Основні висновки загальнонаціонального опитування за результатами президентських виборів в Україні. Травень 2019 року

У звіті представлено основні результати останнього опитування громадської думки, проведеного Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) в Україні. Опитування провели з 19 травня по 1 червня 2019 року після другого туру президентських виборів 2019 року. В опитуванні взяли участь 2003 респондентів з усієї України, за винятком окупованих територій Донецької та Луганської областей, а також Автономної Республіки Крим. Результати були зважені за регіоном, віком та статтю і є репрезентативними для дорослого населення України. Похибка вибірки становить ±2,19%. Польову роботу та обробку даних за результатами опитування проводив Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). Там, де це доречно, дані порівняно з результатами опитування IFES, яке провів КМІС із 8 по 30 грудня 2018 року, із загальнонаціональною репрезентативною вибіркою у 2004 респондентів.

Українці переважно позитивно оцінюють проведення президентських виборів 2019 року й демонструють більш позитивне ставлення до демократії та виборів в Україні

• В цілому українці вважають, що президентські вибори 2019 року були вільними й чесними. Значна більшість стверджує, що вибори були або повністю вільними й чесними, або достатньо вільними й чесними, однак з деякими порушеннями (51% українців вважають, що вибори були повністю вільними й чесними, а 34% – достатньо вільними й чесними). Дуже мало хто вважає, що вибори відбулися з порушеннями, які могли би поставити під сумнів достовірність їхніх результатів (4%), або що вибори взагалі не були вільними й чесними (3%). Позитивна оцінка виборів залишається переважно незмінною в усіх регіонах, що свідчить про те, що українці значною мірою вважають вибори чесними й такими, що відбулися на належному рівні.
• Успішне проведення виборів призвело до більш позитивного ставлення до демократії як кращої політичної системи для країни. Переважна більшість (52%) опитаних стверджує, що демократія є кращою, ніж будь-яка інша форма правління. Цей показник збільшився на 8% у порівнянні з опитуванням, проведеним напередодні президентських виборів. Для меншої кількості респондентів неважливо, яка форма державного устрою в країні (20%), а ще менше переконані, що в певних ситуаціях кращим є недемократичний уряд (16%). Українці на сході країни ставляться до бажаної форми правління більш неоднозначно, ніж їхні співгромадяни з інших регіонів, проте все одно 41% на сході вважають, що демократія є кращою, а для 35% немає значення, якою є форма правління країни.
• Опитування також свідчать про покращення ставлення до стану демократії в Україні. 38% вважають, що Україна – це демократія, що на 11% більше, ніж до проведення виборів. Є певні відмінності в ставленнях до стану демократії за віком і регіоном. Молоді українці значно частіше заявляють, що країна є демократичною, порівняно з іншими віковими групами: більшість опитаних до 25 років стверджує, що країна є демократією (58%). Водночас українці на сході значно менше схильні вважати Україну демократичною державою: тільки 17% переконані, що Україна – демократія, тоді як 49% вважають інакше.
• Українці все частіше вважають голосування важливим і вбачають у ньому спосіб впливу на можливі зміни у країні, однак все ще не довіряють політикам для впровадження цих змін. Порівняно з опитуванням напередодні президентських виборів більш поширеною стала думка про те, що голосування дає можливість людям в Україні впливати на прийняття рішень (60%, на 22% більше), що виборці відіграють певну роль у вирішенні проблем в Україні (44%, на 16% більше) і що такі люди, як вони, можуть впливати на рішення, які приймає уряд (32%, на 10% більше). Окрім цієї тенденції менш поширеною стає думка про те, що «не має значення, хто як голосує, нічого не зміниться» (43%, на 21% менше). Хоча голосування тепер частіше розглядають як можливість впливу з боку звичайних людей, серед українців все ще панує недовіра до політиків. 74% опитаних згодні, що політики не розуміють людей в Україні (жодних змін порівняно з результатами попереднього опитування), і лише 12% погоджуються, що політикам можна довіряти і що вони можуть виконувати свої обіцянки (на 2% більше).
• Результати аналізу конкретних аспектів виборів свідчать про помітне покращення у ставленні й поглядах на виборчий процес порівняно з результатами попереднього опитування. Українці здебільшого стверджують, що вони проінформовані про виборчий процес (84%, на 13% більше), що вони відчувають себе захищеними під час голосування на виборах (84%, на 13% більше), що результати виборів точно відображають волевиявлення громадян (82%, на 54% вище), а також що вибори проводять належним чином (78%, на 17% більше). У громадян усе ще лишаються сумніви в об’єктивності висвітлення новин у ЗМІ: лише 46% респондентів заявили, що національні ЗМІ забезпечують об’єктивне висвітлення передвиборчих кампаній партій і кандидатів.
• Українці все частіше оцінюють доброчесність виборів і роботу виборчих дільниць позитивно – порівняно з результатами опитування напередодні президентських виборів. Більшість українців стверджує, що підрахунок голосів відбувається належним чином (49%, на 24% більше), що журналісти забезпечують об’єктивне висвітлення виборів (44%, на 10% більше), а члени виборчих комісій є доброчесними (37%, на 15% більше). Незважаючи на те, що ці показники ще можуть рости, результати президентських виборів 2019 року свідчать, що громадська думка щодо якості виборів вже почала змінюватися.
• Зрештою, президентські вибори 2019 року свідчать про більш позитивне ставлення громадян до роботи Центральної виборчої комісії (ЦВК). Це значне досягнення, однак варто брати до уваги великий відрив переможця виборів від кандидата, що зайняв друге місце, і малу кількість виборчих спорів. Більшість українців висловлюють або велику, або достатню довіру до ЦВК (71%). Цей показник на 30% вищий за результати опитування напередодні виборів. Значно менше респондентів мають низький рівень довіри або взагалі не довіряють ЦВК (20%, на 23% менше).

