Люди з інвалідністю в Україні часто стикаються з цілою системою бар’єрів. Це і недостатня доступність послуг, і складність у пересуванні, і обмежений доступ до праці, і слабка підтримка з боку місцевих бюджетів, які сьогодні не завжди спроможні забезпечити належний рівень послуг. У воєнний час ці труднощі лише загострюються: ресурси громад скорочуються, а потреби людей — навпаки зростають. Тому саме адресні програми підтримки стають тим механізмом, що дозволяє закрити критичні потреби та підтримати гідність людей.
Подружжя Олени та Сергія з Горохівської громади на Волині мають важкі порушення зору. Попри це, вони залишаються активними учасниками громадського життя — долучаються до діяльності місцевої організації «Сонце любові», беруть участь у навчальних, творчих і соціальних заходах. Вони прагнуть бути корисними іншим, робити свій вклад в посилення спільноти. Зараз родина живе лише на пенсію, без будь-яких додаткових джерел доходу.
Нещодавно в межах проєкту «Мультисекторальна гуманітарна допомога з урахуванням інвалідності для ВПО, репатріантів, ветеранів та приймаючих громад в Україні», який реалізується Національною асамблеєю людей з інвалідністю України в партнерстві з Європейським форумом з питань інвалідності (EDF) за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини (GFFO) та CBM (Християнської місії незрячих), подружжя отримало фінансову допомогу. Ця сума яка стала вагомим внеском у стабілізацію матеріального становища родини. Для Олени ця допомога особливо важлива: вона потребує хірургічного втручання через складну форму глаукоми та продовжує збирати кошти на операцію. Фінансова підтримка стала для них не лише полегшенням сьогоднішніх труднощів, а й ресурсом надії. Вона дозволила родині зробити крок до стабільності, зосередитися на здоров’ї, безпеці та зберегти свою активність у житті громади.
У таких історіях — відповідь на запитання, чому інклюзивні гуманітарні підходи є важливими. Вони не просто допомагають окремим людям закрити базові потреби. Вони змінюють ставлення, зміцнюють громади, формують уважне та людяніше середовище, де кожна людина може брати участь у суспільному житті й почуватися частиною спільноти.
Підтримка, надана родині Олени та Сергія — це приклад того, як правильно організована гуманітарна допомога може посилювати стійкість людей і допомагати їм долати несприятливі обставини.
Олександра Перькова, комунікаційна менеджерка проєкту
