Ми публікуємо саме у цей день дослідження наших журналістів, які з’ясовували наскільки доступними є державні органи у столиці. Насамперед – які й повинні сприяти реалізації та захисту цих прав.

Вважається, що ця тема стосується лише людей з інвалідністю і охоплює переважно доступність підземних переходів і транспорту. Але до маломобільних груп населення (МГН) віднесено не лише людей з інвалідністю, а й людей з тимчасовим порушенням здоров’я, вагітних жінок, людей старшого (похилого) віку, людей з дитячими колясками тощо. Тому несправедливо замовчувати тему доступності у День захисту дітей, коли йдеться про їх права. Чи у День Перемоги, коли віншують ветеранів Другої світової війни.

Вимоги доступності встановлені ДБН В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення», що набули чинності з 1. травня 2007 р. (далі — ДБН з доступності). ДБН з доступності встановлено, що відповідні вимоги поширюються на проєктування та реконструкцію цивільних (житлових та громадських) будинків та споруд з урахуванням потреб МГН. Отже, існуючі недоступні будівлі повинні бути реконструйовані відповідним чином.

Аби не допустити обмеження життєдіяльності інших груп населення, універсальні елементи об’єкта, які використовуються усіма групами, адаптуються до потреб людей з інвалідністю. Іншими словами, замість окремого входу для людей з інвалідністю до суду потрібно адаптувати існуючий вхід для його використання усіма відвідувачами.

Однак, як з’ясувалося на практиці, затвердивши ДБН з доступності, держава сама їх ігнорує. Причому відбувається це у Києві, хоча саме столиця України має слугувати прикладом законослухняності. Найбільш недоступними є правоохоронні й судові органи, а також територіальні органи Пенсійного фонду України і Державної фіскальної служби України. Це викликає обурення представників МНГ, оскільки саме в ці органи вони найчастіше звертаються.

Зокрема, статтею 55 Конституції України передбачено захист прав і свобод людини і громадянина судом. У свою чергу, Цивільним процесуальним кодексом України (ЦПК України) і Кодексом адміністративного судочинства України (КАСУ) встановлено право кожного, хто вважає свої права порушеними, звертатися до суду за їх захистом. Брати участь у справі можна як особисто, так і через представника. Тобто людині надається право вибору. Але коли за захистом прав до суду хоче звернутися людина похилого віку або людина з інвалідністю, вона зіштовхується з архітектурною недоступністю столичних судів. Серед столичних судів доступним є лише Апеляційний суд м. Києва. Своїм листом Державна судова адміністрація України (ДСАУ) повідомила Комітет Народного Контролю про те, що в період з травня 2007 року до червня 2015 року на реконструкцію існуючих будівель суду і територіального управління ДСАУ в м. Києві передбачалися бюджетні асигнування на загальну суму… 14 183,7 грн! За ці кошти лише в деяких судах було забезпечено мінімальні стандарти доступності. Однак приміщення всіх судів потребують вжиття додаткових заходів, пов’язаних з адаптацією до потреб МГН.

Це означає, що людина з інвалідністю або людина похилого віку обмежені у праві вибору форми участі і змушені шукати собі представника. Згідно ж із Конвенцією про права осіб з інвалідністю, обмеження з причин інвалідності є дискримінацією за ознакою інвалідності.

У суді людині з інвалідністю можуть роз’яснити, що Конституцією України і чинним процесуальним законодавством передбачено право вибирати захисника своїх прав. Однак бувають випадки, коли обраний представник — теж людина з інвалідністю. Останні декілька років кількість таких людей серед адвокатів збільшилася. Крім того, за період проведення АТО багато військових отримали інвалідність, і хтось із них теж може стати адвокатом. Це є ще однією причиною вимагати від держави виконання її обов’язків із забезпечення доступності правосуддя.

Цікавою є позиція начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури Лариси Мілевич щодо доступності будівель органів прокуратури. Виявляється, з травня 2007 року прокуратурі не надавалися приміщення, які відповідають ДБН з доступності, оскільки вимоги цього документа не поширюються на приміщення, які проєктувалися до набуття ним чинності. Тобто пані Лариса не знає, або робить вигляд, що не знає, про поширення вимог доступності на реконструкцію існуючих будівель.

Пенсійний фонд України і органи Державної фіскальної служби України повідомили Комітет Народного Контролю, що асигнувань на придбання нових і реконструкцію існуючих будівель відповідно до ДБН з доступності у період з травня 2007 року до червня 2015 року не передбачалося.

Одним з найбільш недоступних об’єктів у Києві є адміністративна будівля Київського СІЗО. Забезпечення її доступності сприятиме реалізації права взятої під варту особи обирати захисника та мати з ним побачення без обмеження їх кількості і тривалості. До того ж, це дозволить родичам з інвалідністю відвідувати таку особу. Як стало відомо журналістам knk.media, Державною пенітенціарною службою (ДПтС) України дано доручення управлінню ДПтС в м. Києві та Київській області спільно з Київським СІЗО цього року забезпечити доступ МГН до приміщень адміністративних будівель цього слідчого ізолятора.

Викликає сумну посмішку той факт, що найбільш готовим до співпраці з МГН щодо забезпечення свободи пересування виявився орган, що вживає заходи, пов’язані з обмеженням волі.

А попереду АТО і багато скалічених бійців. На жаль, після боротьби за незалежність України вони змушені будуть боротися з державою за доступне середовище. Зі свого боку Комітет Народного Контролю вимагатиме від державних органів та інших суб’єктів владних повноважень у Києві виконання вимог доступності будівель для МГН.