Маленькі кроки до великих змін: як у Кривому Розі потреби людей перетворюють на адвокаційні рішення

Іноді потрібна послуга є — але людина не знає про неї. Інформація опублікована — але її складно зрозуміти. Лікарня працює — але до неї важко дістатися. Цифровий сервіс доступний — але скористатися ним самостійно може не кожен.

Саме з таких повсякденних ситуацій розпочалася адвокаційна робота Інгулецької районної організації ветеранів м. Кривого Рогу в межах проєкту «Маленькі кроки створюють великі результати» за підтримки та фінансування Disabled People’s Organisations Denmark (DPOD).

Організація, яка знає потреби громади

Інгулецька районна організація ветеранів працює у Кривому Розі понад три десятиліття. До її структури входять 13 первинних осередків, що дає змогу підтримувати постійний зв’язок із людьми за місцем проживання та швидко бачити їхні потреби. Майже 80% членів організації — люди з інвалідністю.

Серед напрямів роботи — захист прав та інтересів людей старшого віку і людей з інвалідністю, соціальна та гуманітарна підтримка, розвиток волонтерства, підтримка доступності та залучення людей до життя громади. Організація має досвід співпраці з місцевими установами, соціальними службами та громадськими партнерами.

Але цей проєкт став для неї першим системним досвідом саме адвокаційної роботи: не лише реагувати на окрему проблему, а зібрати факти, почути різні групи, визначити причини бар’єрів і перейти до діалогу з тими, хто може впливати на рішення.

Спочатку — почути людей

Роботу почали з дослідження.

Організація опитала 358 мешканців, а далі провела чотири фасилітовані зустрічі, до яких загалом долучилися 80 людей — люди віком 60+, люди з інвалідністю та внутрішньо переміщені особи.

Опитування показало кілька ключових проблем. 71,5% респондентів назвали недостатню поінформованість про допомогу однією з найпоширеніших. 48,3% говорили про труднощі з доступом до медичних послуг, 46,1% — про складність користування цифровими сервісами, 29,1% — про транспортну доступність. Водночас лише 6,7% добре знали, яку допомогу можна отримати від влади чи громадських організацій.

Аналіз окремих груп показав і те, що губиться у загальних цифрах. Для ВПО особливо гострими виявилися житлові питання, а люди з інвалідністю частіше говорили про безбар’єрність.

Від цифр — до розмови про причини

Опитування було лише першим етапом.

На основі його результатів організація визначила чотири теми для поглибленої роботи:

• інформування про послуги та користування цифровими сервісами;
• транспортна доступність і доступ до медичних послуг;
• житлові питання ВПО;
• доступність, самотність і підтримка людей, які живуть самі.

До тематичних зустрічей долучали не лише мешканців. Запрошували представників районної влади, Пенсійного фонду, соціального захисту, Ради безбар’єрності, територіального центру соціального обслуговування та інших профільних служб.

Це допомагало відразу розібратися: у чому причина проблеми, хто має повноваження нею займатися і що можна зробити на місцевому рівні.

«Для мене важливо не просто знати, що допомога існує. Треба розуміти, куди звернутися, кому зателефонувати і що робити далі. Не всі можуть знайти потрібну інформацію в інтернеті або самостійно скористатися електронними послугами. Добре, коли є людина, яка може пояснити все зрозуміло», — коментує учасниця зустрічі Валентина Матвєєва, внутрішньо переміщена особа.

Інформація має працювати для людини

Під час зустрічей стало зрозуміло: просто опублікувати інформацію на сайті недостатньо.

Для багатьох людей старшого віку важливо мати можливість зателефонувати, звернутися до соціального працівника чи громадської організації та отримати пояснення від конкретної людини. Серед бар’єрів учасники називали складну мову повідомлень, недовіру до інформації в інтернеті, недостатні цифрові навички та відсутність смартфона.

