Лист НАІУ щодо опрацювання проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо віднесення питань медико-соціальної експертизи до компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення»
Міністерство соціальної політики України
Національна Асамблея осіб з інвалідністю України опрацювала проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо віднесення питань медико-соціальної експертизи до компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення», який направлений Міністерством соціальної політики України та повідомляє наступне.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» інвалідність визначається як міра втрати здоров’я, а не працездатності. На сьогодні до складу МСЕК на 80- 90% входять лікарі, інші – це представники системи соціального захисту населення та, інколи, представники громадськості. Саме МСЕК визначає ступінь обмеження життєдіяльності особи через втрату здоров’я та складає індивідуальну програму реабілітації людини з інвалідністю. І це повинні, перш за все, робити фахові та досвідченні лікарі, а не працівники системи соціального захисту.
Законопроєктом пропонується розділити між різними міністерствами функції встановлення групи інвалідності дорослому населенню та дітям. На нашу думку, це порушить зв’язок і послідовність в роботі між медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють інвалідність дорослому населенню та лікарсько-консультативними комісіями дитячих закладів охорони здоров’я, що визначають статус «дитина-інвалід», а також після досягнення ними 18- річного віку готують документи і направляють на комісію для встановлення групи інвалідності.
Також зрозуміло, що підпорядкування МСЕК Мінсоцполітики понесе значні фінансові витрати з Державного бюджету України, що пов’язані з розміщенням цих комісій (сплата оренди лікарням за приміщення?), вирішенням кадрових питань, закупки оргтехніки та меблів, придбання спеціалізованого транспорту для осіб з інвалідністю, налагодження телефонного та Інтернет зв’язку та багато іншого.
Національна Асамблея осіб з інвалідністю України вважає, що сьогодні, коли в Україні іде війна, а люди з інвалідністю – мешканці Донбасу не отримують належної медичної та соціальної допомоги, ці витрати є недоцільними та економічно не виправданими.
Враховуючи вищевикладене, Національна Асамблея осіб з інвалідністю України не підтримує зазначений законопроєкт.
З повагою Генеральний секретар НАІУ В.Назаренко