Право бути почутими

23 вересня –  Міжнародний день жестових мов і привернення уваги до питань людей з порушенням слуху. Це день, коли ми визнаємо силу жестової мови та право кожної людини на спілкування, освіту та  участь у всіх сферах життя.  А мета цієї дати  – ще раз нагадати суспільству про важливість жестових мов, їх захист, розвиток, а також про права людей, які ними користуються. 

Ідея відзначати  цей день належить Всесвітній федерації глухих, яка об’єднує національні спілки людей з порушенням слуху. Дата — 23 вересня — вибрана на честь заснування цієї федерації в 1951 році.  ООН офіційно проголосила Міжнародний день жестових мов у Резолюції Генеральної Асамблеї ООН у грудні 2017 року, і з того часу він щороку відзначається 23 вересня. 

Жестові мови забезпечують право на спілкування, доступ до освіти і культури для людей із порушенням слуху. Вони — частина мовного і культурного розмаїття світу. Збереження і розвиток жестових мов — це також захист прав людини: право бути почутим, право навчатися, право‌ бути включеним у суспільне життя. Важливо усунути бар’єри: як фізичні (недоступність), так і комунікаційні, інформаційні та ставленнєві. Бар’єри створює не інвалідність, а те, як спроектовано суспільство.

На честь цього дня ми хочемо поділитись історіями мешканок наших громад. Їхній досвід підтверджує, що інвалідність не створює бар’єрів для навчання, спілкування, активного життя та досягнень. 

Вікторія народилась у Мамаївській громаді, має порушення слуху з народження. У 2022 році дівчині зробили кохлеарну імплантацію для її комфортного спілкування, навчання та  розвитку.

Освіта завжди була важливим пріоритетом для Віки. Особливо дівчина любить природничо-математичні дисципліни. Також Вікторія вирізняється серед більшості однолітків активною громадською позицією – брала участь в учнівському парламенті, конкурсах, концертах. У 2023 році закінчила Чернівецький обласний навчально-реабілітаційний центр № 1. Наразі Віка студентка 3 курсу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, спеціальність «Фізична культура і спорт».

Спорт став для неї важливим ресурсом. Вікторія – членкиня національної збірної України з настільного тенісу серед осіб з порушенням слуху, багаторазова призерка чемпіонатів України. Спорт сформував сильний характер, витривалість та віру в себе.

Досягнення Вікторії – це приклад того, що за наявності підтримки — медичної, освітньої та соціальної, інвалідність не є бар’єром для повноцінного життя, участі у житті громади та досягнення мрій.

Ще одна молода дівчина – Надія, учениця 9 класу зі Сторожинецької громади, має втрату слуху 4 ступеня.  Дівчина навчається за інклюзивною формою і мала потребу в асистивних технологіях. У рамках проєкту “Мультисекторальна гуманітарна допомога з урахуванням інвалідності для ВПО, репатріантів, ветеранів та приймаючих громад в Україні”, Надія отримала два слухові апарати, кохлеарну імплантацію на одне вухо (друге — слуховий апарат), смарт-годинник та планшет. Проєкт впроваджується Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України (НАІУ) у партнерстві з Європейським форумом з питань інвалідності (EDF) та за фінансування Федерального міністерства закордонних справ Німеччини (GFFO) і CBM (Christian Blind Mission). Його ключовий принцип – адресна допомога, яка враховує реальні потреби конкретної людини.

Завдяки асистивним технологіям мовлення стало зрозумілішим, а навчання — доступнішим. Планшет допоміг працювати з адаптованими відео- та аудіоматеріали, що розвивають слухове сприймання та мовлення. Надія активно залучається до занять, росте її зацікавленість і впевненість у власних силах. Також дівчина захоплюється фотографією та створенням відео для TikTok — тобто використання технологій і творчості стає способом самовираження, комунікації, інтеграції у сучасний світ.

Для того, щоб кожна людина з порушенням слуху відчувала себе повноправним учасником суспільства, ми маємо робити доступними освіту, інфраструктуру, змінювати ставлення суспільства та законодавство. 

Люди з порушенням слуху мають право бути повноправними учасниками сучасного суспільства, і для цього необхідно створювати умови, які забезпечують рівний доступ до освіти, інформації та громадського життя. Йдеться про наявність перекладачів жестової мови у школах, університетах та публічних просторах, адаптацію навчальних матеріалів у форматі відео з субтитрами чи жестовою мовою, а також використання сучасних технологій підтримки слуху, які мають бути доступними безкоштовно або за підтримки державних програм. Важливою складовою є інфраструктурна доступність будівель і цифрових систем, що дозволяє кожній людині почуватися включеною. Не менш значущим є формування нової суспільної свідомості через освітні кампанії та культурні ініціативи, які руйнують стереотипи та сприяють активному залученню людей з порушенням слуху у сферу мистецтва, спорту й громадської діяльності. Нарешті, фундаментом інклюзивності має бути законодавче визнання жестової мови як повноцінної мови меншини та ухвалення законів, що гарантують рівні права й можливості разом із дієвими механізмами їх реалізації та контролю.

Олександра Перькова, комунікаційна менеджерка проєкту