. А постійна робота з чужим болем може призводити до вторинної травматизації.
Саме тому педагогам важливо мати професійні межі, знати свою роль, вміти скерувати людину до фахівця і турбуватися про власний стан. Це не слабкість, а частина професійної відповідальності.
Системна зміна, а не разовий вебінар
Вебінар став частиною ширшої роботи, яку НАІУ у співпраці з CBM проводить для посилення інклюзивності професійної освіти.
У межах проєкту вже відбулися навчання для викладачів, майстрів виробничого навчання та адміністрацій закладів професійної освіти. Команди закладів також отримували супервізійну та професійну підтримку, щоб поступово впроваджувати інклюзивні підходи у щоденній роботі.
Цей вебінар доповнив попередні етапи й сфокусував увагу на взаємодії з ветеранами, людьми з інвалідністю та здобувачами освіти, які пережили травматичний досвід.
Мета цієї роботи — щоб інклюзивність у професійній освіті була сталою практикою: від вступу і першої розмови до навчання, підтримки, завершення програми та переходу до роботи.
Адже справді безбар’єрна освіта — це не лише доступ до аудиторії. Це можливість навчатися без страху, з повагою до власного досвіду і з вірою в майбутнє.
Проєкт «Інклюзивна професійна освіта: покращення навчання для ветеранів та людей з інвалідністю» впроваджується Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України (НАІУ) спільно з Christoffel-Blindenmission Christian Blind Mission e.V. (CBM) за фінансової підтримки Європейського Союзу, Німеччини, Польщі, Естонії та Данії в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Solidarity Fund PL (SFPL).