Більшість українців мають достатньо інформації про вибори, а молодь і старше покоління обирають різні джерела інформації

• Більше половини (55%) українців бачили, чули або читали інформацію про виборчий процес або процес підготовки до виборів. Хоча рівень обізнаності щодо інформації однакова серед респондентів із різними статтю і віком, є деякі відмінності за регіонами. Значно менше українців на сході (43%) повідомили про те, що чули, читали або бачили будь-яку інформацію про вибори, порівняно з іншими регіонами країни. Крім того, обізнаність із інформацією напередодні виборів була вищою серед тих, хто висловлює більшу зацікавленість в політиці та виборах, ніж серед тих, хто менш зацікавлений. Це свідчить про те, що зацікавлені люди, найімовірніше, шукатимуть цю інформацію, на відміну від тих, хто не зацікавлений.
• Ті, хто чули інформацію про вибори, заявили, що ця інформація стосувалася різноманітних тем, зокрема виборчих процедур, перевірки списку виборців, мотивації голосувати, змінювати місце голосування і подавати заявку на голосування за місцем перебування. Українці значною мірою вважали цю інформацію корисною, а більшість оцінила цю інформацію як дуже або дещо корисну.
• Телебачення лишається найпоширенішим джерелом для отримання інформації про вибори та ЦВК, хоча молодь все частіше використовує Інтернет і соціальні мережі. Загалом 70% заявили, що покладаються на телебачення з метою отримання інформації про ЦВК, хоча цей показник є вищим серед осіб старших 35 років (77%), ніж серед молодших 35 років (54%). Другим найпоширенішим джерелом є Інтернет-ресурси, не пов’язані з ЦВК: 23% використовують ці джерела, аби дізнатися про ЦВК. І, навпаки, використання інтернет-ресурсів більш поширене серед молодих українців: 29% представників молоді використовують їх, аби дізнатися про ЦВК, порівняно з 20% громадян старших 35 років. Найбільше інтернет-джерела використовують наймолодші українці, причому 35% користуються ними, щоби дізнатися про роботу ЦВК. Іншими джерелами для ознайомлення з роботою ЦВК є Інтернет-ЗМІ (16% опитаних), сім’я, друзі й колеги (11%), друковані ЗМІ (10%), радіо (9%) та сторінки у соціальних мережах, не пов’язані з ЦВК (9%). Дуже мало (9%) респондентів зазначили, що не мають ніякої інформації про ЦВК.

Фінансування передвиборної кампанії стає все важливішим чинником вибору громадян, а зловживання адміністративним ресурсом лишається актуальною проблемою на виборах

