Як зробити місто комфортним для усіх: філософія універсального дизайну

15 Травня 2014 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Згідно міжнародної доповіді ВОЗ, 15% світового населення мають інвалідність. Крім цього, зростає кількість людей похилого віку. В Україні – 2,6 млн. людей з інвалідністю, 40% людей пенсійного віку, 5% дітей та 2% вагітних жінок. До чого усі ці цифри? Справа в тому, що саме ці групи людей практично не мають доступу до ключових об’єктів інфраструктури, а, отже, повноцінного життя.

Не є новиною той факт, що в Україні побутує стереотип, що людина з інвалідністю – непрацездатна, вона – лише споживач, який не готовий платити за послуги. Але, якщо заглибитись у суть питання, можна зрозуміти, що і таке твердження небезпідставне, адже для такої людини не створені належні умови праці. 

Володимир Азін, головний спеціаліст Національної асамблеї осіб з інвалідністю України (НАІУ) розповідає, що Згідно із Конвенцією про права осіб з інвалідністю, яку Україна офіційно підтримала і зобов’язалась виконувати, інвалідність виникає внаслідок зіткнення з перешкодами, які ускладнюють пересування, орієнтування у місцевості й комунікацію. Якщо усунути ці перешкоди, зникає інвалідність, і людина буде в змозі про себе подбати самостійно.

Більше того, доступна розбудова інфраструктури є економічно привабливою. Функціональна вона більш гнучка й життєздатна, оскільки існує менше потреб для коштовної адаптації на пізніших стадіях. Особи з інвалідністю є цінними споживачами, й належний доступ має розглядатись не тільки як моральне питання, але й як перевага для розвитку бізнесу. 

“Коли враховуються особливості різних людей – це суттєво розширює ринок, а отже, для бізнесу з’являється значно більше можливостей заробити”, – наголошує Володимир Азін.

_{Фото: Українська правда.Життя.}

Важливе значення тут має концепція універсального дизайну, яка набуває все більшої актуальності у світі. Пригадайте – подорожуючи і відвідуючи інші країни світу, вам не раз впадала в око велика кількість людей з інвалідністю, які при цьому вільно пересуваються по місту, їздять у громадському транспорті, подорожують, працюють і живуть повноцінним життям. І справа не в тому, що закордоном більше таких людей ніж в Україні, але там створені відповідні умови для їх життя та роботи.

Є певна спорідненість між поняттями доступність та універсальний дизайн. Однак, ототожнювати їх немає підстав. Універсальний дизайн – це стратегія, економічно ефективний підхід, який спрямований на те, щоб проєктування та компоненти середовища, виробів, комунікацій, інформаційних технологій чи послуг були однаково доступні та зрозумілі всім і відповідали вимогам цього користування. 

Універсальний дизайн стосується містобудування, навігації, обладнання приміщень, доступності послуг тощо. Окрім цього, він має відношення і до шкіл та університетів, які переважно не враховують різних можливостей людей. 

Доктор Ольга Красюкова-Еннс є міжнародним консультантом з розробки інклюзивної політики та практики, вже понад 20 років займається запровадженням універсального дизайну. Вона розповідає про 7 принципів цієї концепції:

• рівноправне використання (конструкція корисна й може продаватись людям з різними здібностями);
• гнучкість у користуванні (конструкція враховує широкий спектр індивідуальних переваг і здібностей);
• просте й інтуїтивне використання (принцип користування легко зрозуміти, незалежно від досвіду, знань, рівня концентрації користувача);
• інформація, що сприймається (ефективна передача інформації, сприйняття відповідно до здібностей);
• допуск на помилку (конструкція мінімізує небезпеку та негативні наслідки випадкових або ненавмисних дій);
• малі фізичні зусилля (мінімум зусиль та утоми);
• розмір і місце для під’їзду та використання (згідно прийнятих стандартів).

Бізнес може використовувати ці принципи під час проєктування та дизайну товарів, у наданні послуг різним категоріям клієнтів (насамперед готельний та ресторанний бізнес, сфера надання медичних послуг). Роботодавці у свою чергу можуть використовувати принципи у налагодженні спілкування з співробітниками та партнерами. Також принципи повинні використовуватись в освітній сфері та телекомунікаційній галузі, оскільки дозволяють враховувати особливості сприйняття інформації.  

