Міністерство охорони здоров’я України затвердило єдиний Стандарт реабілітаційної допомоги при ампутації кінцівки у дорослих та дітей. Цей документ став першим в історії України, що встановлює уніфікований підхід до надання реабілітаційної допомоги при ампутації кінцівки по всій країні та визначає чіткі вимоги до якості й безперервності реабілітації.
Посилання на документ — тут.
Як зазначає на своєму сайті Міністерство охорони здоров’я України на своєму сайті, стандарт визначатиме, як має надаватися реабілітаційна допомога людям із ампутаціями. Йдеться як про цивільних (дорослих та дітей), так і про військових пацієнтів — зокрема тих, хто зазнав травм унаслідок російсько-української війни. У міністерстві вважають, що документ допоможе забезпечити однакові підходи в різних медзакладах і гарантуватиме, що пацієнти отримуватимуть якісну реабілітаційну допомогу, засновану на найкращих світових практиках.
Новий Стандарт надання реабілітаційної допомоги при ампутації кінцівки передбачає:
- Мультидисциплінарний підхід: до складу мультидисциплінарної реабілітаційної команди обов’язково входять такі фахівці з реабілітації: лікар фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти, психологи, протезисти-ортезисти.
- Безперервність реабілітації: допомога має надаватися в гострому, післягострому та довготривалому періодах. Реабілітація починається якомога раніше та триває безперервно — відповідно до потреб пацієнтів.
- Використання інструментів оцінювання функціонування: обов’язковим є застосування сучасних шкал і тестів для моніторингу прогресу (зокрема тестів на мобільність та опитувальників, таких як QuickDASH, шкала ABC тощо).
- Управління результатом: документ вводить індикатори якості реабілітаційної допомоги. Це частка пацієнтів, які продовжують користуватися протезом через 3 місяці після первинного протезування, та відсоток пацієнтів, які покращили рівень незалежності за індексом Бартел та іншими показниками.
- Призначення мікропроцесорних (електронних) колінних вузлів для протезів нижніх кінцівок: документ містить чітке визначення об’єктивних критеріїв для їх призначення. Вони враховують рівень ампутації, функціональну мобільність та інші клінічні показники.
