Великі виклики в маленьких населених пунктах / Big challenges in small towns

В жовтні Національна Асамблея людей з інвалідністю України разом з партнером Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) провела форум “Інклюзивність гуманітарного реагування: голос людей з інвалідністю”.

Метою Форуму стало обговорення ситуації стосовно потреб людей з інвалідністю та людей старшого віку, включення та участь громадських об’єднань осіб з інвалідністю у прийнятті рішень у рамках гуманітарного реагування.

Однією з учасниць події, на запрошення Національної Асамблеї людей з інвалідністю, стала Міщенко Наталія Миколаївна, директорка установи Центр надання соціальних послуг Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області. Вона розповіла про виклики, з якими стикається її громада, що знаходиться в 30-кілометровій зоні від кордону з країною-агресоркою росією.

“Це зона бойових дій, у нас постійні обстріли. Тож сьогодні наша найголовніша проблема, яка тягне за собою і багато інших, це відсутність енергозабезпечення. В середньому по 12 годин на добу. І як наслідок цього – відсутність мобільного зв’язку. Це може здатись не критичним на перший погляд, адже кожен з нас звик за час повномасштабної війни до відключень світла. Ми знаємо, що можна десь побігти підзарядити телефон, зловити зв’язок. Але маломобільна особа не може цього зробити. Немає світла, зв’язку, йде обстріл – це призводить до стану паніки та безпорадності. Адже за таких обставин неможливо навіть попросити про допомогу. І мені, як людині, яка працює з особами з інвалідністю, особами похилого віку та маломобільними групами населення хочеться просто кричати про це!”.

Але це не єдина проблема, яка існує в громаді в питанні інклюзивності. Центр надання соціальних послуг, директоркою якого працює Наталія Миколаївна, займається супроводом та представництвом інтересів людей з інвалідністю. Від них надходять різні запити: переоформлення документів, проходження комісії МСЕК для отримання довідки про інвалідність, супровід та призначення прийому у медичних фахівців та інші.

“До нас звертаються зі скаргою – не прийшла пенсія. Ми з’ясовуємо, що пенсія не нарахована, бо закінчився термін довідки про інвалідність” – розповідає Наталія Миколаївна.

Згідно з постановою КМУ № 225 від 8 березня 2022 року, якщо в Пенсійному фонді України або структурних підрозділах з питань соціального захисту населення немає інформації про зміну чи відмову в продовженні інвалідності, вважається, що ця інвалідність продовжується на весь період дії воєнного стану і ще на шість місяців після його скасування або припинення. Проте Наталія Миколаївна та її колеги часто зтикаються з іншою ситуацією.

“Нажаль, це не завжди так працює на практиці. У довідок закінчується термін дії та виплати припиняються. Безумовно, після підтвердження інвалідності їх компенсують. Але людина має жити за якісь кошти тут і зараз. Тож ми маємо відвезти її в лікарню міста Суми для проходження комісії. А в нас навіть немає соціального транспорту. Ми маємо тільки шкільний автобус, звичайний жовтий, зі сходами. Людина, що пересувається в кріслі колісному, має докласти зусиль, щоб піднятись по сходинках. Людина з порушеннями опорно-рухового апарату часто взагалі не може зробити цього самостійно. А нам треба транспортувати жителів громади з інвалідністю в той самий пенсійний фонд, бо там не можна оформити документи за дорученням.

Ми залучаємо благодійні фонди, але вони не завжди можуть допомогти, не завжди мають вільний транспорт. Мали ситуацію, коли маломобільну людину виписали з лікарні і повідомили нам про це в цей же день. А ми не маємо чим її забрати і привезти додому. У нас має бути хоч якийсь соціальний транспорт. І хоча нещодавно ми отримали дозвіл на покупку автомобіля для громади, але зараз це неможливо зробити. Бо вже другий рік в громаді не прийнятий бюджет. Тож ми не можемо ні здійснити цю купівлю, ні закласти витрати на водія, пальне, обслуговування авто і так далі…”.

Сьогодні штат фахівців із соціальної роботи в Степанівський селищній громаді складається лише з двох фахівців. Населення ж громади – понад 10 тисяч осіб та ВПО. А це колосальне навантаження на таку кількість працівників. За словами Наталії Миколаївни, з 24 лютого 2022 року, лише незначний відсоток людей з інвалідністю покинули громаду. Більшість лишається вдома. А серед сімей, що виховують дітей з інвалідністю, жодна не змінила свого місця проживання.

“Хоч я і директор установи, я теж вожу людей в лікарні, пенсійний фонд та інші соціальні установи. У нас є віддалені населені пункти, де маршрутка їздить два рази на тиждень: в четвер та суботу. Тож наші працівники мають долати велосипедом щоденно більше 15 кілометрів, об’їхати 3-4 населених пункта. І це не просто громади, а громади які постійно обстрілюються. Нам дуже потрібні електровелосипеди та соціальний транспорт. Це б значно полегшило та покращило умови як нашої роботи, так і умови перевезення осіб з інвалідністю”.

