НАІУ щодо проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організацій інклюзивного навчання у закладах вищої освіти»

17 Травня 2019 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Національна Асамблея людей з інвалідністю України (далі – НАІУ) опрацьовано проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організацій інклюзивного навчання у закладах вищої освіти»  (далі – Порядок), надісланий листом Міністерства освіти і науки України відповідно повідомляємо наступне.

Вважаємо, що у проєкті Порядку слід чітко визначити коло осіб на яких буде поширюватися дія цього акта, оскільки поняття «особи з особливими освітніми потребами» у Законі України «Про освіту» відрізняється від того, що наведене  у Законі України «Про вищу освіту». Крім того, застосування у назві проєкту акта терміну «інклюзивне навчання» свідчить про «залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників» відповідно до Закону України «Про освіту».

Наразі висловлюючи пропозиції та зауваження до проєкту Порядку керуємося поняттям «особи з особливими освітніми потребами» у розумінні Закону України «Про освіту», який є основоположним у сфері освіти.

Враховуючи зазначене:

1. Пункт 3 проєкту Порядку пропонуємо викласти у такій редакції:

«Умовами організації освітнього процесу осіб з особливими освітніми потребами у закладах вищої освіти є:

• створення інклюзивного освітнього середовища;
• застосування принципів універсального дизайну в навчальному процесі; забезпечення доступності будівель, споруд і приміщень закладів вищої освіти
• згідно чинних державних будівельних норм і стандартів; забезпечення в разі необхідності розумного пристосування;
• забезпечення доступності інформації в різних форматах (шрифт Брайля,
• збільшений шрифт, електронний формат та інші); забезпечення необхідними навчально-методичними матеріалами та інформаційно-
• комунікаційними технологіями для організації навчального процесу (згідно чинного законодавства);
• застосування в навчальному процесі найбільш прийнятних для осіб з інвалідністю методів і способів спілкування тощо.

2. У пункті 5 проєкту Порядку пропонується передбачити, що керівник закладу вищої освіти на підставі письмового звернення особи або її законних представників, а також індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (за наявності), медичної чи іншої документації, що підтверджує наявність в особи особливих освітніх потреб, утворює інклюзивну групу. Створення інклюзивної групи в закладі та припинення її роботи регулюється наказом керівника закладу.

Інклюзивна група – це група у закладі вищої освіти, де поряд із іншими здобувачами освіти навчаються особи з особливими освітніми потребами.

В інклюзивній групі може бути одна або більше осіб з особливими освітніми потребами. Гранична кількість осіб з особливими освітніми потребами в одній групі визначається виходячи з індивідуальних особливостей осіб з особливими освітніми потребами, спеціальності, пристосованості аудиторій тощо.

На нашу думку, пропоновані положення не відповідають вимогам законодавства.

Так, зокрема, відповідно до статті 20 Закону України «Про освіту» заклади освіти за потреби утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється  в обов’язковому порядку.

Крім того, впровадження інклюзивного навчання у закладах вищої освіти відповідно до законодавства, тим паче у закладах, які мають статус «національних» передбачає архітектурну, інформаційну доступність, застосування ІКТ, впровадження принципів універсального дизайну та ін., тому немає необхідності створювати інклюзивні групи, бо сам процес навчання є інклюзивним для всіх здобувачів освіти.

Щодо створення інклюзивної групи у закладі, зокрема, на підставі «медичної  чи іншої документації». По-перше медична документація не визначає особливі освітні потреби особи. По-друге, не зрозуміло, що входить у поняття «іншої документації», що у свою чергу не відповідає вимогам нормопроєктувальної техніки щодо ясності, розуміння та застосування норм на практиці.

Звертаємо увагу, що у закладах вищої освіти недоцільно регламентувати кількість здобувачів з особливими освітніми потребами, які навчаються в одній групі.

3. У пункті 6 проєкту Порядку пропонується передбачити створення спеціального навчально-реабілітаційного підрозділу або групи психолого-педагогічного супроводу.

Можливість створення таких підрозділів у вищому закладі освіти визначена  у статті 33 Закону України «Про вищу освіту». При цьому, звертаємо увагу,  що вказаний Закон України був прийнятий в 2014 році, коли процес впровадження інклюзивної освіти ще не торкнувся повною мірою закладів вищої освіти. Вказана норма не відповідає сьогоденним принципам інклюзивної освіти, що впроваджується  у державі.

Крім того, практично у всіх міжнародних закладах вищої освіти існує «служба підтримки студентів», де кожний студент може отримати психологічну підтримку, інформацію про участь в різноманітних програмах, про організацію побуту та ін. Ця служба надає підтримку і студентам з інвалідністю. Ця практика працює  і у закладах вищої освіти України. На сьогодні у багатьох закладах в Україні створенні «Інклюзивні ресурсні центри», які мають надавати підтримку усім студентам  і викладачам.

У свою чергу реабілітація осіб з інвалідністю є невластивою функцією закладів вищої освіти, враховуючи, що відповідно до статті 1 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти – окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів   і здібностей.

Тому, вважаємо, що Закон України «Про вищу освіту» потребує приведення у відповідність до положень Закону України «Про освіту», як у визначенні поняття «особи з особливими освітніми потребами» так і щодо можливості створення навчально-реабілітаційних підрозділів.

Таким чином, створення в обов’язковому порядку навчально-реабілітаційних підрозділів у межах існуючої штатної чисельності разом із групами психолого-педагогічного супроводу для здобувачів освіти з інвалідністю та визначати їх функції є не доцільним і таким, що не відповідає напряму розбудови інклюзивної освіти в Україні.

На нашу думку, положення передбачені в пунктах 10 та 12 проєкту Порядку слід узгодити, доопрацювати та включити до пункту 3 проєкту Порядку,  яким визначаються умови організації освітнього процесу осіб з особливими освітніми потребами у закладах вищої освіти.

4. Пункт 14 проєкту Порядку щодо фінансування освітніх послуг особам з особливими освітніми потребами закладами вищої освіти має бути приведений  у відповідність до законодавства.

Порядок організацій інклюзивного навчання у закладах вищої освіти є важливим і необхідних документом, але в поданій редакції НАІУ не може його підтримати.