Як ми уявляємо собі жінку, котра досягла успіху в бізнесі? Напевно, у неї сталевий характер, дещо чоловічі манери… Напевно, вона ходить у діловому одязі… Власне, ходити. В останню чергу нам спаде на думку, що бізнес-леді, яка продає свої вироби в понад 140 країнах світу, не ходить. Тобто пересувається на кріслі колісному.
Галина Величко в дитинстві мріяла стати лікарем. В її рідному селі Зелене Кельменецького району, звісно ж, не було спеціалізованих ліцеїв з поглибленим вивченням потрібних для мединституту природничих наук. Зате було на диво багато творчих гуртків: з вишивання, малювання, віршування, танців, акторства. Галя охоче відвідувала майже всіх. Тоді й гадки не мала, що рукоділля колись стане справою життя.
З медичним інститутом так і не склалося. Насамперед з матеріальних причин. Простій дівчині з простої сільської родини довелося обирати якомога практичніший фах і якомога швидше ставати самостійною. Тож вона вступила до коледжу технологій харчування. Були плани продовжувати освіту у вищому навчальному закладі, однак доля вирішила інакше: Галя вийшла заміж і невдовзі народила сина.
Коли стався той поворотний момент життя, Галина була сповненою сил та енергії молодою матір’ю. Синові два роки, попереду вихід з декрету й активне життя, але… Раптова хвороба. Несподівана, нізвідки, як грім серед ясного неба. Галина звернулася до лікарів, і їй запропонували негайну госпіталізацію. Вона відпросилася на день, щоб владнати якісь нагальні справи. Але наступного дня до лікарні вже не могла піти самостійно. Ноги цілковито відмовили.
Надія на ефективну допомогу від медиків у Чернівцях виявилася марною. Лікування не давало результатів. І навіть діагноз залишався невідомим. Лише в Харківському інституті неврології та психіатрії, куди Галина звернулася за рекомендаціями знайомих, їй нарешті повідомили, що причиною її стану став енцифаломієліт. Тамтешні лікарі змогли зупинити прогресування хвороби, але здатність ходити вже не повернули. Було запізно.
– — Я не одразу прийняла себе такою, — розповідає Галя. — Але добре пам’ятаю той день, коли все змінилося. Минуло десь три роки після початку захворювання. Ми з чоловіком і сином жили тоді в Чернівцях, в орендованій квартирі, я майже не виходила з дому. І ось якось до мене приїхала подруга й запропонувала вибратися з нею кудись на природу. Хоч би на “Аква-плюс” (відпочинковий комплекс неподалік Чернівців – ред.) Я не одразу погодилась. Мені було страшно і ніяково. Весь час думала, як впораюсь там з фізичними труднощами, і, головне, як усі там на мене дивитимуться… Але все ж таки наважилася. І саме в той момент, коли я вийшла з машини, все різко змінилося в моїй голові. Я раз і назавжди для себе вирішила, що є звичайною людиною, такою, як всі інші. А що пересуваюся не ногами, – абсолютно другорядна обставина. І це не має значення ні для мене особисто, ні до того, ким я є в очах інших людей.
З такого ж вдалого дружнього візиту почалася й та важлива сторінка в житті Галини, котра привела її до успіху. Подруга, яка виконувала замовлення на декорування весільних аксесуарів, вирішила поділитися роботою з Галею і віддала їй рукавички, котрі треба було вишити бісером. Галя чудово впоралася (не минули марні заняття в шкільних гуртках) і відтоді отримувала нові й нові замовлення. Згодом ця справа так припала до душі жінці, що їй захотілося бути не просто виконавицею. В її душі, схильній до творчості, прокинувся дизайнер. Так почався шлях до власного бізнесу.
Зараз на спеціалізованих міжнародних торгових майданчиках весільні аксесуари, створені Галиною Величко, продаються в усьому світі. На сьогодні це понад 140 країн. За таких масштабів справа, звісно ж, не обмежується лише розробкою та пошиттям. Комунікація, логістика, реклама, власний сайт – все це Галині вдається виконувати з допомогою ще кількох людей. Зокрема і вже дорослого сина, який свого часу не цурався й ручної роботи. Вишивав, не переймаючись гендерними стереотипами. Зараз, щоправда, живе в іншій країні, але продовжує допомагати мамі в її справі онлайн.
