Коли поруч ті, хто розуміє: історія про віру й підтримку
13 Жовтня 2025
Поширити:
Війна змінює та подекуди просто руйнує життя людей. Сім’ї втрачають все і намагаються почати все з нуля.
Жива історія мами Олени та її доньки Влади просто вражає наскільки мужніми можуть бути наші жінки та дівчата.
– Ми жили у Новій Каховці, де 24 лютого життя поділилося на «до» і «після». Того ранку прокинулися від вибухів і вже за годину бачили російські колони в місті. Кілька днів – бої, укриття, страх і повна невідомість. «Найстрашніше було не відчувати життя довкола – ні пташки, ні собаки, лише гуркіт танків», – згадує Олена.
Життя під окупацією було випробуванням: нестача продуктів, вимкнений український зв’язок, примус до російських паспортів і шкіл. До того ж сім’я розпалася – чоловік покинув сім’ю. Олена залишилась сама з донькою Владою, яка має інвалідність, і розуміла: треба рятувати дитину.
Втеча стала справжнім випробуванням. «Ми їхали через 27 блокпостів, три доби простояли в полі. У салоні маршрутки були лише жінки, старенькі й люди з інвалідністю. А коли побачили наш прапор – плакали всі», – каже вона.
У Львові їх чекали нові труднощі. Соціальні служби відмовляли через брак місць, прихистки були непридатні для людей з порушеннями опорно-рухового апарату. Лише завдяки наполегливості Олени та підтримці небайдужих їх прийняли у реабілітаційному центрі в Стебнику. Проте й там довго залишатися не дозволили. Переїзди з квартири на квартиру, пошук коштів, невпевненість у завтрашньому дні виснажували.
Додатковим ударом стало усвідомлення: дороги додому немає. Коли підірвали Каховську ГЕС, Олена зрозуміла, що повернення неможливе. Львів не став рідним: «Ми не витримували фінансово, клімат не підходив, а для Влади не було навчальних і творчих можливостей». Тож родина поїхала до Миколаєва, ближче до рідних і знайомого середовища.
Та навіть там було нелегко. Узимку Олену охопила депресія. «Я прокидалася і не бачила сенсу жити. Витягнули мене волонтери й психологи – вони стали тим промінчиком світла». Для Влади теж відкрився новий шанс: реабілітаційний центр, навчання в коледжі, а головне – танцювальні тренування у клубі «Вікторія». «Я не вірила, що моя донька зможе танцювати на кріслі колісному. Але коли вона вийшла на перше заняття – я побачила, як у неї засяяли очі. Вона знову відчула себе сильною», – розповідає Олена.
Гуманітарні програми й підтримка громадських організацій допомогли родині не лише вижити, а й поступово відновлювати життя. Завдяки групам психологічної підтримки, майстер-класам і спільноті таких же мам, як вона, Олена відчула, що не одна. «Я знайшла тут людей, які розуміють мій біль і мої радощі. І найважливіше – Влада знову вірить у своє майбутнє».
Попри всі здобутки, проблема житла залишається найболючішою. «Ми втратили дім, усе наше життя залишилось у Новій Каховці. Знімне житло не можна облаштувати під потреби дитини з інвалідністю. Але жити й розвиватися треба тут і зараз. Сподіваємось, що державні та донорські програми допоможуть відновити цю базову потребу», – підсумовує Олена.
Їхня історія – це шлях від страху й розпачу до маленьких перемог і надії. Завдяки підтримці проєктів гуманітарної допомоги мама й донька знову знаходять сили будувати життя наново. І хоча страх за майбутнє залишається, тепер він розділений із вірою, що світло завжди перемагає темряву.
Активності створено ГО «ММ ФОК осіб з інвалідністю «Вікторія»» у межах проєкту “Гуманітарне реагування та відновлення: посилення лідерства організацій жінок з інвалідністю», який реалізовується ГС «ВГО «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» (НАІУ) за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). Проте це не означає, що висловлені під час активностей погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) – гнучкий та оперативний інструмент фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.
У Києві завершився цикл тренінгів з інклюзивної професійної освіти для 18 закладів професійної освіти з різних регіонів України. Навчання пройшли 100 учасників — адміністратори, педагоги та майстри виробничого навчання. Наступний етап проєкту — супервізія, практичні рекомендації, інклюзивний посібник і нові інструменти, які допоможуть закладам вбудовувати інклюзію в щоденну роботу. 23–27 березня в Києві відбувся четвертий, […]
Пані Тетяна, яка проживає у Карлівській громаді на Полтавщині, має інвалідність І групи внаслідок онкологічного захворювання. Жінка щодня стикається з викликами, пов’язаними зі станом здоров’я, і водночас знаходить ресурси підтримувати звичний ритм життя. Кожен день пані Тетяна наповнює важливими для себе справами: прогулянками на природі, можливістю побути на свіжому повітрі, спілкуванням із друзями та близькими. […]
Формування доступного середовища є однією з ключових умов забезпечення прав і рівних можливостей людей з інвалідністю. Попри наявність законодавчих норм, що врегульовують цей процес, а також зусилля громадськості, не всі державні й комунальні заклади та об’єкти інфраструктури є зручними для маломобільних громадян. Саме тому людям з інвалідністю важливо не лише знати свої права, а й […]
Як побудувати систему, де люди з інвалідністю живуть і працюють у громаді, а не залишаються поза нею? Саме про це говорили під час вебінару, який провів Ресурсний центр Національної Асамблеї людей з інвалідністю України (Сторінка РЦ за покликанням). Захід був присвячений досвіду Японії — країни, де інклюзія стала частиною щоденних рішень, а не окремою політикою. […]
У Києві завершився третій тренінг для команд закладів професійної та фахової передвищої освіти, які беруть участь у проєкті з розвитку інклюзивної професійної освіти в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery. Це був етап не лише про навчання, а й про чесну розмову: що вже вдається, де досі залишаються бар’єри і що треба змінювати, щоб навчання було доступним […]
Як працює система соціального захисту людей з інвалідністю в Японії і що з цього досвіду може бути корисним для України? Запрошуємо на вебінар, під час якого говоритимемо про підхід Японії до соціального захисту, побудований на принципі CBID — стратегії, що спрямована на повну участь людей з інвалідністю в житті громади. Спікер вебінару — Руслан Топчан, […]