НАІУ щодо проєкту постанови про внесення змін до постанови № 321 щодо Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю та виплати грошової компенсації

7 Квітня 2023 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Національна Асамблея людей з інвалідністю України (далі – НАІУ) розглянула проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321» (далі – проєкт) та надсилає Міністерству соціальної політики свої зауваження та пропозиції.

В пояснювальній записці до проєкту зазначено, що проєкту акту не стосується питань соціально-трудової сфери, реалізації прав осіб з інвалідністю, питань функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, проте норми щодо діяльності підприємств, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад відображені в проєкті акту. З огляду на викладене зазначений проєкт потребує погодження з Державною регуляторною службою України, Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні, Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні, Асоціацією міст України.

Крім того, на думку НАІУ, в проєкті акта є норми, які суперечать одна одній, не узгоджуються між собою. Мають місце дублювання однакових норм в різних пунктах проєкту. Наприклад пункт 27 і 32 суперечать пункту 6, оскільки пунктом 6 визначено, що докладні технічні характеристики визначаються в висновках ЛКК, рішеннях ВЛК, індивідуальних реабілітаційних планах та індивідуальних програмах реабілітації.

Так, відповідно до підпункту 9 пункту 3 мають право на забезпечення допоміжними засобами реабілітації «потерпілі від нещасних випадків на виробництві та особи з професійним захворюванням», проте у пункті 13 не передбачено документів, які подають зазначені особи для підтвердження свого права на допоміжні засоби реабілітації.

В пункті 4 зазначено «абзацу першого пункту 3», проте у пункті 3 немає абзацу першого.

Також у пункті 5 в частині подачі до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю заяви щодо допоміжних засобів, які не є медичними виробами, в ній повинні міститися, зокрема, данні про «код та назву засобів реабілітації відповідно до національного класифікатора НК 024:2019 «Класифікатор медичних виробів». Однак якщо допоміжний засіб не є медичним виробом, то йому неможливо присвоїти код медичного виробу, тому зазначена вимога є абсурдною.

Пунктом 6 передбачено, що в довідці ЛКК, рішенні ВЛК, індивідуальному реабілітаційному плані, індивідуальній програмі реабілітації вказується потреба в засобах реабілітації та зазначаються докладні функціональні характеристики засобу. Проте, докладні технічні характеристики передбачені лише в формі індивідуального реабілітаційного плану, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2022 № 1462, а в довідці ЛКК, рішення ВЛК, формі ІПР такі положення відсутні.

У пункті 8 не зазначені механічні годинники, хоча в Переліку допоміжних засобів реабілітації вони є.

Крім того, забезпечення осіб з інвалідністю по зору та по слуху спеціальними засобами для спілкування, орієнтування та обміну інформацією відбувається (відповідно до чинних норм) на підставі висновку МСЕК (для дітей з інвалідністю по зору та слуху – ЛКК) про інвалідність, без вимоги надання будь-яких інших документів, що передбачені пунктом 6. Оскільки зазначені засоби надаються лише у разі інвалідності по зору або по слуху, що відображається у висновку МСЕК/ЛКК, для них було запроваджено спрощений механізм. Відсутність цієї норми погіршує та ускладнює механізм виплати компенсації за спеціальні засоби для спілкування, орієнтування та обміну інформацією, оскільки вони не видаються, а купуються за власні кошти користувачів.

В пункті 13 потребує уточнення норма щодо подачі документів передбачених пунктом 6, щоб індивідуальний реабілітаційний план вимагали лише для осіб, яким не встановлено інвалідність.

Крім того, статтею 4 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», передбачено забезпечення допоміжними засобами реабілітації для «мирних громадян, які проживали в районах проведення антитерористичної операції, у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, за умови, якщо такими особами не вчинено кримінальних правопорушень», проте пунктом 13 зазначену норму поширили на всіх учасників бойових дій та постраждалих, що суперечить цьому закону.

Пунктом 18 передбачено, що «для осіб, інвалідність яким встановлено безстроково, видається довічне направлення на забезпечення засобами реабілітації (виплату компенсації) (крім крісел колісних з електроприводом та електроскутерів)». Зазначена норма погіршує права жінок після мастектомії, осіб похилого віку, учасників бойових дій, постраждалих, осіб з ампутаційними куксами та вродженими порушеннями та інших, які без встановлення інвалідності, або при встановленні інвалідності на певний строк, можуть отримувати, наприклад протезні вироби. У разі прийняття зазначеної редакції пункту 18 їм необхідно буде кожного разу підтверджувати своє право на забезпечення допоміжними засобами реабілітації.

