Досягайте своєї мети

6 Листопада 2012 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Для людей з інвалідністю існують різні навчальні заклади з різним рівнем освіти, доступності, пристосуваннями тощо. Не в кожному закладі є пандуси та ліфти, що є складністю для людей, які пересуваються на інвалідному візку. Відсутність нормальних умов для навчання в коледжах чи університетах — не єдина перешкода на шляху здобуття вищої освіти. На мою думку і з власного досвіду, трапляються випадки незацікавленості у цьому самих керівників певних ВНЗ. Про це та про те, як люди з інвалідністю теж можуть гідно навчатися в університетах, йтиметься далі.

В мене з народження неправильна хода. Батьки відмовились від мене ще при народженні, виріс в дитячому будинку.

Літо. Пора, коли абітурієнти остаточно визначаються з вищим навчальним закладом. Я складав іспити в одному з провідних університетів в Україні. Знав відповіді майже на всі питання в білеті, але не набрав достатню кількість балів для вступу. Насправді й досі не знаю, чи дійсно не добрав балів, чи тому навчальному закладові так потрібно було. На мою думку, останнє більш вірогідне. Мої одногрупники з технікуму стали студентами ВНЗ, хоча я й не гірше за них навчався, але не зміг вступити. Після того намагався вступити ще в декілька університетів, але безрезультатно. Таке враження було, що вони всі закрили переді мною двері. Деякі люди і в кінці серпня вступають, але для мене і в липні не було місця, і це в навчальних закладах, де є не один навчальний корпус та декілька гуртожитків.

Оскільки в старших класах дитбудинку нами опікувався благодійний фонд “Приятелі дітей”, я наважився просити допомоги їхнього координатора – Тетяни Семенівни Гриців.

Ця жінка розшукала людей, які змогли оплатити моє навчання та проживання в гуртожитку. Знайшовши таких людей, вона порадила мені спробувати вступити у ВНЗ “Університет економіки та права “КРОК”. Це приватний вищий навчальний заклад, немає бюджетних місць та стипендій. Вступний іспит був усним. Я його склав. Вартість навчання та проживання в гуртожитку висока, але вони змогли знайти спосіб усе оплатити. Зі своєї сторони університет надав для мене знижку в оплаті за навчання.

Трішки пізніше в університеті мені знайшли роботу методистом, щоб міг на половину ставки працювати, оскільки навчався в другу зміну. Це було моє перше робоче місце, почався трудовий стаж, що дуже важливо. Через деякий час мене перевели в бухгалтерію. Звідти почалась інша історія, яка допомогла мені на краще змінити дещо в житті.

Одного разу, несподівано для мене, мій керівник у бухгалтерії — Ірина Вікторівна, викликала мене на одну цікаву розмову. Вона розповіла мені про лікаря, якого вона особисто знає, про його спеціалізацію та досягнення, і запропонувала мені зробити в його клініці операцію на правій нозі. До цього мені ніколи не робили операції на ногах, тому я мав час подумати над цим. Особисто бачив, як деякі люди після оперування ніг далеко не краще ходили. Але разом з тим подумав, що, можливо, це мій шанс виправити мою ходу. Ця операція є дуже дорогою, але для мене вона виявилась абсолютно безкоштовною. Частково кошти надав ректор університету Лаптєв Сергій Михайлович, та ще й студенти, працівники та друзі назбирали. А всю роботу по збору коштів та проведенню оплати за операцію взяли на себе Ірина Вікторівна, Антоніна Олексіївна та студентська рада “КРОКу”. Хоча минуло вже чимало часу, моє почуття вдячності до всіх них посилюється день за днем.

Для мене цей період був дуже відповідальним і важливим. Операція пройшла успішно. Мені на ногу поставили фіксаційний апарат на три місяці, до кінця літа. На навчання і роботу не відразу пішов, оскільки треба було повчитися правильно ходити. Після операції проходив у лікарні курс реабілітації.

Ті, хто давно мене не бачив, одразу помітили зміни на краще.

Бакалаврат я закінчив з відзнакою. Як і всі, був на практиці, здавав державний іспит, де не було пільг людям з інвалідністю чи ще комусь – були потрібні знання.

Але суть в тому, що хотів би донести до керівників усіх вищих навчальних закладів – люди, незалежно від їхніх фізичних особливостей, теж можуть добре навчатися. Треба лише краще «відчинити двері» до університетів для всіх. По­думайте, будь-ласка, над тим, щоб ваш заклад не був для них «бар’єрним» до навчання в університеті.

В свою чергу, хочу сказати багатьом – не важливо, чи ви пересуваєтесь на візку, чи потребуєте сторонньої допомоги – ви люди сучасного цивілізованого суспільства, а отже, маєте право на освіту. Досягайте своєї мети!!!

Для мене Університет “КРОК” – найкращий вищий навчальний заклад у світі. В цьому університеті студенти як одна сім’я.

Я дуже вдячний усім людям, котрі допомагали мені у здобутті освіти. Вони зробили дуже багато добра для мене.

Особливо хочу подякувати лікуючому хірургу Віталію Вікторовичу та усім друзям, які мені допомагали.

Щиро дякую!!!

Костянтин Галах