Тому серед рекомендацій — поєднувати цифрові та звичні канали комунікації, розвивати телефонне консультування, проводити регулярні інформаційні зустрічі та допомагати людям реально отримувати послугу через цифрові сервіси.

Безбар’єрність — це весь шлях людини

Окремий блок роботи стосувався фізичної доступності.

Люди говорили про високі бордюри, нерівні тротуари, складні переходи, зупинки та інші перешкоди. У результаті сформувався підхід «доступний маршрут».

Йдеться не лише про пандус біля входу. Важливо оцінювати весь шлях: чи може людина вийти з дому, пройти двір, дістатися зупинки, скористатися транспортом, потрапити до будівлі та отримати послугу всередині.

Під час обговорень також порушили питання використання вже напрацьованих у районі схем складних для пересування ділянок для подальшого планування безбар’єрного середовища.

Де тут адвокація

Суть проєкту була не в тому, щоб просто зафіксувати проблеми.

Адвокаційний процес будувався послідовно:

потреби людей → дані → аналіз → тематичні зустрічі → рекомендації → діалог із відповідальними структурами → наступні кроки.

Так окремі життєві ситуації стали конкретними адвокаційними питаннями.

Проблема «не знаю, де шукати допомогу» перетворилася на пропозиції щодо доступнішого інформування. Проблема «не можу дістатися до установи» — на підхід оцінки всього маршруту людини. Житлові труднощі ВПО були розділені на ті, які можна вирішувати на місцевому рівні, і ті, що потребують рішень держави.

Саме це і є ключовою зміною: від загальної скарги — до сформульованої проблеми, відповідальних сторін і конкретних дій.

За одним столом — люди і ті, хто може впливати на рішення

Завершальним етапом став круглий стіл 21 вересня, який об’єднав 30 учасників: представників цільових груп, органів місцевого самоврядування, соціальних служб, Пенсійного фонду, територіального центру, юридичної служби, депутатського корпусу, ветеранських та інших організацій.

За підсумками роботи визначили сім напрямів подальших дій.

Серед них — покращення системи інформування, підтримка у користуванні цифровими сервісами, врахування проблемних маршрутів у плануванні безбар’єрності, консультаційна підтримка ВПО, розвиток можливостей для спілкування людей, які живуть самі, та продовження міжсекторального діалогу.

Окремо досягнуто домовленості про спільне опрацювання проєктної заявки щодо покращення системи інформування мешканців та визначено потенційних партнерів для цієї роботи.

«Для нас було важливо не просто зібрати перелік проблем, а зрозуміти, що саме за ними стоїть і хто може долучитися до їх вирішення. Опитування дало нам факти, зустрічі — досвід людей, а круглий стіл допоміг перейти до конкретних наступних кроків» – зауважує Ніна Золотих, голова Інгулецької районної організації ветеранів м. Кривого Рогу.

Що змінилося для самої організації

Проєкт дав Інгулецькій районній організації ветеранів практичний досвід того, як будувати адвокацію на основі даних і участі самих людей.

Організація пройшла весь цикл: від збору потреб до формування рекомендацій, визначення партнерів і прямої взаємодії з тими, хто може впливати на рішення.

Для НАІУ саме така спроможність місцевих організацій є важливою: не лише знати проблеми людей, а вміти перетворювати їхній досвід на аргументи, пропозиції та системний діалог із владою.

Не всі визначені проблеми можна вирішити за кілька місяців. Але після проєкту вони вже не залишаються лише окремими історіями людей. Вони задокументовані, обговорені та переведені у конкретні напрями подальшої роботи.

Саме з таких кроків і починаються зміни в громаді.

Проєкт «Маленькі кроки створюють великі результати» реалізовано Інгулецькою районною організацією ветеранів м. Кривого Рогу за підтримки та фінансування Disabled People’s Organisations Denmark (DPOD) у межах проєкту «Зміцнення інституційної спроможності НАІУ, її членських та партнерських організацій» між ГС «ВГО «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» та DPOD.