Після аварії у 16: коли місто з бар’єрами, але ти – з характером

– Будь-який вихід на вулицю, кожна поїздка у справах, звичайна прогулянка з друзями – всі ці ще донедавна прості речі раптом почали викликати величезні, майже нездоланні труднощі, – громадська активістка із Миколаєва Ольга Виноградова згадує події давно минулих днів. Це трапилося, коли їй тільки виповнилося шістнадцять років. Травма, отримана в автомобільній аварії, суттєво змінила життя, цінності і пріоритети.

Наступні десять років свого життя Ольга витратила на реабілітацію. «Були сподівання, що зможу ходити, або хоча би частково відновити функції опорно-рухового апарату, – продовжує вона. – Потім, коли вже прийшло сприйняття, що ця ситуація від мене вже нікуди не дінеться, зрозуміла, що треба просто адаптувати своє життя вже під новий, скажімо так, функціонал власного організму».

Завдання не з простих. Але величезну допомогу Ользі надала одна із громадських організацій, яка допомагає людям з інвалідністю. «Я ходила туди на консультації, щоби вони допомогли мені зорієнтуватися у своєму новому житті», – каже вона. Першочергова потреба – навчитися правильно користуватися кріслом колісним, знати, як правильно його підібрати, розуміючи властивості свого організму.

Але найбільше не вистачало спілкування. «Не вистачало звичайних  дружніх розмов у колі таких, як я, щоби побачити і усвідомити: я не одна така в цьому світі. І зрозуміти ще кілька очевидних речей. Що, наприклад, випадок зі мною – не унікальний, подібне стається і з іншими людьми. І що це цілком нормально, треба просто далі жити», — каже Ольга Виноградова.

Членство у громадській організації вирішило цю проблему. Прості та невимушені розмови призвели до найголовнішого – молода жінка повірила у себе. І почала будувати своє життя. Нове життя. Спершу вирішила отримати вищу освіту і вступила до Миколаївського національного університету ім. В.О. Сухомлинського. Після чотирьох років навчання отримала диплом вихователя дошкільних закладів. Вийшла заміж. «Мій чоловік – також людина з інвалідністю на кріслі колісному, отримав травму хребта», – каже Ольга. Потім розпочала роботу в громадській організації «Миколаївський міський фізкультурно-оздоровчий клуб осіб з інвалідністю «Вікторія». «Це було моє максималістське бажання людини з інвалідністю – змінити цей світ на кращий», – посміхається вона.

Тоді ж Ольга Виноградова звернула увагу на речі, які раніше залишалися поза полем її зору. Головна з них – що її рідне місто ще не позбулося бар’єрів, які ускладнюють шлях людям з інвалідністю. Прості речі – вийти з дому, піти в аптеку, сісти у транспорт – перетворюються на квест.

– Втім, за останні десять років у місті зроблено вже дуже багато, – Ольга переходить на конструктив. – У місті активно споруджують пандуси у під’їздах житлових будинків, триває облаштування житла людей з інвалідністю: санвузлів у їхніх квартирах, заміна дверей на ширші, що дозволить користуватися ними людям на кріслах колісних. Ми також співпрацювали з медичними закладами щодо досягнення доступності для людей з інвалідністю. Разом з іншими громадськими організаціями ініціювали вимоги, за якими при ремонті тротуарів необхідно було робити пологі з’їзди на пішохідних переходах і на всій тротуарній мережі. Зараз це вже робиться автоматично. Також ініціювали встановлення світлофорів із звуковими сигналами – для зручності людей із порушеннями зору. Щоправда, не в такому масштабі, як хотілося б.

Проте у громаді, як стверджує Ольга, системної залученості людей  з інвалідністю до вирішення головних питань життєдіяльності при формуванні бюджету. «При обговоренні будь-якої проблеми ми змушені готувати звернення до влади, проводити зустрічі, аргументувати – і так кожен раз, по колу. Фінансування ж ми отримуємо за залишковим принципом: «Є трохи вільних коштів? Ну тоді можна вирішити кілька проблем! – констатує вона. – Ми ж хочемо, щоби цей процес відбувався автоматично.

