Національна Асамблея людей з інвалідністю України провела вебінар «Разом у дії: ефективна комунікація та взаємодія з ветеранами, які втратили зір». Захід відбувся в межах проєкту «Разом у дії: підвищення потенціалу громадянського суспільства в адвокатуванні прав осіб з інвалідністю» і об’єднав фахівців, родини ветеранів та представників громадського сектору, які працюють з людьми з сенсорною травмою. Головною темою дискусії стали шляхи і методи підтримки таких людей, які дозволили би їм повернути віру у себе та не втратити сенсу до життя навіть після найважчих травм.
Як наголосила спікерка вебінару, керівниця громадської спілки«Всеукраїнська ліга організацій осіб з інвалідністю зору «Сучасний погляд» Олеся Перепеченко, втрата зору – це не лише медичний діагноз. У перші дні та тижні після травми людина стикається з повною дезорієнтацією у побуті: звичний простір стає небезпечним і неконтрольованим, а елементарні дії – складними й виснажливими. Залежність від інших часто супроводжується соромом, злістю та відчуттям безпорадності. Руйнується уявлення про себе, виникає криза ідентичності, особливо гостра у військових, для яких служба була частиною самовизначення.
Учасники вебінару наголосили: психологічна реакція на втрату зору є травматичною і включає шок, заперечення, гнів, горе, високий рівень тривоги та страху майбутнього. Часто з’являється емоційна нестабільність, апатія, уникнення контактів, страх руху та активності. Для ветеранів характерні також емоційне «оніміння», втрата мотивації та складність прийняття допомоги.
Відтак слухачі обговорили чотири ключові складові підтримки ветеранів із втратою зору: психологічну стабільність і відчуття безпеки; автономність і мобільність; відновлення ідентичності та мотивації; соціальну взаємодію й належність до спільноти. Саме ці елементи, як визначили на вебінарі, формують основу довготривалої адаптації та повернення до активного життя.
Спікерка при цьому наголосила: надаючи допомогу, у жодному випадку не порушуйте гідність ветерана і не переходьте його особистих кордонів! Збереження права на рішення, спілкування на рівних, визнання компетентності людини замість акцентування на її проблемі – це не етичні абстракції, а практичні умови ефективного відновлення. Автономія важливіша за швидкість допомоги: навчання людини замість зробити цю роботу замість неї, підтримка самостійності навіть у дрібницях і право на помилку є ключовими принципами роботи.
Говорили і про права людини із втратою зору: доступ до інформації, реабілітації та послуг, недискримінацію та реальну участь у плануванні власного відновлення. Не менш важливою є доступна комунікація в медичному середовищі – від вербального спілкування й тактильної взаємодії до супроводу в лікарні без стигматизації та патерналізму.
Окремий блок був присвячений родинам. Сенсорна травма змінює життя не лише ветерана, а й всієї сім’ї. Страх, розгубленість і безпорадність – природня реакція на кризу, але родини не мають залишатися із цією проблемою наодинці. Їхня роль – партнерство, а не самолікування: бути поруч, розуміти процес і знати, коли звертатися по професійну допомогу. Водночас турбота про ветерана не повинна перетворюватися на самопожертву – виснажена родина не може бути опорою.
Критично важливим для ветеранів із втратою зору є також просвітництво. Втрата зору не дорівнює безпорадності, але суспільні міфи й нерозуміння створюють бар’єри, сильніші за фізичні. Інклюзивні сервіси – це доступна навігація, зрозуміла комунікація з боку персоналу, адаптовані цифрові рішення та поважне ставлення до людини.
Але найголовніший висновок, який прозвучав на вебінарі: зрілість суспільства вимірюється здатністю до рівної взаємодії. Бачити людину, а не інвалідність, запитувати про потреби, а не нав’язувати допомогу, створювати середовище, де не потрібно просити, – це відповідальність кожного з нас. І це найкраща допомога людині, яка втратила своє здоров’я, захищаючи нас із вами.
Проєкт «Разом у дії: підвищення потенціалу громадянського суспільства в адвокатуванні прав осіб з інвалідністю» реалізується Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України у партнерстві з Ресурсним Центром Недержавних Організацій за фінансування Гуманітарного фонду для України (ГФУ/UHF)
