Як ветерану АТО з інвалідністю знайти гідну роботу: корисні поради

5 Квітня 2017 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Координаторка проєкту «Воїну – гідна праця» Анастасія Ковальчук розповідає про стратегію працевлаштування та особливості українського ринку праці

Гість програми  – Анастасія Ковальчук– координатор зв’язків  з громадськістю  проєкту «Воїнам – гідна праця». Це проєкт громадської організації «Центр зайнятості вільних людей»

Поговоримо про рецепт успіху в процесі пошуку гідної праці

Сергій Стуканов: Пані Анастасія, розкажіть про проєкт «Воїну – гідна праця», з чого він розпочинався понад рік тому?

Анастасія Ковальчук: Добрий день! Проєкт «Воїну – гідна праця»  був започаткований у січні 2015 року після масштабної допомоги та підтримки людей з Донбасу та Криму, які стали вимушеними переселенцями. Ми зрозуміли, що така ж підтримка потрібна буде і ветеранам АТО і почали допомагати з працевлаштуванням. Згодом зрозуміли, що лише допомоги в працевлаштуванні буде замало, потрібна комплексна допомога і підтримка, адже люди, які повертаються з війни – не можуть одразу повертатись на своє колишнє місце роботи або йти на роботу.  Це комплексна робота, яку роблять і психологи і юристи і втому числі  наш проєкт, який займається працевлаштуванням.  Так все починалось. Зараз ми вже сконцентровані на соціальній адаптації, тобто не лише працевлаштовуємо, а й допомагаємо пройти певні програми розвитку, навчання, допомагаємо з перекваліфікацією, якщо на це запит. Є психолог, дуже цікавий проєкт  «Чашка кави з психологом», там в дуже невимушеній атмосфері ветеран може поділитись дуже спірною ситуацією і отримати пораду психолога щодо того як діяти в тій чи іншій ситуації.

Сергій Стуканов:  Коли ваш проєкт тільки розпочинався, то ви акцентували увагу на ветеранах з інвалідністі прагнули саме їм допомогти знайти роботу.  Якими можете похвалитися успіхами саме в цьому? Чи, можливо, наведіть конкретні приклади коли вдалося знайти гідну працю такому ветеранові?

Анастасія Ковальчук: Так, дійсно ми спочатку працювали з ветеранами АТО, які отримали інвалідність і в нас був комплексний підхід кейс-менеджменту до кожної людини, тобто ми дивились запити ветерана, який до нас звертався і намагалися йому знайти саме те, чого він хоче. Дуже часто, коли ветеран звертався, то йому замало було допомоги лише в працевлаштуванні, багато було не вирішених юридичних питань, потрібна була підтримка психолога. Багато хто у зв’язку з травмою не міг повернутись на колишнє місце роботи, чи просто не хотів і ми допомагали перекваліфікуватись, знайти суміжну працю, яка б могла дати ветерану АТО дійсно гідну працю.  Найяскравішим прикладом є Максим Ільченко, ветеран АТО з Краматорська, який до війни був програмістом, але на війні отримав травму голови і як наслідок –дуже погіршився зір.  Він уже не зміг працювати в своїй сфері діяльності, а захотів допомагати іншим ветеранам АТО зняти напругу – робити масажі.  Ми запропонували йому курси масажу від наших партнерів, він пройшов курси масажу і зараз уже повернувся до себе в Краматорськ і там в центрі реабілітації для осіб з інвалідністю АТО практикує  як масажист і до того ж в Києві вступив на навчання і зараз опановує професію реабілітолога.

Сергій Стуканов:  Ви сказали, що більшість ветеранів не хочуть працювати  на попередньому місці роботи,  але очевидно, що трапляються випадки, коли таке бажання є. Чи стикаються в такому разі ветерани з інвалідністю з небажанням працедавця зберігати за ним місце роботи і як часто таке трапляється?

 Анастасія Ковальчук: З досвіду роботи нашого проєкту хочу сказати, що з такими саме запитами ветерани звертаються досить рідко, хоча поодинокі випадки є. Яскравий приклад – нещодавно до нас звертався ветеран АТО,  який до війни був машиністом потягу, працював на Укрзалізниці, а після війни  отримав травму. Хоча в принципі сам говорив, що він готовий працювати далі машиністом і є бажання,  проте, на його місці роботи сказали, що у зв’язку з тим, що він зараз травму – не можуть взяти його на роботу і сказали підписати якісь папірці, як він нам розказував і за якийсь час він був звільнений. Він звертався до знайомих, які допомогли йому з роботою в Укрзалізниці, але вже в офіс. Йому ця робота дуже не подобається тому що багато ветеранів, які повертаються з війни – для них важливий аспект соціальної активності, бути важливим і робити щось дуже важливе для суспільства і перекладати в офісі папірці – дуже не подобається і зараз він навчається на юриста так як з ним в травні відбувся такий прикрий випадок, що його не взяли на попереднє місце роботи і зараз він хоче відстоювати права людей, тому що, як каже, зараз такий час, що дуже часто порушуються права людей.

