У Верховній Раді планують розглянути зареєстрований у листопаді 2025 року проєкт Кодексу про захист державності, незалежності та статус захисників держави – №14265. Національна Асамблея людей з інвалідністю України провела детальний аналіз цього документу і заявляє: його положення в такій редакції орієнтовані не на забезпечення ефективної державної підтримки осіб відповідних категорій, а на зменшення обсягу чинних на сьогодні державних гарантій.
«Наша організація категорично заперечує проти ухвалення цього документу, – наголошує голова Асамблеї Валерій Сушкевич. – Як відомо, одним із напрямів діяльності НАІУ є адвокатування прав ветеранів
з інвалідністю й аналіз законодавства, яким регламентується питання, що стосуються їх соціальної та правової захищеності. Відтак поява законопроєкту №14265 у стінах українського Парламенту стала для нас справжнім шоком. Ми звертатимемося до різних інституцій, органів державної влади, які можуть вплинути на зміст і формулювання основних положень Кодексу – та закликатимемо їх захистити права наших Захисників і Захисниць».
Офіційний лист із аналізом законопроєкту №14265 Національна Асамблея людей з інвалідністю України надіслала міністрові соціальної політики, сім’ї та єдності України Денису Улютіну.
Як пояснили в Асамблеї значним недоліком законопроєкту є те, що у ньому на перше місце ставиться питання відмови в наданні відповідного правового статусу та позбавлення права на державну підтримку, і тільки потім йдеться про права та механізми їх реалізації. Це дає підставу вважати, що домінантою цього документу є погіршення правового статусу захисників.
При цьому коло прав осіб, на яких планується поширити дію проєкту Кодексу, суттєво звужується порівняно з чинним законодавством.
Законопроєкт №14265 послаблює соціальний захист ветеранів
Наприклад, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та прирівняні до них особи наділені низкою прав на певні види державної підтримки вже за фактом наявності відповідного правового статусу. Натомість положенням частини четвертої статті 25, частин третіх статей 26 та 27, частини дванадцятої статті 35, частин першої та п’ятої статті 37, частини сьомої статті 38, частини четвертої статті 43, частини першої статті 46 проєкту Кодексу пропонується надавати державну підтримку учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни, ветеранам/ветеранкам, які мають особливі заслуги перед Україною, ветеранам, ветеранам-іноземцям, постраждалим учасникам Революції Гідності, постраждалим учасникам Революції Гідності з інвалідністю, залученим особам з інвалідністю з урахуванням потреб і фінансово-майнового стану.
На сьогодні спеціальним Законом України у сфері прав ветеранів війни передбачено безумовне надання соціальних гарантій відповідним категоріям осіб. Замість цього у проєкті Кодексу з’являється поняття «посиленої державної підтримки», із запровадженням якого планується обмеження в три роки для забезпечення ветеранів/ветеранок, членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України гарантіями щодо відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, пільгового проїзду міським та приміським транспортом, підвищення щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії тощо (стаття 36 проєкту Кодексу).
Законопроєкт №14265 скасовує ряд пільг на користування транспортом
Відповідно до статей 12 та 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники бойових дій та особи, прирівняні до них, особи з інвалідністю внаслідок війни наділені правами на:
1) безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання;
2) безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою (УБД та особи з інвалідністю 3 групи);
3) безплатний проїзд один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше одного супроводжуючого), – 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту (особи з інвалідністю 1 та 2 груп).
Водночас проєкт Кодексу передбачає право учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, ветеранів/ветеранок іноземців, постраждалих учасників Революції Гідності, постраждалих учасників Революції Гідності з інвалідністю, залучених осіб на пільговий проїзд виключно міським та приміським транспортом (статті 25, 26, 38, 42, 46)… Відтак суттєво звужуються транспортні пільги відповідних категорій осіб!
Законопроєкт №14265 скасовує право на пільгове забезпечення автомобілем, разові грошові виплати тощо
Статтями 13 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, з числа осіб з інвалідністю гарантовано право на пільгове забезпечення автомобілем.
Проте проєкт Кодексу не містить цієї гарантії та, відповідно не визначає ані відповідних компенсаційних виплат, ані строків експлуатації таких автомобілів. Також у ньому відсутні положення: з гарантіями стосовно щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України; з умовами встановлення підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Крім того, важливою є конкретизація умов встановлення підвищення до пенсії, розмір якого має визначатися залежно від прожиткового мінімуму, а не від збільшення пенсійної виплати, а також визначення безоплатності забезпечення соціальними послугами відповідно до Закону України «Про соціальні послуги».
Також потрібно унеможливити звуження прав, гарантій та пільг, гарантованих чинним законодавством для постраждалих учасників Революції Гідності, постраждалих учасників Революції Гідності з інвалідністю та членів сімей загиблих (померлих) Героїв Небесної Сотні.
Законопроєкт №14265: коли проблеми криються в деталях
Як наголошують в НАІУ, авторам законопроєкту також доцільно звернути увагу на те, що запропоноване в проєкті Кодексу групування прав з одночасним багаторазовим їх дублюванням для кожної групи осіб штучно роздуває обсяг документу.
Чергове зауваження до глави 4 «Відповідальність та захист прав осіб, на яких поширюється дія цього Кодексу», положення якої носять суто декларативний характер, не визначаючи конкретних видів протиправних діянь та не конкретизуючи відповідальності за них.
Крім того, звертаємо увагу, що значна кількість норм проєкту Кодексу є предметом регулювання законодавчих актів нижчої юридичної сили, а не кодифікованого нормативно-правового акту, як-от проєкт Кодексу.
Насамкінець украй дивною вбачається розробка проєкту Кодексу з огляду на підготовлені Міністерством у справах ветеранів України і такі, що вже знаходяться на розгляді в Парламенті. Це урядові законопроєкти про постраждалих учасників Революції Гідності, постраждалих учасників Революції Гідності з інвалідністю та членів сімей загиблих (померлих) Героїв Небесної Сотні (реєстр. № 13622 від 12 серпня 2025 р.) та про основні засади державної ветеранської політики щодо ветеранів/ветеранок, які брали участь у відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України (реєстр. № 13696 від 25 серпня 2025 року).
Принагідно, НАІУ не підтримує перелічені законопроєкти через сумнівність доцільності їх ухвалення та невідповідність значної кількості їх положень статті 22 Конституції України. Аргументи з цього приводу надавалися Мінветеранів, а також Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів офіційними листами НАІУ.
«Перелік спірних питань є дуже великим та не вичерпується наведеними, – резюмували в НАІУ. – Відтак вважаємо, що ухвалення проєкту Кодексу неприпустиме, а сам документ треба скерувати на доопрацювання. Адже здобувши статус закону він може призвести до суттєвого погіршення правового статусу Захисників і Захисниць України».
