Єлизавета Мерешко: робота Сушкевича та Національного комітету останніми роками разюче змінили ставлення до паралімпійців

19 Березня 2021 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Площа зірок у Києві поповнилася новими іменами. У березні 2021-го свої зірки тут отримали олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики Людмила Турищева, легендарний футболіст і тренер київського “Динамо” Анатолій Дем’яненко і чемпіонка Паралімпійських ігор з плавання Єлизавета Мерешко, яка продовжує свою кар’єру і зараз готується до літньої Паралімпіади в Токіо-2020.

Єлизавета Мерешко проживає в Херсоні і приїхала до Києва спеціально на цей захід. Користуючись нагодою, журналісти “Українських Новин” обговорили з нею спорт і реабілітацію, початок кар’єри, а також глобальні зміни в Україні в контексті безбар’єрності та нових можливостей для людей і спортсменів з інвалідністю.

Людмила Турищева, Єлизавета Мерешко і Анатолій Дем’яненко. Фото НКСІУ

– Єлизавето, як вам сьогоднішній захід? Поділіться враженнями.

– Я вже іншим журналістам говорила, і вам скажу: відчуваю себе на рівні голлівудської зірки, це дуже приємно. Правда, я з Херсона, і не часто зможу насолоджуватися видом (Площі зірок. – ред.).

– Розкажіть, як ви прийшли у спорт? У Херсоні розвинена спортивна інфраструктура? Наскільки там доступний спорт для людей з інвалідністю?

– Наш обласний “Інваспорт” пропонував різні види спорту. Моя мама завжди вважала, що плавання – це найкращий вид спорту для здоров’я будь-якої людини. Крім того, у нас басейн був розташований найближче. Тому, коли з’явилася можливість піти на плавання, ми відразу ж нею скористалися. І спочатку плавання було для мене не стільки видом спорту, як реабілітацією ..

– Які спортсмени-плавці вас надихали?

– Це дуже важке питання. Раніше мені дуже довгий час подобалася Яна Клочкова (плавчиха, чотириразова олімпійська чемпіонка, найтитулованіша спортсменка України в історії Олімпійських ігор. – ред.). Але я тоді ще була зовсім юною, не розуміла різниці між Олімпіадою і Паралімпіадою. А коли я почала розмежовувати олімпійців і паралімпійців, я вже більше працювала над собою, ніж дивилася на когось.

Анатолій Дем’яненко, Людмила Турищева та Єлизавета Мерешко. Фото НКСІУ

– А як в цілому спорт вплинув на ваше життя? Що змінилося?

– Спорт – це, в першу чергу, жорстка дисципліна. Крім того, він дає людині здоров’я, цілеспрямованість, самореалізацію. Спорт багато чого змінює.

Ніхто не говорить, що кожна людина повинна завойовувати медалі або великі нагороди, але займатися фізичною культурою і спортом повинен кожен, незалежно від того, чи має він інвалідність чи ні.

– За той час, що ви займаєтеся спортом, як змінилися умови в Україні для спортсменів-паралімпійців? А ставлення держави?

– Питання про ставлення держави по відношенню до всіх людей з інвалідністю – дуже важке. Люди з інвалідністю продовжують жити в умовах недоступності, а в реаліях пандемії – ще більш уразливі і обмежені в пересуванні, ще більш закриті від суспільства… Але в цілому сьогодні ми бачимо, що все ж з’являються пандуси, магазини та інші заклади зобов’язуються бути більш доступними для людей з інвалідністю. Це хороша тенденція останніх років.

Саме для паралімпійців і дефлімпійців робиться величезна робота з боку Національного комітету спорту осіб з інвалідністю України: збори, залучення молодих спортсменів, підвищення їхньої зацікавленості спортом – це програми з підтримки юних талантів в спорті, починаючи з початкового рівня, забезпечення участі в чемпіонатах Європи та світу, в Паралімпійських і Дефлімпійських іграх…

В принципі, з роботою Валерія Михайловича [президент НКСІУ, Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич – ред.] паралімпійський спорт і ставлення до нього змінилися разюче. Скажімо так, перетворилося практично з нічого – в те, що є зараз. А Україна зараз – одна з лідерів паралімпійського і дефлімпійського руху! Хочеться, звичайно, ще більше позитивних змін по відношенню до людей з інвалідністю в цілому по країні. І це повинна бути вже політика згори, вона повинна йти від Президента України.