Сергій Стуканов:  Тобто він вважає, що його права були порушені і відмова у працевлаштуванні не була обґрунтована?

Анастасія Ковальчук: Так, за його словами він мав фізичну можливість працювати і був звільнений.

Сергій Стуканов: А чи могли б судові справи в такому разі допомогти?

Анастасія Ковальчук: Я думаю так, у нас є партнери «Юридична сотня», які допомагають вирішити такі досить складні ситуації.

Сергій Стуканов:  Правда, що ваша організація «Центр зайнятості вільних людей» не просто словом допомагає, але і надає кожному воїну куратора і разом із ним розробляє стратегію працевлаштування і пошуку роботи.

Анастасія Ковальчук: Так, наша основна особливість в тому, що наші HR-консультанти, які працюють з ветеранами АТО, намагаються знайти індивідуальний підхід до кожного ветерана АТО, тобто підлаштовуються під її навички, знання, отриманий досвід. Якщо ветеран АТО звертається з пошуком роботи в тій сфері, якій він ще не працював, але він дуже хоче там працювати, то наші HR-консультанти допомагають курси, де ветеран може отримати кваліфікацію. Потім, з цією кваліфікацією вони допомагають іти далі.  Після кожної співбесіди наші консультанти дзвонять до ветерана і питають як в нього справи, як все пройшло. Якщо щось не вдалося – працюють з ним далі,  тобто є такий кар’єрний супровід протягом всього періоду консультації.

Сергій Стуканов:  Це відбувається винятково в столиці, чи в регіонах також є представництва?

Анастасія Ковальчук: Наразі є представництва у Харкові, Запоріжжі частково, Краматорську, там наші відділення працюють більше з переселенцями, але якщо є запити від ветеранів АТО, то звісно вони також допомагають.

Сергій Стуканов:  В чому полягає успішна стратегія пошуку роботи, з чого потрібно починати, не панікуючи, спокійно, але впевнено?

Анастасія Ковальчук: Перш за все потрібно бути активним, дивитися всі можливі способи пошуку роботи, залучати сайти пошуку роботи, дивитись у фейсбуці, зараз дуже багато компаній, які викладають свої вакансії. Дивитись, що є актуальним на ринку праці, звертатися в наш проєкт. Тобто ми людині говоримо про те, що людина має використовувати всі можливі способи, ми можемо направити, але людина сама має дивитися, що більше подобається. Є дуже багато тренінгів і програм по підвищенню рівня кваліфікації. Відслідковувати останні тенденції – наші консультанти допомагають в цьому. Дивитись, пробувати, вірити, що вийде. Просто сидячи на дивані – нічого не буде.

Найголовніше — дивитися ті професії, які подобаються, до яких лежить душа

Сергій Стуканов:  Яку нішу на ринку праці України варто зайняти бійцеві, який повернувся з фронту?

Анастасія Ковальчук: Найголовніше дивитися ті професії, які подобаються, до яких лежить душа, тому що в процесі спілкування з консультантами випливають таки ситуації, коли людина все життя працювала на якомусь заводі, а насправді душа лежить до того, щоб варити каву і дарувати людям гарний настрій. У нас був такий ветеран, який приїхав з Кривого Рогу, все життя працював сталеваром, але захотів варити каву. Ми знайшли йому курси бариста, і він закінчив їх і зараз він в одному з київських кафе варить каву. Ми іноді приходимо до нього і коли він варить каву, виливає молоко і робить якісь візерунки на ньому – це неймовірно дивитись, як людині це подобається.

Сергій Стуканов:  Тобто будівельник в минулому став будівничим гарного настрою?

Анастасія Ковальчук: Так, вірніше сталевар.

Сергій Стуканов:  Яким чином підкреслювати свої сильні сторони і як слабкі сторони ховати? Що ви радите бійцям АТО?

Анастасія Ковальчук: Найперше – це підвищувати завжди свою кваліфікацію, тому що ринок праці дуже гнучкий і змінюється. Відслідковувати курси по підвищенню кваліфікації, використовувати можливості навчання та розвитку.

Сергій Стуканов:  Ці курси є платними, чи можна знайти також безкоштовні чи за помірну плату?

Анастасія Ковальчук: Можна знайти безкоштовні або за помірну плату. В нас є партнери, які надають можливості здобути професію масажиста, перукаря.  Так само наша організація сама влаштовує різні програми розвитку та навчання. Зараз дуже популярною  є професія СММ– менеджера, це людина, яка працює в інтернеті і допомагає просувати сайти, це такий короткостроковий курс, який одразу дає людині можливість працювати і розвиватись. Нещодавно в нашій організації проходив цікавий курс, який називається «навички 20/20», це програма про ті знання, які будуть актуальні, скажімо, через три роки. І були тренери, які розповідали  про самореалізацію, емоційний інтелект, як знаходити ресурси і розвивати їх. Було дуже цікаво, дуже великий запит був від ветеранів, від переселенців. Певні сучасні програми, курси – дуже важливі для подальшого працевлаштування, тому дуже важливо знаходити в собі ресурси і бажання займатись собою.

