Дискримінація за ознакою інвалідності. Позиція національних судів. Частина 2

28 Жовтня 2019 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

В попередньому матеріалі була згадана лише одна судова справа щодо дискримінації за ознакою інвалідності, а в цьому – буде описано дві справи, де позивачами були батьки дітей з інвалідністю, що захищали права дітей на освіту.

Нагадаємо, що в межах проєкту «Імплементація Національної стратегії у сфері прав людини як шлях до зменшення дискримінації людей з інвалідністю», який реалізується Національною Асамблеєю людей з інвалідністю та впроваджується за підтримки Посольства Великої Британії в Україні, проведено аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень для виявлення судових справ, де люди з інвалідністю оскаржували дискримінацію за 2015 – 2019 роки.

Отже, позивачі, які представляли в суді інтереси двох дітей з інвалідністю, стверджували, що їхні діти були незаконно відраховані з числа учнів Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи. В той же час, відповідачі стверджували, що діяли в межах чинного законодавства, оскільки психолого-медико-педагогічна комісія рекомендувала дітям соціальну та медичну реабілітацію, а не навчання у школі.

Розглянувши справу, Тернопільський міськрайонний суд задовольнив позов частково. Зокрема суд визнав, що дітей з інвалідністю неправомірно було позбавлено доступу до надання їм освітніх послуг, шляхом їх відрахування з навчального закладу. Також, суд відкинув твердження представника навчального закладу про те, що зазначені діти не могли навчатись, оскільки діти позивачів на підставі направлень Управління освіти Тернопільської міської ради та рекомендацій психолого-медико-педагогічних консультацій, були зараховані до вказаного навчального закладу з метою належного їх доступу до освіти, у тому числі з метою проходження ними корекційного навчання та виховання.

При цьому суд вважає, що вимоги в частині визнання дій дискримінаційними та стягнення у зв’язку із цим моральної шкоди, не підлягають задоволенню, оскільки належних доказів, які б підтверджували зазначені обставини по відношенню до дітей не надано.

Крім цього суд визнав недостовірною та такою, що порушує честь і гідність неповнолітніх дітей інформацію поширену вихователем школи щодо медичного діагнозу дітей в передачі «Стосується кожного», яка вийшла в ефір на ПрАТ «Телеканал Інтер» 03 грудня 2015 року, а також зобов’язано спростувати відповідну інформацію. Моральну шкоду за порушення права на освіту суд оцінив в 10 тисяч гривень. в таку ж саме суму було оцінено моральну шкоду за поширення недостовірної інформації.

Обидві сторони судового спору оскаржували рішення суду в апеляційній інстанції. Позивачі не погодились із рішенням суду щодо відсутності дискримінації дітей з інвалідністю та вимагали стягнення моральної шкоди за дискримінацію. Врешті-решт, сторони уклали мирову угоду, за якою Тернопільська спеціальна загальноосвітня школа в якості моральної та матеріальної шкоди мала виплатити позивачам 61 тисячу гривень.

В іншій справі, про яку буде йти далі мова, питання дискримінації за ознакою інвалідності не піднімались, проте стан здоров’я дитини, точніше непідтверджені припущення керівництва навчального закладу про цей стан здоров’я, був причиною відсторонення її від навчання.

Отже, позивачка звернулася до суду з позовом, в якому посилається на те, що 07.09.2016 року директор КЗО НРЦ «Шанс» підписала наказ № 121-к-тр щодо відсторонення її сина з інвалідністю (дитячий аутизм зі стереотипною поведінкою, соціальною дезадаптацією). від відвідування навчального закладу, відповідно з наступного дня її дитину до навчання не допустили. Позивачка просила скасувати цей наказ, як незаконний та допустити її сина до навчання.

Як пояснила у судовому засіданні позивачка, 07.09.2016 року вона забрала дитину зі школи із явно видними тілесними ушкодженнями. Ні класний керівник, ні директор не пояснили причину виникнення синців та забиття. Згідно висновку судово-медичного експерта на тілі сина позивачки, виявлені тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до легких.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ про відсторонення дитини від навчання був пов’язаний із тим, що син позивачки наніс тілесні ушкодження трьом учням, про що свідчить заява матері постраждалого учня, доповіді педагогів закладу та медичні висновки. На думку керівництва навчального закладу такі дії сина позивачки становлять безпосередню загрозу здоров’ю та життю учасників навчально-виховного процесу,

Цим же наказом передбачено проведення службового розслідування, а також запропоновано батькам звернутися до лікаря-психіатра, у якого син позивачки стоїть на обліку, для з’ясування можливості та умов перебування учня в навчально-реабілітаційному центрі.

У судовому засіданні відповідачка не змогла пояснити, яким чином було допущено дитину до навчання 01.09.2016 року, якщо дитина не пройшла огляд лікаря-психіатра. Додатково, відповідачка пояснила, що після видання нею наказу було проведено педагогічну нараду та через 2 тижні розширену педагогічну нараду з присутністю батьків інших учнів, однак не змогла пояснити, чому дані наради були проведені вже після видання спірного наказу і чому на ці наради не запрошувалася позивачка.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2018 року визнано незаконним та скасовано спірний наказ та зобов’язано директора КЗО “НРЦ “ШАНС” допустити сина позивачки до навчання. Наразі ця справа перебуває на розгляді в касаційній інстанції.