“Треба жити далі”: історія українського воїна Михайла Юрчука, якому встановили біонічний протез (ФОТО, ВІДЕО)

19 Вересня 2022
Друкувати цю новину

“Треба жити далі”: історія українського воїна Михайла Юрчука, якому встановили біонічний протез. михайло юрчук, національний реабілітаційний центр незламні, біонічний протез, поранення, протезуванняПерше ТМО Львова

Під час боїв під Ізюмом навесні 2022 року військовий Михайло Юрчук отримав складне поранення. Внаслідок цього чоловік втратив руку та ногу. Спочатку йому встановили протез ноги, а нещодавно у львівському Національному реабілітаційному центрі “Незламні” — сучасний біонічний протез руки. Завдяки спеціальним сенсорам він може відтворювати звичні рухи. Тепер воїн проходить реабілітацію. Про це повідомили у Першому ТМО Львова, пише Суспільне.

Михайло Юрчук родом з Хмельницької області. Після школи чоловік працював на склозаводі та меблевій фабриці. Проте в 26 років вирішив стати професійним військовим.

“Я з дитинства мріяв стати військовим. Для мене це про честь, обов’язок. Спочатку я служив в ракетній бригаді, був ракетником, потім — військовий коледж сержантського складу і врешті пішов у десантну бригаду”, — каже Михайло Юрчук.

Коли почалася повномасштабна війна, військовий служив на Донбасі. Потім бригаду перемістили на Харківщину. Там Михайло отримав поранення.

“Це був звичайний день, холодний ранок. Я спав після нічного чергування і прокинувся від того, що почався масований обстріл. На нас вийшов танковий підрозділ у кількості 16 танків. На моїх очах був підбитий наш БТР і я побіг допомагати витягувати хлопців, але не добіг трохи, залишалось близько 7 метрів. Було чути свист снарядів, вибухи і — темрява… Я протер очі від землі і побачив, що на місці руки — гола кістка. Подумав, що треба глянути, що там з ногами, чи зможу пересуватися. Побачив, що нога була сильно розтрощена. Я думав, що я загину, але лежав, зрозумів, що довго не вмираю, що буду жити і треба щось робити, і наклав турнікет”, — каже військовий.

“Треба жити далі”: історія українського воїна Михайла Юрчука, якому встановили біонічний протез. михайло юрчук, національний реабілітаційний центр незламні, біонічний протез, поранення, протезуванняМихайло Юрчук. Перше ТМО Львова

Захисника України з під обстрілів врятували побратими.

“На той момент я вважав, що краще вже смерть, ніж бути без кінцівок. Був такий випадок, що я дістав гранату, хотів підірвати себе, сказав товаришам, щоб відійшли, але вони сказали: “Ні, якщо маєш бажання, давай разом з нами”. І я її сховав. Товариші мене врятували, тягнули через пекло. Я їм багато разів казав, покиньте мене, десь між будинків, повернетесь, якщо я буду живий. Але вони сказали, що ми тебе не залишимо і тягнули. Біля нас розривались снаряди, а вони не злякались, вчасно мене дотягнули. Я вдячний товаришам і не маю права їх підвести. Мушу жити далі, щоб вони не дарма ризикували своїм життям”, — каже Михайло Юрчук.

“Треба жити далі”: історія українського воїна Михайла Юрчука, якому встановили біонічний протез. михайло юрчук, національний реабілітаційний центр незламні, біонічний протез, поранення, протезуванняМихайло Юрчук. Перше ТМО Львова

Чоловіка доправили в лікарню. Там йому ампутували ногу. Потім перевели в інший медзаклад, де стабілізували загальний стан.

“Я прокинувся після наркозу, побачив забинтовані кінцівки і зрозумів, що це мені не приснилось. Я до того бачив військових, які були без кінцівок, я пишався їхньою силою духу, але думав, що я так не зможу жити з цим, але потім довелось переосмислити своє життя, цінності”, — каже військовий.

Спочатку йому встановили протез ноги.

“Я боявся протезування, переживав, що мені буде важко ним керувати. А коли наступив на ногу, то був такий момент істини! Я зрозумів, що можу ходити і це був такий кайф, ніби перший мій стрибок з парашутом. Це дуже підняло мій настрій”, — каже воїн.

“Треба жити далі”: історія українського воїна Михайла Юрчука, якому встановили біонічний протез. михайло юрчук, національний реабілітаційний центр незламні, біонічний протез, поранення, протезуванняЧоловікові встановили протези ноги та руки. Перше ТМО Львова

Та, за словами Михайла, давалася взнаки відсутність руки. Через це було важко робити побутові речі.

“В повсякденному житті без однієї руки важко навіть шнурки зав’язати. Був такий випадок, що захотілось їсти, а була консерва. Я почав відкривати її, тягну, а впертися не можу, щоб її відкрити. Наче їжа є, але поїсти не можна. Так можна й з голоду померти”, — каже чоловік.

Найчастіше в таких випадках пацієнтам встановлюють металеві гаки або косметичні протези. Перші призначені для роботи, а другі — щоб не привертати уваги. Проте військовому запропонували біонічний протез руки. Завдяки спеціальним сенсорам він може відтворювати звичні рухи. Людина напружує м’яз на ампутованій кінцівці – і кисть реагує.

“Ми розпочали ставити біонічні протези. Наш перший пацієнт Михайло — це герой. Він втратив кінцівки, захищаючи нас, і ми дали йому шанс повернутися до повноцінного життя. Так, протез ніколи не замінить своєї руки, але максимально з усіх девайсів може відновити функцію руки. Нам дуже важливо почати це робити і дати шанс всім українцям, які потребують протезування”, — каже директорка з розвитку Першого медоб’єднання Львова Ірина Заславець.

“Треба жити далі”: історія українського воїна Михайла Юрчука, якому встановили біонічний протез. михайло юрчук, національний реабілітаційний центр незламні, біонічний протез, поранення, протезуванняБіонічний протез. Перше ТМО Львова

Військовий каже, протезування для людей, які втратили кінцівки, це квиток в повноцінне життя.

“Мені дуже подобається, це відновлення втрачених можливостей. Я вважаю, що мені пощастило, незважаючи на все. Коли є зручні протези, людина повертається до нормального життя. Я навчуся нею користуватися повноцінно. Мрію зараз подорожувати, займатися спортом, вести активне життя і створити сім’ю”, — додає Михайло.

Наталія Карнаух

  Категорія:
написати коментар

0 коментарів

Поки немає коментарів

Ви можете бути тим, хто розпочне розмову.

Додати коментар