Сергій Стуканов: Ви говорили, що треба бути проактивним і стукатися в двері. Я знаю, що нещодавно ви започаткували проєкт, що має назву «Натхненно захоплені життям», розкажіть про нього.

Анастасія Ковальчук: Так, це в нас інформаційна кампанія,  головна ідея якої – підвищення мотивації ветеранів АТО у поверненні до мирної  праці через показ історій успіху від інших ветеранів АТО, які через працевлаштування, відкриття бізнесу чи реалізацію соціальної праці сьогодні є успішними. Цей проєкт досить цікавий і проводиться уже вчетверте. Ми проводили два форуми в Києві, Харкові нещодавно, і в Дніпрі в кінці грудня. Ветерани АТО розповідають свої історії і тим самим мотивують побратимів до активних дій. Тому що з досвіду ми бачимо, що ветерани найбільше довіряють і найкраще беруть за приклад своїх же побратимів. Якщо хтось досягнув успіху, то людина рівняється на нього. До нас приїжджав власник «Піца Ветерано» з Дніпра, Андрій Сарвіра, розказав про свій досвід,  про те, що до війни він в цьому взагалі не розбирався, він працював у ресторанах Києва, Одеси і до власного бізнесу абсолютно не мав відношення. Але приїхав в Київ, подивився як працює «Піца Ветерано» в Києві і йому дуже захотілось. Тоді йому сказали, що нічого не вийде поки немає знань. І він вчився, використовував різні способи щодо підприємницької діяльності, потім відкрив свою справу і Харківські ветерани забажали зробити так само у Харкові, тому що такий ветеранський бізнес – це досить  гарний приклад соціальної адаптації. Дуже важливо, коли люди повертаючись з війни знаходяться серед своїх, коли їх можуть підтримати і вислухати.

Сергій Стуканов: Вийдімо за це коло «своїх». Ми знаємо, що наше суспільство досить часто живе стереотипами. У 2014 році не хотіли часто видавати житло переселенцям зі сходу, так подеколи зараз, можливо,  не хочуть брати на роботу ветерана АТО, тому що вони не є сталими в характері, можуть виникнути проблеми і т. д. Чи це можна констатувати як стереотип, чи це такі поодинокі неприємні прикрі випадки?

Анастасія Ковальчук: В принципі, з боку роботодавців є різні ситуації, є ситуації, коли компанії не беруть ветеранів АТО а роботу, через свій якийсь негативний досвід співпраці з ветеранами. Є такі компанії, які дуже відкриті і беруть ветеранів АТО. Це може бути як аспект соціальної відповідальності, або хтось у них уже працює з ветеранів і показав себе з гарної сторони.

Сергій Стуканов: Яка тенденція переважає в українському суспільстві?

Анастасія Ковальчук: Важко сказати.  Є випадки обох сторін, це все дуже відносно, дивлячись на якого роботодавця ти натрапиш. Ти не знаєш чи це так чи по-іншому, є різні випадки. Ці наші форми «Захоплені життям» — вони теж певною мірою ламають стереотипи. В нас є така панель, з HR-консультантами, коли роботодавці, які уже мали досвід працевлаштування ветеранів АТО  розказують як у них працюють ветерани, які вакансії є для них. Ці роботодавці є відкритими до подальшої співпраці з ними. Але ми спілкуємось з різними людьми, деякі не хочуть брати на роботу. В кожного свої стереотипи.

Сергій Стуканов: Як на даний момент легше знайти роботу- шукаючи через інтернет вакансії, чи через знайомих, через певні соціальні зв’язки?

Анастасія Ковальчук: Тут є найкращим – використання всіх цих способів.  Класно, коли в тебе є гарні друзі, які можуть порекомендувати роботу. Добре, коли ти при цьому ще використовуєш сайти пошуку роботи, коли звертаєшся до інших людей, які мають в цьому певний досвід.

Сергій Стуканов: Розкажіть про ярмарок вакансій, який нещодавно був проведений в Києві з ініціативи вашої організації.

Анастасія Ковальчук: Так, в нас відбувся ярмарок вакансій, який був для людей з інвалідністю,  не дивлячись чи є вони ветеранами чи ні, тому що зараз допомога потрібна всім. На цьому ярмарку були представлені близько дванадцяти компаній, які пропонували свої вакансії. Це страхові, консалтингові, ІТ-компанії, сфера ресторанного бізнесу і т.д.

Сергій Стуканов: Чи багато було відвідувачів з ветеранів АТО? Чи частина з них знайшла роботу?

Анастасія Ковальчук: Важко сказати, оскільки він відбувся лише кілька днів тому, невідомо, скільки серед відвідувачів було ветеранів АТО, але вони приходили, цікавились і ми будемо відслідковувати наскільки їм це допомогло.  Вакансії були, були такі запити як графічний дизайнер, оператор контакт-центру, менеджер з продажу, аналітик. Зараз ці вакансії є дуже актуальні серед тих, хто шукає роботу.

Громадське радіо