• Більшість українців (52%) стверджують, що їм важливо отримувати інформацію про фінансування політичних партій і кандидатів для здійснення проінформованого вибору. Це на 9% більше порівняно з результатами опитування напередодні виборів. Крім того, 35% заявили, що знають, що під час президентських виборів 2019 року всі кандидати подавали фінансові звіти до ЦВК та Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), з яких 21% заявили, що бачили ці звіти.
• Згідно з результатами опитування, зловживання адміністративним ресурсом лишається проблемою на виборах в Україні. Ознайомившись із переліком семи видів діяльності, які можна вважати зловживанням адміністративним ресурсом, 29% заявили, що вони бачили щонайменше однин із них під час виборів 2019 року, а 63% чули щонайменше про один такий випадок. Це свідчить, що зловживання публічними ресурсами є доволі поширеним і, як і раніше, лишається актуальним питанням, що потребує вирішення на майбутніх виборах. Незважаючи на це, випадки зловживання адміністративним ресурсом переважно не впливають на оцінку ефективності процесу виборів або управління виборчим процесом.
• Результати опитування свідчать, що випадки підкупу голосів – окремих громадян або громад – не були поширеними під час виборів. Тільки 2% українців повідомили, що їм або комусь у їхній сім’ї запропонували подарунок або гроші, аби вони проголосували за кандидата під час першого туру президентських виборів 2019 року, і лише 8% зазначили, що мають таких знайомих у своїй громаді. Серед тих, хто отримав таку пропозицію, більшість відзначили, що отримали гроші в обмін на свій голос. Крім того, лише 3% повідомили про випадок, коли кандидат запропонував подарунок громаді під час виборів, щоб спробувати завоювати довіру виборців. Ці результати свідчать, що випадки підкупу виборців під час президентських виборів були поодинокими, однак це може змінитися на парламентських виборах, де кандидати мають більше зв’язків на місцевому рівні.

Відкритість до інтеграції маргіналізованих груп населення у політичний процес в Україні

• Опитування демонструє, що посилюється підтримка запровадження спеціальних заходів, спрямованих на підвищення участі жінок у політиці. 62% підтримують запровадження заходів для посилення участі жінок у політиці, і лише 18% виступають проти таких заходів. Підтримка таких кроків зросла на 8% з часу проведення останнього опитування. Жінки більше підтримують такі заходи, ніж чоловіки: рівень підтримки становить 68% серед жінок і 54% серед чоловіків. Молодь також підтримує їх дещо менше: 53% громадян віком до 30 років та 72% старших 60 років підтримують ці заходи.
• 64% українців не вважають гендер важливим фактором, що впливає на волевиявлення. За умови конкуренції між кандидатом і кандидаткою з однаковою кваліфікацією, 64% вважають, що між цими кандидатами немає різниці, тоді як 17% віддали би свій голос за жінку, а 15% – за чоловіка. Хоча і чоловіки, і жінки здебільшого відповіли, що немає різниці, яку стать має кандидат, значно більше жінок, ніж чоловіків, стверджують, що вони би голосували за жінок-кандидатів (21% жінок, 13% чоловіків).
• Опитування вказало на високий рівень підтримки участі людей з інвалідністю у виборчому процесі. Українці погоджуються, що люди з інвалідністю повинні мати такі самі виборчі права, як і інші громадяни (95%), і що для людей з інвалідністю важливо брати участь у виборах (95%).
• Наразі літні виборці та виборці з інвалідністю можуть голосувати вдома, однак є ініціативи поліпшити доступ до виборчих дільниць, щоби ці виборці могли голосувати і на виборчих дільницях. 40% українців стверджують, що варто гарантувати обидва варіанти голосування, тоді як 35% вважають, що голосування вдома є кращим варіантом, а 19% підтримують забезпечення кращого доступу до виборчих дільниць. Загалом 59% респондентів вважають, що виборці з інвалідністю повинні мати кращий доступ до виборчих дільниць.
• У разі конкуренції між кандидатом з інвалідністю й кандидатом, який не має інвалідності, більшість українців стверджують, що наявність інвалідністю не вплине на те, як вони будуть голосувати. 70% відзначають, що їм не важливо, має кандидат інвалідність чи ні, під час голосування на цих виборах. Це свідчить, що українці готові обрати кандидата з інвалідністю на виборну посаду, однак професійні якості таких кандидатів будуть важливішими під час здійснення вибору.

Опитування демонструє підтримку політичної участі внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в українській політиці. Загалом 71% згодні й 19% переважно згодні, що ВПО, які живуть у новій громаді, повинні мати можливість брати участь як виборці на місцевих виборах за місцем свого проживання. 66% згодні і 22% переважно згодні, що ВПО у своїй громаді повинні брати участь у вирішенні питань, які впливають на їхні нові громади, наприклад у громадських слуханнях. Хоча підтримка доволі висока у всіх регіонах України, найвищий показник підтримки лишається у східних і південних частинах країни, які є найближчими до окупованих територій Донецької й Луганської областей і мають найбільшу кількість ВПО.

Джерело: ifesukraine.org[1]