Світ наосліп. Незрячий адвокат з Калуша розповів про своє повсякденне життя

10 Березня 2020 Друкувати цю новину

Світ наосліп. Незрячий адвокат з Калуша розповів про своє повсякденне життя

Є люди, яких не лякають ані інвалідний візок, ані милиці, ані постійна темрява. Можливо, тому, що у їхній сім’ї таких людей аж двоє. На Франківщині подружніх пар, де і чоловік, і дружина з важкою інвалідністю, дуже мало. Але ті, що є, вже соціалізовані й щасливі, готові відкриватися світові.

45-річний калушанин Андрій Сметанніков від народження не бачить. Його 30-річна дружина Ірина також незряча. Вони на одній хвилі, мають глибше взаєморозуміння, хоча різниця у віці в них немала — 15 років, інформують "Вікназ посиланням на "ГК".

"Це ж добре, що мій чоловік має порушення зору: коли приходить з роботи, то ніколи не буде шипіти, що вдома десь погано прибрано", — жартує жінка.

Їх познайомила спільна подруга. Калушанин їхав на перше побачення аж у Київську область — саме там жила Іра. Єдине, що Андрієві було незвичним при зустрічі, — те, що дівчина була вищою від нього аж на 10 см. Однак обом було настільки цікаво спілкуватися, що про зріст швидко забули.

Ірина так само від народження не бачить внаслідок травми під час пологів.

"Я з дитинства розуміла, що особлива, але ніколи не комплексувала", — розповідає вона.

Після закінчення медичного коледжу за спеціальністю "медсестра-масажист" Іра працювала в дитячій лікарні, робила малюкам масажі. Їй добре це вдається, бо відсутність зору компенсується вдвічі сильнішою чутливістю. Після одруження Андрій забрав кохану до Калуша, потім народився Іллюша, ось-ось йому виповниться п’ять років. Дитина відвідує дитячий садок, нормально розвивається, в тому числі завдяки сучасним іграшкам, які вміють говорити, що й допомогли незрячим батькам навчити дитину навіть розрізняти кольори.

Коли жінка завагітніла, родичі казали, що не розуміють, як вона впорається з дитиною.

"А вам і не треба це розуміти. Просто повірте, що все буде добре. Очі не бачать, але руки все одно знають, що мають робити", — усміхалася Ірина.

Сім’я живе на соціальні виплати і чоловікові скромні заробітки. Андрій — чи не єдиний незрячий адвокат на Прикарпатті. Виграв багато справ, але найбільше любить братися за адміністративні справи, в яких здебільшого доводиться захищати інтереси громадян від свавілля чиновників. Хоча роботи має небагато. Є люди, які чомусь починають сумніватися в адвокатові, коли дізнаються, що він незрячий.

"А хіба успіх справи залежить від зору? У суді треба вміти правильно мислити", — зазначає Андрій.

Окрім цього, чоловік поки що не має офісу, бо бракує грошей на оренду приміщення. Сім’я і так винаймає помешкання. Довгий час добиваються бодай якихось пільгових умов, аби придбати свою квартиру. Але наразі все глухо. До речі, у банках кредити цій сім’ї теж не дають, коли дізнаються про першу групу інвалідності. Телевізор ледве взяли на виплату.

Наразі Андрія знаходять клієнти лише через сарафанне радіо. Та й ціну своїх послуг мусить ставити трохи нижчою, ніж у решти, — треба ж якось годувати сім’ю.

Колеги і судді тепер нормально сприймають Андрія, але раніше бували різні неприємні випадки. Наприклад, у 2001 році просто під час судового засідання один із калуських суддів, побачивши, що адвокат незрячий, бо довго не міг знайти крісло, дозволив собі випалити:

"Не могли собі нормального адвоката знайти…".

Андрій хутко зорієнтувався і поставив нахабу на місце:

"Я хочу, щоб ви запам’ятали: тепер я постійно буду в калуських судах, тому звикайте".

Подружжя не дуже часто виходить надвір погуляти, бо це великий стрес — кожен крок вимагає напруження. Та й люди різні трапляються, не раз підходять і починають шарпати за руку й тягнути кудись убік, мовляв, давайте покажу, куди треба йти. Пара вже звикла до безглуздих запитань на кшталт: "А хто вас випустив з хати?", "Де ваші батьки?" і т.д.

"А якось я почув, як перехожі між собою шепотілися, мовляв, бідний цей хлопчик — мусить водити своїх незрячих батьків. Ви собі навіть не уявляєте, як це злить", — розповідає Андрій.

Вдома обоє чудово дають собі раду, адже все адаптовано для незрячих: комп’ютер, телефони, кухонні ваги і навіть термометр озвучений. Їжу Іра готує теж без проблем. Наприклад, за запахом розуміє, чи вже підсмажилася цибуля. Важко доводиться лише з млинцями — з рідким тістом складно дати раду, та й ніколи не вгадаєш, коли ж на сковороді треба перевертати млинець на інший бік.

Вечорами Андрій з Ірою люблять вдвох дивитися фільми. Так, вони кажуть, що саме дивляться фільми, а не слухають.

  Категорія:
написати коментар

0 коментарів

Поки немає коментарів

Ви можете бути тим, хто розпочне розмову.

Додати коментар

Ваші дані будуть надійно збережені! Вашу e-mail адресу не буде опубліковано. Також інші дані не будуть передані третій особі.
всі поля обов'язкові до заповнення.