– Так, я розумію, що зараз у країні війна, і бюджет громади змушений фінансувати величезну кількість першочергових потреб, а на все не вистачає коштів, – погоджується вона. – Але ж протягом чотирьох років пандуси в під’їздах не встановлюють, бо на це не виділяють  фінансування. Не переоблаштовують житло, за винятком кількох випадків. А хочеться домогтися того, щоби місцева влада розуміла: потреби людей з інвалідністю – це пріоритет. І ця потреба найближчим часом тільки зростатиме: кількість людей з інвалідністю під час війни суттєво зростає. А отже, відкладати проблему й надалі, сподіваючись, що колись, коли матимемо «зайві» гроші і таки дійдуть руки до проблем людей з інвалідністю, — недієво і недалекоглядно. Вже сьогодні треба визначити пріоритети, залучити людей з інвалідністю, надати різноспрямованим зусиллям ознаки системності.

Ольга Виноградова та інші громадські активісти Миколаєва вирішили визначити головні проблеми у життєдіяльності громади. Щоби після цього внести їх перелік до нині діючих міських програм, які вимагають створення нових планів діяльності громади.

– Існує багато точкових проблем, які можна розв’язати, адаптувавши програми під індивідуальні потреби цих людей, – каже Ольга Виноградова. – Наприклад, люди з порушенням зору не можуть читати оголошення в інтернеті – офіційні ресурси у громаді не адаптовані до цього. То ж вони не знають, що у такий-то день, наприклад, видають гуманітарну допомогу. А люди з порушенням слуху не можуть уточнити питання, які їх цікавлять – без сурдоперекладу вони не зможуть спілкуватись. Єдине рішення для заповнення цих прогалин суттєво поліпшить доступність, яке є досить широким поняттям.

Дослідження Ольга із своїми однодумцями проводили у межах адвокаційної кампанії «Гуманітарне реагування: право на захист має кожен», що здійснюється під час реалізації проєкту «Посилення захисту прав осіб з інвалідністю під час гуманітарного реагування та відновлення відповідно до Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю».

Представили свої напрацювання на круглому столі «Інтеграція принципів безбар’єрності у гуманітарні та міські цільові програми», який відбувся в другій декаді лютого нинішнього року. На цьому ж заході сформулювали мету кампанії в регіоні – внести зміни до порядку розроблення та виконання гуманітарних та міських цільових програм шляхом інтеграції в них принципів безбар’єрності.

Серед учасників – люди з інвалідністю та активісти громадських організацій людей з інвалідністю, представники органів Миколаївської міської ради, депутати міської ради, представники гуманітарних організацій, що працюють у громаді, журналісти.

Присутні констатували, що через відсутність інформації в адаптованих форматах люди з інвалідністю залишаються недостатньо поінформованими про доступні послуги та механізми гуманітарної підтримки. Великою проблемою є те, що влада визначає пріоритети реагування без врахування думок людей з інвалідністю, а отже, пропонована гуманітарна допомога не завжди відповідає їхнім реальним потребам.

Також, на думку активістів, фінансування доступності та безбар’єрності ще досі залишається низькопріоритетним для керівництва громади. А цей факт буквально «витискає» людей з інвалідністю із процесів, які відбуваються у громаді. Найгостріші проблеми людей з інвалідністю у громаді виглядають у кризових ситуаціях, коли вони не можуть своєчасно забезпечити свої базові життєві потреби через нерівномірний розподіл гуманітарної допомоги.

Підсумками дискусії стали ряд пропозицій на адресу органів влади. Перша з них – внести зміни до порядку розроблення та виконання міських цільових програм для інтеграції в них принципів безбар’єрності та залучення людей з інвалідністю до ухвалення рішень. Як цього вимагає Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю.

Друга пропозиція – розробити довідник з контактною інформацією про гуманітарну допомогу та послуги, які надають на території міста Миколаєва, перевести його в адаптовані формати для всіх категорій осіб з інвалідністю (проста мова, жестова мова та з використанням альтернативних способів і форматів комунікації) для подальшого розповсюдження.

Пропозиція номер три – створити спільну платформу за участю департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, громадських організацій людей з інвалідністю та гуманітарних організацій для своєчасного визначення пріоритетів потреб, поліпшення якості гуманітарного реагування, налагодження зворотного взаємозв’язку та комунікації.

…Ольга Виноградова стверджує: вирішувати проблему треба комплексно, починаючи від підвалин. Це не швидкий, але ефективний шлях. 

Юрій Патиківський, комунікаційний менеджер проєкту

Проєкт «Посилення захисту прав осіб з інвалідністю під час гуманітарного реагування та відновлення відповідно до Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю» ГС «ВГО «НАІУ» реалізує в межах гранту Міжнародного Альянсу людей з інвалідністю (IDA)