Пунктом 19 надано право мультидисциплінарній реабілітаційній команді вносити до Централізованого банку даних з проблем інвалідності індивідуальний реабілітаційний план, це положення потребує одночасного внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 121 «Про затвердження Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності», від 16 грудня 2022 р. № 1462 «Деякі питання організації реабілітації у сфері охорони здоров’я», оскільки зазначені нормативно правові акти регулюють функціонування ЦБІ та мультидисциплінарних реабілітаційних команд.

Крім того, в пункті 19 передбачено «висновок МСЕК», однак такий документ відсутній серед документів, що є підставою для забезпечення засобами реабілітації.

Одночасно, передбачено, що «особа або її законний представники за бажанням подають нову індивідуальну програму та/або висновок МСЕК, довідку ЛКК, рішення ВЛК до органу соціального захисту населення (ЦНАП) особисто або через електронний кабінет особи», проте індивідуальний реабілітаційний план відсутній в переліку документів у зазначеній нормі.

В пункті 27 передбачено повноваження Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо ведення в банку даних «обліку комплектувальних виробів отриманих від благодійних та гуманітарних організацій, в тому числі придбаних за кошти з гуманітарного рахунку Мінсоцполітики», що передбачає внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 121 «Про затвердження Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності», оскільки зазначених функцій та функціоналу в Централізованому банку даних з проблем інвалідності немає.

Крім того, пунктом 27 передбачено, що підприємство «зобов’язане впродовж трьох робочих днів з моменту укладення договору зробити заміри особи для виготовлення індивідуального засобу реабілітації. У випадку недотримання строку щодо зняття замірів територіальне відділення Фонду має право анулювати попереднє замовлення на виготовлення індивідуального засобу реабілітації та розірвати договір та повідомити особу про можливість подати повторну заявку про намір забезпечення індивідуальним засобом реабілітації…». Проте, якщо людина із поважних причин (хвороби, відсутності за місцем проживання, перебування на санаторно-курортному лікуванні) не змогла протягом 3-днів зустрітись з підприємством для зняття мірок, то вона втрачає можливість своєчасної заміни чи забезпечення допоміжними засобами реабілітації, бо розірвання договору, подача нової заявки і формування нового попереднього замовлення на значний час відтерміновує дату отримання допоміжного засобу реабілітації.

У пункті 32 потребує уточнення контингент осіб, що має право на забезпечення допоміжними засобами для особистої гігієни, допоміжними засобами для особистої рухомості, переміщення та підйому, засобами для пересування, меблями, оснащенням, оскільки в абзаці першому передбачено «особа або її законний представник звертаються …», а далі по тексту «Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, учасники бойових дій, постраждалі».

У абзаці 10 пункту 42 після слів «засобів реабілітації, необхідно доповнити «,відшкодування підприємствам вартості акумуляторів», оскільки на сьогодні від осіб з інвалідністю надходять численні скарги щодо відсутності механізму компенсації підприємствам вартості акумуляторів, а з власних коштів особи з інвалідністю не мають змоги їх придбати та замінити.

У пункті 43 передбачено, що «У випадку, якщо територіальне відділення Фонду не зможе ідентифікувати засіб реабілітації за даними, внесеними до Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг, оплата підприємству за засіб реабілітації або виплата компенсації особі за самостійно придбаний засіб реабілітації відбувається в межах найнижчої граничної ціни, визначеної для відповідного виду чи класу засобів реабілітації», проте не визначено, як буде здійснюватися оплата у разі, якщо допоміжні засоби реабілітації не є медичними виробами.

Відповідно до примітки 2 діючого Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, було передбачено забезпеченням протезами для купання, проте з проекту акта зазначена норма вилучена, без запровадження альтернативи, що погіршує права людей при забезпечені протезами нижніх кінцівок. Наполягаємо на поверненні існуючого права для осіб, що потребують протезування нижніх кінцівок.

Крім вищезазначеного, враховуючі зміни, які передбачаються проєктом акта, виникає необхідність одночасного внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 518 «Деякі питання протезування та ортезування виробами підвищеної функціональності за новітніми технологіями та технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, та/або спеціальними виробами для занять спортом окремих категорій громадян, які втратили функціональні можливості кінцівки або кінцівок».