_{Фото: Програма розвитку ООН в Україні}

Але тут важливо зрозуміти, що коли ми говоримо про універсальний дизайн, то маємо на увазі не тільки людей з інвалідністю, а й кожного з нас. 

“Кожна людина проходить свій життєвий цикл і на різних етапах має різний рівень мобільності. Дитина до 7 років не може відкрити важкі двері. Вагітна жінка чи молода мама з дитиною не пройде сходами підземного переходу. Людина похилого віку чи юнак, що тимчасово втратив мобільність через травму, не зможуть подолати перешкоди на вулиці, які є абсолютно непомітними для людей 30 років. І таких прикладів можна називати безліч. Та універсальний дизайн покликай створити світ доступним та зручним для нас всіх, незалежно від можливостей”, – зауважує  фахівець.  

Одним із прикладів універсального дизайну є плоский вхід в будівлю. Такий дизайн приносить користь не тільки людям з інвалідністю, але й допомагає пересуванню людей з дитячими колясками або тим, хто переносить важкі коробки або інші важкі та великі речі в приміщення.

Іншим прикладом є субтитри на телебаченні. Вимовлені слова одночасно з’являються в письмовій формі на екрані телевізора. Це не тільки корисно для глухих людей , але це також допомагає зрозуміти суть того, що відбувається на екрані тим, хто дивиться телебачення в галасливій обстановці , наприклад , в ресторані. 

“Україна вже здійснила певні зусилля з реалізації Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, в тому числі у сфері Доступності оточуючого середовища та Універсального дизайну. Так, було прийнято ряд нормативних документів, які забезпечують людям з інвалідністю та маломобільним групам населення реалізацію їх прав. На жаль, виконання вимог чинного законодавства не забезпечуються – це, мабуть, є однією із відповідей на питання – “Чому наші міста досі залишаються бар’єрними”. Головна мета створення доступного середовища – це відкрите суспільство для всіх”, – розповідає Ярослав Грибальський, національний координатор програми з безбар’єрності НАІУ.

Правда, деякі кроки в Україні вже зроблено. Приміром, трамвай “Електрон”, який курсує у Львові, повністю адаптований для пересування людей з обмеженими можливостями, а також для молодих мам з дитячими візочками. 

Як зауважують експерти, універсальний дизайн – справа часу та зусиль влади і громадськості. Що ГО можуть зробити для поширення знань про універсальний дизайн, а також його запровадження, ГУРТ розпитав у експертів.

Вони виділили такі основні кроки: 

• громадські організації мають працювати з відповідними органами влади і пояснювати їм необхідність запровадження універсального дизайну;
• у рамках певних проєктів, громадські організації можуть самі створювати відповідні середовища – наприклад, на своїх робочих місцях. Цим самим, вони подаватимуть іншим роботодавцям гарний приклад, запрошуючи на роботу людей з обмеженими можливостями і створюючи необхідні їм умови для праці;
• громадські організації можуть визначати відповідні критерії для створення універсального дизайну, контролювати їх виконання, а також наявність відповідних інформаційних табло та піктограм для людей з інвалідністю;
• необхідно руйнувати стереотипи, пов’язані з інвалідністю: доносити думку, що ці всі люди рівні і можуть та мають право працювати. Це стосується і організацій, які працюють у сфері ЗМІ – вони мають поширювати інформацію для журналістів – як писати про людей з інвалідністю. Наприклад, правильно “людина, яка користується візком”, а не “прикута до візка”;  “людина, яка не бачить”,  а не “людина, яка страждає на сліпоту”.

Загальноприйнято, що ширина тротуару за чинними будівельними нормами повинна бути не менше 1,50 м. Така мінімальна ширина забезпечує можливість розминутись людині у візку з пішоходом. Або ж загальним правилом, є те, що кожна будівля чи споруда повинна мати як мінімум один вхід доступний для людей з інвалідністю. А пороги в дверях будь-якого закладу не повинні перевищувати 2,5 см. Двері в будівлі повинні бути шириною не менше 85 см. Запитаймо самі себе чи дотримуються ці норми в Україні. Громадським організаціям є над чим працювати!

Універсальний дизайн у країнах світу (фото з мережі інтернет):

Матеріал створено на основі зустрічі “Універсальний дизайн: як зробити міста доступними та зручними для всіх” у рамках спільної програми ПРООН, ЮНІСЕФ, ВООЗ та МОП «Сприяння інтеграційній політиці та послугам для людей з інвалідністю в Україні». 

Ресурсний центр “ГУРТ”