Ріо 2016: феномен паралімпійської збірної України

29 Вересня 2016 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Цього року серця українських любителів спорту підкорила національна паралімпійська збірна. В ніч на 22 вересня 2016 року паралімпійці повернулися до України з найславетніших за свою історію участі змагань. Ігри в Ріо стали рекордними за кількістю завойованих нагород –українські спортсмени здобули 117 медалей: 41 золоту, 37 срібних та 39 бронзових. Цей результат дозволив українським паралімпійцям увійти до трійки найсильніших команд світу.

«Основна причина такого успіху української параолімпійської збірної – це наші спортсмени, які віддали всі свої сили, аби завоювати ці медалі. Ще одна передумова – українська система паралімпійського спорту, яка базується на національному паралімпійському комітеті і Центрі фізичної культури та спорту «Інваспорт», – розповіла Наталія Гарач, керівник прес-служби Національного комітету спорту осіб з інвалідністю України.

Однак перед українською паралімпійською збірною поставало чимало проблем впродовж тренувального процесу. Особливо гостро відчувається нестача спортивно-реабілітаційних центрів для підготовки спортсменів.

«На жаль, в анексованому Криму залишився Національний центр паралімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації осіб з інвалідністю, де налагоджені всі умови для тренувань та який відповідав світовим стандартам. Тому сьогодні наша мрія – зробити таку ж спортивну базу на території континентальної України», – зазначила пані Наталія.

За таких умов спортсмени паралімпійської збірної змушені тренуватися в доволі непростих умовах.

«Є лише два об’єкти на території України, які повністю адаптовані для занять спортом людьми з інвалідністю. Але центр в Євпаторії тимчасово втрачений через анексію Криму, а Західно-реабілітаційний центр в Турівському районі ще не повністю готовий. Ми тренуємося на базі в Конча-Заспі. Там є умови для проживання, але для «візочників» є всього дев’ять придатних номерів на першому поверсі. Із залом теж велика проблема, оскільки він повинен бути хоча б мінімально адаптованим. Єдиний наш варіант – тентовий зал в Конча-Заспі, але там зимою дуже холодно, а влітку спека до 40 градусів. Сподіваємося, ця проблема все-таки вирішиться з відкриттям центру у Карпатах, який міг би забезпечувати потреби паралімпійців. Звісно, є проблеми з тренуваннями, але тренери та менеджери знаходять можливості для підготовки збірної», – повідомив ГУРТу чемпіон Паралімпіади в Ріо-де-Жанейро з фехтування на шаблі Андрій Демчук.

Попри проблеми зі спортивно-реабілітаційними центрами, завдяки важкій праці та самовідданості українські паралімпійці знаходять в собі сили гідно представляти Україну на міжнародних змагання.

«Причиною успіху я вважаю добре вибудувану систему: від президента паралімпійського комітету Валерія Сушкевича до менеджерів, тренерів, масажистів та лікарів. Спорт для людей із інвалідністю в Україні – це можливість самореалізації. Майже для всіх паралімпційців спорт – це їхня основна робота, можливість заробляти гроші та чогось досягнути в житті», – додав Андрій Демчук

Паралімпійська збірна України продемонструвала справжню жагу до перемоги. Однак питання того, чи сприятиме це належній увазі держави до потреб спортсменів із інвалідністю та налагодженню тренувального процесу, залишається відкритим.

«Ще до виступу паралімпійців було прийняте рішення щодо зрівняння оплати спортсменам паралімпійської та олімпійської збірних до 2018 року. Першу частину постанови уряд уже виконав – всі паралімпійці отримали призові: за золото 40 тисич доларів, за срібло – 26 тисяч, за бронзу – 18 тисяч», – підсумувала Наталія Гарач.

Ресурсний центр ГУРТ