Заступнику Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,
голові Комітету забезпечення доступності осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до об’єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури
Парцхаладзе Л.Р.
Одним із чинників забезпечення моживості маломобіьним групам населення, зокрема особам з інваліднстю, отримувати послуги на транспорті нарівні з іншими є транспртна доступність.
Як тлумачить ДБН В.2.3-18:2007: Транспортна доступність для МГН – це наявність умов, за яких маломобільні групи населення нарівні з іншими мають доступ до інженерно транспортної інфраструктури, транспорту та транспортних послуг».
Важливим елементом транспортної інфраструктури є зупинки громадського транспорту на регулярних рейсах, зокрема співвідношення висоти посадкової платформи з рівнем підлоги чи 1-ї сходинки будь-якого громадського транспортного засобу: рейкового (трамвай, метро, залізничні вагони тощо) та нерейкового (автобус, тролейбус).
Національні нормативні акти, як і міжнародні стандарти, передбачають, щоб рівень трамваю з низькою підлогою, або перша сходинка трамваю старої конструкції співпадала по висоті з платформою посадкової плошадки.
Однак, часто ми бачимо на вулицях і дорогах різних міст України, шо навіть новоздбудовані зупинки суперечать нормативним вимогам. Звичайно, що з такої зупинки потрапити в салон транспортного засобу особі з інвалідністю без сторонньої допомоги є неможоивим. Причиною цьому мабуть є те, що замовики (інвестори), проєктанти нехтують вимогами ДБН та стандартів, які регламентують доступність. Державна експертиза при розгляді проєктів також не звертає на це уваги. Відповідно, що І ДАБК залишається в ролі статиста.
З огляду на викладене,