Уявімо собі майбутнє, задля якогоми готові працювати…і почнемо його будувати.
Цього року в Україні розпочав роботу трьохрічний проєкт «Громадянське суспільство як захисник прав людей з обмеженими можливостями в процесі прийняття рішень органами влади», який фінансується Європейським Союзом та виконується Британською Радою у співпраці з місцевими партнерами у шести країнах світу: Азербайджані, Вірменії, Грузії, Йорданії, Лівані та Україні. Партнером даного проєкту серед громадських організацій в нашій країні є Національна Асамблея інвалідів України.
У м. Вінниця 5-7 червня за організаційної підтримки Асоціації захисту та допомоги інвалідам «Відкриті серця» пройшов захід, який мав назву «Пошук майбутнього».
Протягом трьох днів 60 різних людей – державні службовці, представники ПМПК, МСЕК, громадських організацій, фахівці соціальної сфери, батьки, які виховують дітей з інвалідністю, представники ЗМІ, бізнесу і самі люди з інвалідністю – вчилися досягати компромісів у пошуку спільних цілей, аналізувати минуле, виявляти пріоритети та планувати майбутні дії щодо формування інклюзивної політики.
Чим цей захід відрізняється від інших семінарів, тренінгів?
Методика зустрічі у форматі «Пошук майбутнього» передбачає участь представників всієї системи, що мають відношення до визначеної проблеми.
Учасники працюють над історичною і глобальною перспективою розвитку поточних подій. Кожна людина надає свої знання, формуючи таким чином спільну картину.
Основою спілкування є спільні точки дотику, а не «вирішення конфліктів». Це означає повагу до відмінностей; ми визнаємо, але не намагаємося вирішувати проблемні питання чи конфлікти. Такий підхід робить більш імовірним знаходження спільних цілей.
Вам пропонується самостійно організовувати свою роботу, використовуючи для цього форму діалогу, а не вирішення проблеми. Це означає допомагати один одному при виконанні завдань та брати відповідальність за свої спостереження, дії та наступні заходи.
Під час однієї з вправ учасники намагалися дати відповідь на два питання: чим Ви пишаєтеся у своїй діяльності? та про що ви шкодуєте у контексті того, що відбувається у вашому регіоні?
Група людей з інвалідністю. Ми пишаємося: своїми рідними і близькими, які сприймають нас такими, якими ми є; що кожного дня ми долаємо труднощі і перемагаємо себе і своїм досвідом допомагаємо іншим…
Ми шкодуємо: що виникають почуття невпевненості в собі і це впливає на наші дії; що виникає агресивна реакція на суспільне сприйняття, і невміння пояснити власні потреби, думки, пропозиції; зацикленість на собі і своїх проблемах…
Група з представників громадських організацій. Ми пишаємося: вмінням вести діалог з владою у вирішенні соціальних питань стосовно людей з інвалідністю; впливом громадських організацій на покращення доступності (безбарʹєрності) середовища…
Ми шкодуємо про те, що: недостатньо залучаємо ЗМІ до роботи громадських організацій; не можемо забезпечити гідний рівень оплати праці співробітників громадських організацій; недостатньо часу приділяємо для підвищення професійної кваліфікації членів громадських організацій.
Група з представників державних структур. Ми пишаємося, що сприяли створенню перших громадських організацій людей з інвалідністю в області; наданням соціальних послуг через «прозорі офіси» в м. Вінниця…
Ми шкодуємо, що: здійснюється неефективна кадрова політика; недостатня активність у сприянні впровадженню адресності надання пільг; недостатньо просвітницької роботи щодо висвітлення діяльності органів влади з реалізації соціальних програм, програм захисту людей з інвалідністю; мало проводимо роботу щодо толерантного ставлення до людей з інвалідністю…
А чим кожен з нас може пишатися у своїй роботі і про що шкодує?… Чи можемо ми відверто відповісти на ці питання, як це зробили учасники заходу? Захід у м. Вінниця закінчився, але проєкт продовжується. Представники з країн-учасниць проєкту IDEAS зберуться в липні для обговорення напрацювань та вироблення спільних рішень для формування рівноправного та відповідального інклюзивного суспільства.