Методологія оцінки імплементації Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю

24 Липня 2019 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Наступного 2020 року Україна має подати до Комітету ООН з прав людей з інвалідністю II та III об’єднану періодичну доповідь щодо виконання Конвенції про права осіб з інвалідністю. Національна Асамблея людей з інвалідністю ініціює підготовку альтернативної доповіді про досягнутий Україною прогрес у цьому напрямі.

В межах проєкту «Імплементація Національної стратегії у сфері прав людини як шлях до зменшення дискримінації людей з інвалідністю», який реалізується Національною Асамблеєю людей з інвалідністю розробляється Методологія оцінки імплементації Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю. Проєкт впроваджується за підтримки Посольства Великої Британії в Україні.

Інструментарій включатиме 10 розділів, що відповідають основним статтям Конвенції та розроблений на основі міжнародних стандартів прав людей з інвалідністю та інших стандартів рівності. Оцінка здійснюватиметься на національному та місцевому рівні. Відповідність законодавства міжнародним стандартам, ініціативи держави щодо реалізації прав людей з інвалідністю, кількісні дані для підтвердження виконання законодавства – це далеко не всі питання, що будуть оцінені на національному рівні. Монітори з 5 регіонів України подивляться на виконання Конвенції на місцевому рівні, що особливо є актуальним у зв’язку із процесами деінституалізації, децентралізації, впровадженні інклюзивної освіти та інших реформ. Опитування посадовців в регіонах, як на обласному рівні, так і на рівні громад, дозволить побачити можливість виконання Конвенції очима тих, хто  її впроваджує на місцях.

Чи доступними є системи оповіщення, чи розроблені на місцевому рівні плани евакуації людей з інвалідністю, чи створюються умови доступності в захисних спорудах чи функціонує механізм супроводу та виявлення людей з інвалідністю, що проживають вздовж лінії розмежування в Донецькій та Луганській областях – на ці та інші питання дадуть відповіді місцеві та національні монітори, оцінюючи імплементацію статті 11 Конвенції щодо захисту в надзвичайних ситуаціях.

Про процеси деінституалізації говориться немало, але чи готова сьогодні громада надати людям з інвалідністю перелік послуг, який дозволить їй проживати в вдома. Відповіді на питання щодо наявності послуг, які надаються на місцевому рівні, їх доступності та якості, відповідності потребам людей з інвалідністю допоміжних засобів, доступності інфраструктури на місцевому рівні – будуть отримані від батьків дітей з інвалідністю, від людей з інвалідністю, що проживають на місцях, особливо в сільській місцевості, та посадовців різних рівнів.

Яким чином люди з інвалідністю реалізують право на приватне та сімейне життя, чи відчувають вони обмеження та перешкоди під час створення сім’ї, народження або виховання дитини, чи батьки з інвалідністю можуть розраховувати на додаткову підтримку у виконанні батьківських обов’язків – і ці питання будуть предметом моніторингу виконання Конвенції.

Інші напрями, такі як: правоздатність та доступ до правосуддя, здоров’я та реабілітація, освіта, праця, гідний рівень життя, участь у громадському та політичному житті, захист від катувань та неналежного поводження є частиною Методології та оцінюватимуться на місцевому та національному рівні.

На основі аналізу за 10 напрямами буде підготовлено альтернативну доповідь щодо виконання Конвенції та розроблено рекомендації для держави з включення питань забезпечення прав людей з інвалідністю до стратегічних рішень державної політики у сфері прав людини, інших довгострокових рішень.