Жінки з інвалідністю, які є матерями, часто опиняються на перетині кількох системних бар’єрів. Вони одночасно стикаються з недоступним навколишнім середовищем, браком доступу до якісних соціальних послуг, гендерними стереотипами та високим рівнем емоційного навантаження. Під час війни ці виклики лише посилюються. І саме тому цілеспрямована підтримка жінок з інвалідністю — не виняток, а необхідність для забезпечення гідного життя кожної людини.
Наталія — одна з тих, хто отримав допомогу в межах проєкту «Мультисекторальна гуманітарна допомога з урахуванням інвалідності для ВПО, репатріантів, ветеранів та приймаючих громад в Україні», що реалізується ГС «ВГО «НАІУ» у партнерстві з Європейським Форумом з питань інвалідності (EDF) за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини (GFFO) та CBM (Християнської місії незрячих).
Наталія проживає в Карлівській громаді, виховує неповнолітнього сина й опікується літньою мамою. У її родини немає помічників чи додаткових ресурсів — усе тримається на взаємній підтримці й щоденній стійкості кожного члена родини. Завдяки проєкту Наталя отримала грошову допомогу та нові ходунки, які значно полегшили повсякденне життя.
‘Для когось це — просто кошти чи засіб реабілітації. А для мене — це впевненість. Це можливість рухатися самостійно, доглядати за сином, готувати, виходити з дому, бути мамою на повну, наскільки це дозволяє мій стан. Це — полегшене дихання у щоденній боротьбі’ – каже жінка.
Попри складні обставини, Наталія прагне постійного розвитку. Вона має хобі – вишиває хрестиком, що дає їй емоційну рівновагу. Також жінка шукає можливості працювати онлайн. Її мотивація — не лише забезпечити родину, а й залишатися соціально активною. Подібна життєва позиція — яскравий приклад того, що жінки з інвалідністю потребують рівних умов для самореалізації.
Проте навколо нас існує чимало бар’єрів, які заважають жінкам з інвалідністю реалізовувати себе. Серед них- фізична недоступність простору та транспорту, що ускладнює навіть елементарні побутові дії чи доступ до медичних та освітніх послуг, стереотипи про «нездатність» матерів з інвалідністю, які знижують їхню впевненість у собі та часто використовуються як підстава для дискримінаційних рішень. Емоційне та фізичне вигорання, яке спричиняється відсутністю системної допомоги або підтримки доглядальних осіб. Недостатня інклюзивність програм допомоги, що часто ігнорують потреби жінок, які мають одночасно батьківські обов’язки та потреби в адаптації середовища.
Реальні зміни стануть можливими за умов створення комплексних програм підтримки, які враховують не лише факт інвалідності, а й роль жінки як матері, доглядальниці, громадянки. При забезпеченні доступності медичних, психологічних, освітніх і соціальних послуг. Важлива частина подібних змін – це розвиток сервісів індивідуального супроводу, що дозволяють зменшити навантаження на жінок, які живуть з інвалідністю й одночасно доглядають за іншими. Грошова та матеріальна підтримка, яка допомагає зберегти мінімальну економічну стабільність у надскладних умовах.
Жінки з інвалідністю — не об’єкти турботи, а повноправні учасниці суспільного життя. Тож справжя солідарність з ними — це не лише слова, а і конкретні дії, які маленькими кроками приводять до великих змін в суспільстві.
Олександра Перькова, комунікаційна менеджерка проєкту
28 травня в офісі Національної Асамблеї людей з інвалідністю України відбулася зустріч із представницями Християнської місії незрячих (СВМ). Обговорили подальшу співпрацю та спільні ініціативи на підтримку людей з інвалідністю. Організація СВМ з перших днів повномасштабної війни підтримує НАІУ та українців з інвалідністю — гуманітарною допомогою та активною участю у партнерських ініціативах. Ми щиро вдячні за […]
Жінки з інвалідністю, які є матерями, часто опиняються на перетині кількох системних бар’єрів. Вони одночасно стикаються з недоступним навколишнім середовищем, браком доступу до якісних соціальних послуг, гендерними стереотипами та високим рівнем емоційного навантаження. Під час війни ці виклики лише посилюються. І саме тому цілеспрямована підтримка жінок з інвалідністю — не виняток, а необхідність для забезпечення […]
Родина Пиясюків мешкає на хуторі поблизу села Війниця. Людмила — мама, яка щодня забезпечує догляд за своїм дорослим сином Олександром. У нього церебральний параліч, і він потребує постійної допомоги в побуті: при годуванні, перевдяганні, гігієнічних процедурах, пересуванні. Догляд за ним — це робота, яку Людмила виконує вдома вже 27 років. Мати Людмили також має обмежену […]
З 12 по 16 травня 2025 року у селі Тарашани на Буковині відбудеться п’ятиденний тренінг «Інклюзивна гуманітарна допомога в громадах» для координаторів проєкту «Мультисекторальна гуманітарна допомога з урахуванням інвалідності для ВПО, репатріантів, ветеранів та приймаючих громад в Україні», що реалізується ГС «ВГО «НАІУ» у партнерстві з Європейським Форумом з питань інвалідності (EDF) за підтримки Федерального […]
Роман — 28-річний мешканець міста Рожище на Волині. Через прогресуюче хронічне захворювання він пересувається за допомогою крісла колісного й має другу групу інвалідності. «Раніше я майже не виходив з дому. А тепер, завдяки людям, які мене підтримують, я маю змогу бути серед інших», — каже чоловік. Роман – один з бенефіціарів проєкту «Мультисекторальна гуманітарна допомога […]
Для Поліни 12-річної дівчинки з села Бугаївка на Полтавщині, дорога до школи — це щоденний виклик довжиною майже в 10 кілометрів. Проживаючи разом із татом у віддаленому селі, вона щодня долає цю відстань, щоб навчатися, спілкуватися з друзями і відкривати світ. Через відсутність громадського транспорту та поганий стан дороги, що фактично непридатна для проїзду, батько […]