Коли поруч ті, хто розуміє: історія про віру й підтримку

Війна змінює та подекуди просто руйнує життя людей. Сім’ї втрачають все і намагаються почати все з нуля.

Жива історія мами Олени та її доньки Влади просто вражає наскільки мужніми можуть бути наші жінки та дівчата.

– Ми жили у Новій Каховці, де 24 лютого життя поділилося на «до» і «після». Того ранку прокинулися від вибухів і вже за годину бачили російські колони в місті. Кілька днів – бої, укриття, страх і повна невідомість. «Найстрашніше було не відчувати життя довкола – ні пташки, ні собаки, лише гуркіт танків», – згадує Олена.

Життя під окупацією було випробуванням: нестача продуктів, вимкнений український зв’язок, примус до російських паспортів і шкіл. До того ж сім’я розпалася – чоловік покинув сім’ю. Олена залишилась сама з донькою Владою, яка має інвалідність, і розуміла: треба рятувати дитину.

Втеча стала справжнім випробуванням. «Ми їхали через 27 блокпостів, три доби простояли в полі. У салоні маршрутки були лише жінки, старенькі й люди з інвалідністю. А коли побачили наш прапор – плакали всі», – каже вона.

У Львові їх чекали нові труднощі. Соціальні служби відмовляли через брак місць, прихистки були непридатні для людей з порушеннями опорно-рухового апарату. Лише завдяки наполегливості Олени та підтримці небайдужих їх прийняли у реабілітаційному центрі в Стебнику. Проте й там довго залишатися не дозволили. Переїзди з квартири на квартиру, пошук коштів, невпевненість у завтрашньому дні виснажували.

Додатковим ударом стало усвідомлення: дороги додому немає. Коли підірвали Каховську ГЕС, Олена зрозуміла, що повернення неможливе. Львів не став рідним: «Ми не витримували фінансово, клімат не підходив, а для Влади не було навчальних і творчих можливостей». Тож родина поїхала до Миколаєва, ближче до рідних і знайомого середовища.

Та навіть там було нелегко. Узимку Олену охопила депресія. «Я прокидалася і не бачила сенсу жити. Витягнули мене волонтери й психологи – вони стали тим промінчиком світла». Для Влади теж відкрився новий шанс: реабілітаційний центр, навчання в коледжі, а головне – танцювальні тренування у клубі «Вікторія». «Я не вірила, що моя донька зможе танцювати на кріслі колісному. Але коли вона вийшла на перше заняття – я побачила, як у неї засяяли очі. Вона знову відчула себе сильною», – розповідає Олена.

Гуманітарні програми й підтримка громадських організацій допомогли родині не лише вижити, а й поступово відновлювати життя. Завдяки групам психологічної підтримки, майстер-класам і спільноті таких же мам, як вона, Олена відчула, що не одна. «Я знайшла тут людей, які розуміють мій біль і мої радощі. І найважливіше – Влада знову вірить у своє майбутнє».

Попри всі здобутки, проблема житла залишається найболючішою. «Ми втратили дім, усе наше життя залишилось у Новій Каховці. Знімне житло не можна облаштувати під потреби дитини з інвалідністю. Але жити й розвиватися треба тут і зараз. Сподіваємось, що державні та донорські програми допоможуть відновити цю базову потребу», – підсумовує Олена.

Їхня історія – це шлях від страху й розпачу до маленьких перемог і надії. Завдяки підтримці проєктів гуманітарної допомоги мама й донька знову знаходять сили будувати життя наново. І хоча страх за майбутнє залишається, тепер він розділений із вірою, що світло завжди перемагає темряву.

Активності створено ГО «ММ ФОК осіб з інвалідністю «Вікторія»» у межах проєкту “Гуманітарне реагування та відновлення: посилення лідерства організацій жінок з інвалідністю», який реалізовується ГС «ВГО «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» (НАІУ) за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). Проте це не означає, що висловлені під час активностей погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) – гнучкий та оперативний інструмент фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.