Група студентів з інвалідністю на програмі «Токар 3-го розряду» і фокус на працевлаштування

Це другий матеріал із циклу історій про те, як інклюзивні рішення в закладах професійної освіти допомагають ветеранам і людям з інвалідністю отримувати нові навички та виходити на роботу або самозайнятість.

У профосвіті важливо не лише навчити, а й довести до результату — щоб людина мала практичні навички та реальний шанс на працевлаштування. Цей кейс із Харкова показує, як інклюзія працює на рівні організації процесу, адаптацій робочих місць і підтримки «на виході».

Харків: «Токар 3-го розряду» і фокус на працевлаштування

У 2025 році в Харківському центрі професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості навчалася група з 8 осіб за програмою «Токар 3-го розряду». Це була ціла група: ветерани (УБД) та люди з інвалідністю, які мали різні порушення (зір, слух, опорно-руховий апарат). Важлива деталь: у професії, яку часто сприймають як «традиційно чоловічу», навчалися три жінки.

Команда Центру сформувала програму з урахуванням рівня підготовки та потреб кожного здобувача освіти й підсилила робочі місця практичними адаптаціями:

• додаткове освітлення;
• екран/телевізор для демонстрації деталей у збільшеному форматі;
• додаткові стелажі та поручні для людей з порушеннями опорно-рухового апарату.

Окремий фокус — перехід до працевлаштування: психологічна підтримка, допомога зі складанням резюме, підготовка до співбесід і сприяння у працевлаштуванні.

«Для нас ключове, щоб навчання мало практичний результат — людина завершила програму й розуміла свій наступний крок до роботи», — зазначають в адміністрації ЗПО.

Історія Олександра: мотивація — стабільна робота

Олександр — ветеран, УБД. Захищаючи Україну, отримав поранення, інвалідність, переніс операцію по встановленню штучного кульшового суглоба. Зараз Олександр готується до нової операції, а поки пересувається з тростиною. Та всі ці випробування не завадили опанувати нову професію.

«У 45 років життя не закінчується. І після повернення з війни життя триває», — каже Олександр. «Моя головна мотивація — працевлаштуватися на стабільну роботу… веду перемовини про роботу у харківському метрополітені», — додає він.

Що саме спрацювало в цьому кейсі

Персоналізована програма. Навчання підлаштували під рівень і потреби групи.
Адаптації «на практиці». Світло, збільшення деталей, опори — те, що реально знімає бар’єри.
Підтримка працевлаштування. Резюме, співбесіди, супровід — щоб навчання переходило у роботу.

Цей кейс підготовлено як доказовий приклад ефективних рішень командою проєкту «Інклюзивна професійна освіта: покращення навчання для ветеранів та людей з інвалідністю», що впроваджується Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України (НАІУ) спільно з Christoffel-Blindenmission Christian Blind Mission e.V. (CBM) за фінансової підтримки Європейського Союзу, Німеччини, Польщі, Естонії та Данії в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Solidarity Fund PL (SFPL).

Позитивні практики інклюзивності профосвіти: За 1,5 місяця – до власної справи: кейс машинної вишивки з Харкова