Кажуть, що незамінних людей не буває. Але для батьків, які втратили свою дитину, ці слова ніколи не стануть правдою.
В українську реальність повернулося страшне словосполучення — «батьки загиблого військовослужбовця». Це матері й батьки, для яких життя поділилося на «До» і «Після», а новий день нерідко стає випробуванням, що вимагає сил, яких, здається, уже немає.
До Організації ветеранів України Індустріального району міста Харкова звернулася наша активістка. Вона розповіла про свою подругу — маму загиблого військовослужбовця, яка потребувала підтримки психолога. Поки жінка займалася оформленням документів та отримувала нагороду сина, вона трималася. Але коли всі обов’язки завершилися і в руках залишився лише орден замість живих обіймів, настала мить, коли біль став нестерпним, а реальність — порожньою і крихкою.
В організації не залишилися осторонь: Лідію запросили на групові консультаційні зустрічі з психологом у межах проєкту «Гуманітарне реагування та відновлення: посилення лідерства організацій жінок з інвалідністю», який реалізує Національна Асамблея людей з інвалідністю України за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). Психологічна підтримка допомогла їй обережно, крок за кроком, осмислити пережиту втрату, навчитися розпізнавати вплив травми, зрозуміти природу стресу й емоційного виснаження.
Такі зустрічі сприяють тому, щоб жінки могли відновлювати внутрішню рівновагу, зміцнювати власні ресурси, піклуватися про емоційний стан і знову знаходити опору в собі та своїх цінностях.
Саме завдяки цій програмі Лідія почала повертатися до життя. Вона вчиться дозволяти собі відчувати, проживати складні емоції, не соромитися просити про допомогу й приймати підтримку. Поступово жінка відчуває, що може знову дихати, навіть якщо поки що крізь сльози.
Її досвід нагадує: звернення до психолога – це не прояв слабкості, а спосіб турботи про себе, необхідний крок до відновлення після втрати.
Підтримка може змінювати життя. Поруч із нами живуть люди, які щодня несуть мовчазний тягар горя. І кожен із нас може допомогти – щирим словом, чуйною присутністю чи просто готовністю почути. Іноді саме це стає тією маленькою іскрою, яка дарує людині можливість зробити крок назустріч життю.
Тренінги проведено Організацією ветеранів України Індустріального району м. Харкова у межах проєкту «Гуманітарне реагування та відновлення: посилення лідерства організацій жінок з інвалідністю», який реалізовується ГС «ВГО Національна Асамблея людей з інвалідністю України (НАІУ) за технічної підтримки UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні і та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
Проте це не означає, що висловлені під час тренінгу погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) – гнучкий та оперативний інструмент фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.
