Національна Асамблея людей з інвалідністю України подала свої пропозиції до Плану заходів на 2027–2028 роки з реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року.
Асамблея підготувала пропозиції на звернення Міністерства з відновлення, інфраструктури та транспорту України, яке запросило громадські об’єднання надати напрацювання до проєкту документа.
У листі до міністерства НАІУ зазначила, що пропозиції сформовано за принципом «Нічого для нас без нас»: людина з інвалідністю має бути суб’єктом права, який самостійно обирає, де жити, як працювати і які послуги отримувати. Асамблея також звернула увагу, що чимало заходів чинного Плану на 2025–2026 роки досі не розпочато, у тому числі критично важливих для людей з інвалідністю, – і запропонувала врахувати ці зобов’язання держави в новому Плані. Окремо НАІУ запропонувала свою участь у робочих групах з підготовки документа, залучення експертів з питань доступності та консультації з громадськими об’єднаннями людей з інвалідністю.
Пропозиції охоплюють чотири з шести стратегічних напрямів Національної стратегії – фізичну, інформаційну, суспільну та громадянську, а також економічну безбар’єрність. Вони стосуються, зокрема: контролю за дотриманням нормативних вимог щодо фізичної доступності; запровадження механізмів адаптації просторів відповідно до сучасних стандартів доступності; моніторингу й оцінки такої адаптації; розвитку доступного транспорту та транспортної інфраструктури; взаємодії й консультацій з громадянським суспільством із питань доступності; удосконалення профільного законодавства; забезпечення доступу до різних сфер життєдіяльності.
Напрям 1. Фізична безбар’єрність
Найбільший за обсягом блок пропозицій стосується фізичної доступності – того, наскільки будівлі, житло, громадські простори й транспорт придатні для використання людьми з інвалідністю та іншими маломобільними групами населення.
Контроль за новим будівництвом
Асамблея пропонує розробити зміни до низки законів («Про будівельні норми», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», «Про захист прав споживачів»), які б:
- зобов’язали оновлювати дозвільні документи на будівництво, якщо вони не відповідають чинній редакції державних будівельних норм ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд»;
- наділили Державну інспекцію архітектури та містобудування України (ДІАМ) і її територіальні органи повноваженнями затверджувати висновки фахівців з технічного обстеження будівель – зокрема тих, хто підтвердив кваліфікацію із безбар’єрності, – щодо відповідності об’єктів вимогам доступності, неможливості створення універсального дизайну або рекомендацій із розумного пристосування;
- запровадили відповідальність фахівців за складання висновків, що не відповідають дійсності, аж до позбавлення кваліфікаційного сертифіката.
Що це означає на практиці: йдеться про те, щоб дозволи на будівництво не видавали і не залишали чинними, якщо об’єкт не відповідає сучасним нормам доступності, а фахівці, які це перевіряють, несли реальну відповідальність за свої висновки.
Адаптація наявних просторів
Для житлових будинків, які вже збудовані, Асамблея пропонує:
- спростити для співвласників багатоквартирних будинків ухвалення рішень про облаштування пандусів, підйомників, поручнів чи контрастного маркування спільного майна – без необхідності згоди кваліфікованої більшості, якщо це потрібно мешканцю з інвалідністю;
- запровадити державну програму співфінансування облаштування безбар’єрності спільного майна багатоквартирних будинків (пандуси, підйомні платформи, ліфти, вхідні групи) за участю державного й місцевих бюджетів та самих співвласників;
- затвердити порядок грошової компенсації людям з інвалідністю за пристосування житла до їхніх індивідуальних потреб;
- врахувати вимоги доступності в програмі «єВідновлення» – передбачити підвищений розмір компенсації чи додаткове фінансування для домогосподарств, у яких проживають люди з інвалідністю, на відновлення чи придбання житла з урахуванням їхніх потреб.
Моніторинг доступності
Окремий блок пропозицій стосується того, як перевіряти, чи справді об’єкти відповідають нормам доступності, і хто за це відповідає. Асамблея пропонує запровадити обов’язок суб’єктів господарювання – торговельних і сервісних закладів – регулярно проводити моніторинг доступності власних об’єктів і оприлюднювати результати на інтерактивній карті безбар’єрності, власному вебсайті та в «куточку споживача»: не рідше разу на три роки для всіх суб’єктів, і не рідше разу на рік – для тих, хто безпосередньо обслуговує населення, доки доступність не буде забезпечено повністю. За недотримання цих вимог пропонується передбачити відповідальність, зокрема як підставу для анулювання ліцензії. До цього блоку також належать пропозиції щодо уніфікації вимог доступності в ліцензійних умовах різних видів господарської діяльності та щорічних громадських аудитів доступності об’єктів і послуг за участю громадських об’єднань людей з інвалідністю.
Доступний транспорт
Асамблея пропонує створити національний електронний паркувальний талон для водіїв з інвалідністю, гармонізований із вимогами Директиви (ЄС) 2024/2841 про Європейську картку інвалідності та Європейську паркувальну картку. Це дасть змогу підготувати взаємне визнання паркувальних карток з державами – членами ЄС у межах євроінтеграційних зобов’язань України.
Напрям 2. Інформаційна безбар’єрність
Цей блок пропозицій стосується доступу людей з інвалідністю до інформації – як офіційної, так і медійної.