Незважаючи на такий очевидний успіх, Галя все ще не наважується гучно презентувати себе як дизайнера. Можливо, тому що її перший крок у цьому напрямку раптово обірвала повномасштабна війна. 25 лютого 2022 року у Львові мав відбутися показ, в якому Галину Величко було заявлено як дизайнера весільних аксесуарів. Зрозуміло, що подія не відбулася. Але ми віримо, що відбудуться інші. І про насправді гарні, вишукані, різноманітні й різностилеві витвори Галини дізнаються не лише безпосередньо її клієнтки – наречені, а й усі поціновувачі краси та моди.
Наразі ж Галя живе своїм буденним насиченим життям: закупівля матеріалів (не онлайн, бо все треба помацати і відчути), контакти з клієнтами, надсилання посилок, а вночі – творчість.
– — Я стопроцентна сова, — каже жінка. — Лише вночі можу повноцінно працювати.
А у вільний час – те, що найбільше підходить таким комунікабельним особам: спілкування. Галя з чоловіком живуть на околиці Чернівців, у будинку, який самі збудували. Мають досить велику ділянку і місце для грилювання, на яке полюбляють завітати друзі та сусіди.
Цей матеріал підготовлено за підтримки Abilis Foundation (Фінляндія) в рамках проєкту «Сприяння реалізації прав жінок з інвалідністю на особистий зріст», який реалізує ГО «Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю «Лідер».
Ірина – молода мама з Полтавщини, яка виховує двох дітей: старшій дитині два з половиною роки, молодшій нещодавно виповнилося три місяці. Зараз жінка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, відновлюється після пологів і водночас відвідує реабілітаційний центр. Ірина та її чоловік – військові. Обоє розпочали службу у 2017 році, а після початку повномасштабного вторгнення […]
Що робить громадську організацію стійкою? Нові проєкти, сильна команда чи достатнє фінансування? Насправді все починається значно раніше — з розуміння власної місії, спільних цінностей і правил, за якими працює організація. Саме про це йшлося під час вебінару «Розбудова ефективної організації: роль місії, візії та організаційних політик», який Національна Асамблея людей з інвалідністю України провела для […]
29-річна Лідія проживає разом із батьком Юрієм Миколайовичем та 86-річною бабусею у Чернівецькій громаді. Родина щодня підтримує жінку та допомагає їй отримувати необхідне лікування. Лідія має дитячий церебральний параліч (ДЦП) і потребує постійної підтримки. Останніми роками стан її здоров’я погіршився. Через значне збільшення маси тіла у Лідії розвинувся переддіабетний стан, який потребує постійного медичного спостереження, […]
Публікуємо презентацію Ірини Куриленко — медичної директорки з оцінювання функціонування стану особи Університетської клініки Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. Матеріал підготовлено для вебінару, проведеного Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України в межах проєкту «Реабілітація в Україні» (Rehab4U). У презентації покрокові роз’яснення, як формується індивідуальна програма реабілітації (ІПР), — документ, від якого безпосередньо […]
Понад півтора року діє нова система оцінювання повсякденного функціонування людини. Однак у людей з інвалідністю та фахівців, які їх супроводжують, і досі залишається чимало запитань щодо її застосування. Як формується індивідуальна програма реабілітації? Хто ухвалює рішення? Які права має людина під час оцінювання та як діяти запотреби оскаржити рекомендації? Саме цим питанням був присвячений вебінар […]
У межах проєкту «Здоров’я жінки» команда проєкту в громадах постійно спілкується з жінками з інвалідністю та їхніми родинами. Кожна така розмова допомагає краще зрозуміти, з якими бар’єрами вони стикаються щодня і чому своєчасна цільова грошова підтримка може стати для них справді важливою. У Чернівецькій громаді проживають пані Наталія та її донька Леся. Жінки звикли самостійно […]