Фото НКСІУ

– Зараз ви активно готуєтеся до літніх Паралімпійських ігор-2020. Де проходять збори?

– У нас, плавців, збори зараз проходять переважно в Кам’янському (раніше – Дніпродзержинську – ред.), А також в Миколаєві і Броварах. А минулого року Укрцентр “Інваспорт” зумів організувати нам збори у Туреччині. Уявляєте, навіть в такій “карантинний момент”. Ми провели там три тижні.

– І все три тижні – активні тренування?

– Звісно.

– А світ вдається подивитися? Чи тренування забирають весь час?

– Хто стежить за моєю кар’єрою, той знає: у мене величезна кількість дистанцій. І кожна з них вимагає півфіналу і фіналу. Тобто, це ранок і вечір. Я, як правило, пливу мінімум 6-7 дистанцій. Тобто, якщо змагання у нас два тижні, і з них тиждень я виступаю вранці і ввечері, потім хочеться просто полежати-поспати. Але якщо ти мало змагаєшся, у тебе буде час погуляти. У мене часу і сил просто не вистачає. Можливість є – було б бажання.

– На ваш погляд, Україні вдасться залишитися у трійці лідерів на Паралімпіаді-2020 на Токіо?

– Ми не загадуємо, в жодному разі, ніколи. Треба працювати, показувати свої максимальні результати, а не думати, що там, можливо, колись буде. Не можна так робити.

Знаєте, довгий час в своїх інтерв’ю я говорила, що спорт – це 95% роботи і 5% таланту. Зараз же, після досягнення певних вершин, я можу сказати, що це неправда. 99% титанічної виснажливої праці, і лише 1% – навіть не таланту, а схильності.

– У вас така схильність була?

– Я намагаюся себе не аналізувати. Я приходжу і роблю те, що мені “поставили в цілі” на певні тренування або етап тренувань. Саме це я повинна виконати. Усе. А аналізувати я не хочу. Аналіз забирає час і сили, через це ти відволікаєшся від мети.

Довідка:

Єлизавета Мерешко – заслужений майстер спорту України з плавання, багаторазова чемпіонка і призер чемпіонатів Європи та світу, рекордсменка, багаторазова чемпіонка і призер Паралімпіади-2016.

Народилася 8 липня 1992 року у Херсоні. Внаслідок вродженої аномалії спинного мозку має ураження опорно-рухового апарату, пересувається на колісному кріслі. Займається плаванням в Херсонському регіональному центрі з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю “Інваспорт” з 2003 року. Тоді юну майбутню спортсмену під свою опіку взяла тренер Елла Бенедик, яка стала найвпливовішою людиною в кар’єрі Мерешко. У паралімпійське плавання спортсменка прийшла у 2011 році, одразу завоювавши золото чемпіонату України. У 2014 році Єлизавета Мерешко яскраво перемогла на європейській, а потім і на світовій арені. На дебютному чемпіонаті континенту в Ейндховені, Нідерланди, плавчиха завоювала шість медалей, чотири з яких – золоті.

Дебютантка XV літніх Паралімпійських ігор 2016 року (Ріо-де-Жанейро, Бразилія) Єлизавета Мерешко завоювала відразу чотири золотих і одну бронзову медаль. Під час Ігор встановила 10 рекордів, з яких два – світових, два – європейських і шість – паралімпійських. Це другий результат серед усіх жінок-учасниць Паралімпіади. За підсумками Ріо ​​2016 Єлизавета Мерешко визнана кращою спортсменкою національної паралімпійської збірної України серед жінок.

Єлизавета Мерешко з тренером Еллою Бенедик. Фото НКСІУ

Джерело