Доступність публічної інформації
Пропонується прийняти пакет нормативно-правових актів, які визначать, зокрема, як медичні працівники фіксуватимуть потребу людини в доступних форматах інформації (зокрема для людей з порушеннями зору чи сприйняття друкованого тексту), як підтверджуватиметься статус бенефіціара Марракеського договору (міжнародного договору, що спрощує доступ людей з порушеннями зору до літератури в спеціальних форматах), і як відомства взаємодіятимуть між собою з цих питань.
Також Асамблея пропонує затвердити єдині вимоги щодо супроводу офіційних повідомлень, звернень і брифінгів органів влади перекладом на українську жестову мову й субтитрами, а також дублювання ключової публічної інформації в аудіоформаті, шрифтом Брайля та у форматі «легкого читання». Окремо – методичні рекомендації щодо виготовлення виборчих матеріалів у доступних форматах і забезпечення доступності виборчих дільниць.
Доступність медіа та друкованих матеріалів
Пропозиції передбачають інформаційну кампанію серед бібліотек, закладів освіти та громадських об’єднань про можливості участі в Марракеському договорі, зокрема транскордонного обміну виданнями в доступних форматах; навчання медичних і соціальних працівників щодо фіксації потреб людей у таких форматах; сталий розвиток фонду доступної літератури зі стандартами якості та електронним каталогом; а також державну програму технічного забезпечення програм екранного доступу (screen reader) для людей з порушеннями зору та дислексією, зокрема – наявність україномовних синтезаторів мовлення.
Напрям 4. Суспільна та громадянська безбар’єрність
Цей напрям стосується доступності повсякденних послуг – соціальних, судових, медичних.
Доступ до соціальних послуг
Асамблея пропонує розширити доступ до професії надавача соціальних послуг: запровадити короткі програми професійного навчання та мікрокваліфікації для доглядальників і персональних асистентів, залучаючи до цієї роботи, зокрема, зареєстрованих безробітних, внутрішньо переміщених осіб та людей віком понад 50 років. Це має частково розв’язати проблему браку кваліфікованого персоналу для догляду за людьми з інвалідністю.
Доступ до правосуддя
Пропонується затвердити порядок надання послуги супроводу учасникам судових процесів з інвалідністю та іншими обмеженнями життєдіяльності – переклад українською жестовою мовою, фізичний супровід, доступні формати процесуальних документів, а також поетапно облаштовувати зали судових засідань і приміщення судів за стандартами універсального дизайну.
Доступ до реабілітаційних послуг
Асамблея пропонує впровадити соціальну послугу персонального асистента для людей із високим ступенем залежності від сторонньої допомоги, зокрема з інтелектуальними та психічними порушеннями, безпосередньо в територіальних громадах – на основі затвердженого державного стандарту, з гідним рівнем оплати праці персональних асистентів, їхньою підготовкою та інформуванням отримувачів послуги.
Напрям 6. Економічна безбар’єрність
Цей напрям стосується доступу людей з інвалідністю до працевлаштування. Асамблея пропонує вдосконалити механізм фінансової підтримки роботодавців, які працевлаштовують людей з інвалідністю, – змінити порядок надання компенсації фактичних витрат на облаштування робочих місць (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. № 893), привівши його у відповідність із Законом України від 15 січня 2025 р. № 4219-IX та принципами розумного пристосування й універсального дизайну (постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2025 р. № 1673). Зокрема пропонується розширити перелік витрат, які підлягають компенсації роботодавцю, – на розумне пристосування не лише робочого місця, а й робочого середовища, цифрових інструментів, засобів комунікації та санітарно-побутових приміщень відповідно до індивідуальних потреб працівника з інвалідністю.
Роль Асамблеї
Питання формування та реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні – один із пріоритетів роботи Національної Асамблеї людей з інвалідністю України. Асамблея бере участь у політиці доступності системно, на всіх її етапах: від закладення вимог на стадії проєктування нових об’єктів до контролю за адаптацією вже наявних просторів, транспорту, інформаційних сервісів і соціальних послуг.
Готуючи пропозиції до Плану заходів на 2027–2028 роки, Асамблея спиралася передусім на практичний досвід людей з інвалідністю та бар’єри, з якими вони стикаються у повсякденному житті – у житловому будинку, суді, бібліотеці, закладі охорони здоров’я, під час працевлаштування. Цим зумовлений широкий тематичний обсяг пропозицій – від будівельних норм до порядку компенсації роботодавцям, від перекладу жестовою мовою на брифінгах до персонального асистента в громаді.
Водночас НАІУ звернула увагу на потребу не лише передбачити нові заходи на 2027–2028 роки, а й забезпечити виконання зобов’язань з попереднього Плану на 2025–2026 роки, які досі не розпочато, зокрема критично важливих для людей з інвалідністю.
Асамблея висловила готовність готовність долучитися до опрацювання проєкту Плану у складі робочих груп, надати експертів з питань доступності та забезпечити консультації з громадськими об’єднаннями людей з інвалідністю на всіх етапах підготовки документа. Асамблея розраховує, що надані пропозиції буде враховано під час доопрацювання Плану заходів, і продовжуватиме співпрацю з Міністерством з відновлення, інфраструктури та транспорту України та Офісом Президента України з питань безбар’єрності на всіх наступних етапах його підготовки й реалізації.