Сьогодні Степанівська громада шукає для співпраці донорів, які б змогли надати ефективні інструменти для вирішення критичних питань, з якими вона стикається щодня.

Інформація розміщена в рамках Проєкту «Мультисекторальна гуманітарна допомога з урахуванням інвалідності для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), репатріантів, ветеранів та приймаючих громад в Україні», який реалізує Національна Асамблея людей з інвалідністю України за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини (GFFO), CBM та EDF.

*******

In October, the National Assembly of People with Disabilities of Ukraine, in collaboration with its partner, the World Health Organization (WHO), organized a forum entitled “Inclusiveness of Humanitarian Response: The Voice of People with Disabilities.”

The objective of the Forum was to deliberate on the current situation pertaining to the requirements of individuals with disabilities and the elderly, as well as the inclusion and involvement of public associations representing individuals with disabilities in decision-making within the context of humanitarian response.

The event was attended by Mishchenko Nataliya Mykolaivna, director of the Center for the provision of social services of the Stepaniv settlement council of the Sumy district of the Sumy region. She spoke about the challenges her community faces, which is located in a 30-kilometer zone from the border with the aggressor country, Russia.

‘This is a war zone. We are constantly being shelled. Today’s main problem is the lack of energy supply. The average is 12 hours a day. And this is why there is no mobile communication. This may not seem critical at first because we are all used to blackouts during a full-scale war. We know that it is possible to run somewhere to recharge the phone and get a connection. But people with limited mobility can’t do this. When there’s no light, communication, or shelling, people feel scared and helpless. In these situations, you can’t ask for help. I, as a person who works with people with disabilities, the elderly and people with limited mobility, know how hard it is to ask for help.’

However, this is not the only issue with the community regarding inclusivity. The Center for the provision of social services, whose director is Nataliya Mykolaivna, is responsible for representing the interests of people with disabilities. Various requests are received from them, including the distribution of documents, the passage of the MSEK commission to obtain a certificate of disability, support and appointments with medical specialists, and others.

Nataliya Mykolaivna says, ‘They come to us with a complaint that the pension hasn’t arrived.We found out that the pension has not been accrued, because the term of the disability certificate has expired.’

According to the Resolution of the CMU No. 225 of March 8, 2022, if the Pension Fund or the structural units for social protection of the population have no information about a change or refusal to extend disability, it is considered that this disability continues for the entire period of martial law. Nevertheless, Natalia Mykolaivna and her associates frequently encounter a distinct circumstance.

          ‘Unfortunately, it is not always the case. The certificate expires, and the payment stops. After they are confirmed disabled, they will be paid. But someone needs to live for something right now. Therefore, we have to take her to the hospital in the city of Sumy to undergo a commission. There is no social transport at all. We only possess a school bus, a regular yellow one that features stairs. A person in a wheelchair needs to work hard to climb stairs. A person with musculoskeletal disorders is often unable to accomplish this task on their own. The residents of the community with disabilities should be in the same pension fund because it is not possible to issue documents by proxy there. We attract charitable funds, but they cannot always help us, they don’t always have free transport. We had a situation where a person with limited mobility was discharged from the hospital the same day. We don’t have anything to pick her up or take her home. We must have some sort of social transport. We recently got permission to buy a car for the community, but it is impossible to do now. The budget hasn’t been adopted in the community yet for the second year. Therefore, we cannot afford to make this purchase nor cover the costs of the driver, fuel, car maintenance, and so on...’

Today, the social work staff of Stepanivsky settlement community consists of only two specialists. The population of the community is over 10,000 people. This constitutes a significant burden for such a vast population. According to Natalia Mykolaivna, a small percentage of individuals with disabilities have departed from the community since February 24, 2022. The majority stay home. Furthermore, among families raising children with disabilities, not a single one has changed their place of residence.

          ‘Even though I am the director of the institution, I also go to the hospital, pension fund, and other social institutions. We have several remote settlements where the minibus runs twice a week, on Thursday and Saturday. So, our employees have to cover more than 15 kilometers by bicycle every day and go around 3–4 settlements. And these are communities that are constantly under fire. We need e-bikes and social transportation. This would make our work and transportation for people with disabilities easier and better.’

Today, the Stepaniv community is looking for donors who will be able to provide effective tools for solving the critical issues it faces every day.

The information is posted within the framework of the Project “Multisectoral Disability-Informed Humanitarian Assistance for Internally Displaced Persons (IDPs), Returnees, Veterans and Host Communities in Ukraine”, which is implemented by the National Assembly of People with Disabilities of Ukraine with financial support from the German Federal Foreign Office (GFFO), CBM and EDF.