Жінки з інвалідністю, які є матерями, часто опиняються на перетині кількох системних бар’єрів. Вони одночасно стикаються з недоступним навколишнім середовищем, браком доступу до якісних соціальних послуг, гендерними стереотипами та високим рівнем емоційного навантаження. Під час війни ці виклики лише посилюються. І саме тому цілеспрямована підтримка жінок з інвалідністю — не виняток, а необхідність для забезпечення гідного життя кожної людини.
Наталія — одна з тих, хто отримав допомогу в межах проєкту «Мультисекторальна гуманітарна допомога з урахуванням інвалідності для ВПО, репатріантів, ветеранів та приймаючих громад в Україні», що реалізується ГС «ВГО «НАІУ» у партнерстві з Європейським Форумом з питань інвалідності (EDF) за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини (GFFO) та CBM (Християнської місії незрячих).
Наталія проживає в Карлівській громаді, виховує неповнолітнього сина й опікується літньою мамою. У її родини немає помічників чи додаткових ресурсів — усе тримається на взаємній підтримці й щоденній стійкості кожного члена родини. Завдяки проєкту Наталя отримала грошову допомогу та нові ходунки, які значно полегшили повсякденне життя.
‘Для когось це — просто кошти чи засіб реабілітації. А для мене — це впевненість. Це можливість рухатися самостійно, доглядати за сином, готувати, виходити з дому, бути мамою на повну, наскільки це дозволяє мій стан. Це — полегшене дихання у щоденній боротьбі’ – каже жінка.
Попри складні обставини, Наталія прагне постійного розвитку. Вона має хобі – вишиває хрестиком, що дає їй емоційну рівновагу. Також жінка шукає можливості працювати онлайн. Її мотивація — не лише забезпечити родину, а й залишатися соціально активною. Подібна життєва позиція — яскравий приклад того, що жінки з інвалідністю потребують рівних умов для самореалізації.
Проте навколо нас існує чимало бар’єрів, які заважають жінкам з інвалідністю реалізовувати себе. Серед них- фізична недоступність простору та транспорту, що ускладнює навіть елементарні побутові дії чи доступ до медичних та освітніх послуг, стереотипи про «нездатність» матерів з інвалідністю, які знижують їхню впевненість у собі та часто використовуються як підстава для дискримінаційних рішень. Емоційне та фізичне вигорання, яке спричиняється відсутністю системної допомоги або підтримки доглядальних осіб. Недостатня інклюзивність програм допомоги, що часто ігнорують потреби жінок, які мають одночасно батьківські обов’язки та потреби в адаптації середовища.
Реальні зміни стануть можливими за умов створення комплексних програм підтримки, які враховують не лише факт інвалідності, а й роль жінки як матері, доглядальниці, громадянки. При забезпеченні доступності медичних, психологічних, освітніх і соціальних послуг. Важлива частина подібних змін – це розвиток сервісів індивідуального супроводу, що дозволяють зменшити навантаження на жінок, які живуть з інвалідністю й одночасно доглядають за іншими. Грошова та матеріальна підтримка, яка допомагає зберегти мінімальну економічну стабільність у надскладних умовах.
Жінки з інвалідністю — не об’єкти турботи, а повноправні учасниці суспільного життя. Тож справжя солідарність з ними — це не лише слова, а і конкретні дії, які маленькими кроками приводять до великих змін в суспільстві.
Олександра Перькова, комунікаційна менеджерка проєкту
Олександр Юрійович в минулому працював вчителем фізичної культури. Після важкої травми хребта його життя кардинально змінилося. Втрата мобільності, потреба в спеціальному обладнанні та регулярному лікуванні стали частиною щоденної реальності. З початком повномасштабної війни ці труднощі лише посилилися — додалися проблеми з доступом до послуг, фінансами та пересуванням. Допомога прийшла в межах проєкту «Мультисекторальна гуманітарна допомога […]
Люди з інвалідністю в Україні часто стикаються з цілою системою бар’єрів. Це і недостатня доступність послуг, і складність у пересуванні, і обмежений доступ до праці, і слабка підтримка з боку місцевих бюджетів, які сьогодні не завжди спроможні забезпечити належний рівень послуг. У воєнний час ці труднощі лише загострюються: ресурси громад скорочуються, а потреби людей — […]
В Україні стартував проєкт «Інклюзивна професійна освіта: покращення навчання для ветеранів та людей з інвалідністю», який реалізує Національна Асамблея людей з інвалідністю України (НАІУ) спільно з Christoffel-Blindenmission Christian Blind Mission e.V. (СВМ) у межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery для того, щоб зробити професійну освіту по-справжньому відкритою для всіх. Ініціатива спрямована на підвищення спроможності закладів професійної освіти […]
У багатьох маленьких селах гуманітарна допомога з’являється рідко або не доходить взагалі. Через віддаленість, брак ресурсів і складну логістику саме сільські громади залишаються «білими плямами» для багатьох програм підтримки. Тому проєкт «Мультисекторальна гуманітарна допомога з урахуванням інвалідності для внутрішньо переміщених осіб, репатріантів, ветеранів та приймаючих громад в Україні» реалізує Національна асамблея людей з інвалідністю України […]
Любов проживає у сільській місцевості Полтавського району. Вона ніколи не хотіла залишати рідну домівку, адже з дитинства любить землю, квіти та все, що на ній росте. Сад завжди був для жінки місцем сили та натхнення. Однак із часом у Любові виникли порушення опорно-рухового апарату, і пересуватись самостійно жінці ставало дедалі складніше. Протягом останніх двох років […]
На Буковині відбувся VI «Форум молоді Буковини: голос спільнот», у якому взяли участь представники Мамаївської територіальної громади — директорка КЗ «Центр культури та дозвілля» Анастасія Панімарчук та лідер молодіжної ініціативи Віталій Хащовий. Їхня участь стала продовженням адвокаційної кампанії “Голос молоді: бути почутими в громаді”, що об’єднала молодь, місцеву владу, громадські організації, батьків та мешканців задля […]