НАВЧАННЯ БЕЗ ПРАВА НА САМОСТІЙНІСТЬ?

НАВЧАННЯ БЕЗ ПРАВА НА САМОСТІЙНІСТЬ?
10 Червня 2021
Друкувати цю новину

У Дніпрі обсудили проблеми захисту прав жінок з інвалідністю.

Минулого четверга, 3-го червня 2021 року, в круглій залі Дніпропетровської облдержадміністрацій пройшов круглий стіл «Різноманіття. Рівність. Єдність» в рамках проєкту, який реалізовує «ВГО «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» за підтримки Українського жіночого Фонду та фінансування Уряду Канади та в співпраці з регіональним партнером ГО «Центр соціальної адаптації людей з інвалідністю «Океан добра».

Представниці органів державної влади і місцевого самоврядування, громадські діячки і активістки зібрались разом, щоб зрозуміти, чому на Дніпропетровщині ще й досі жінки та дівчата з інвалідністю обмежені в своїх правах на освіту та економічну незалежність.

До обговорення командую організаторів та організаторок було запропоновано два блоки питань – реалізація права на освіту та економічні можливості для жінок та дівчат з інвалідністю, а також жінок, які виховують дітей з інвалідністю.

СПРОБУЙ ПОДОЛАЙ

Хоча на сьогодні на Дніпропетровщині зроблено багато системних змін з організації безбар’єрних середовищ, ситуація все ще далека від задовільної.

Зокрема, не вирішене питання архітектурної доступності більшості шкіл (які до речі, окрім свого головного призначення, на період виборів стають ще й виборчими дільницями, а, відтак, люди з інвалідністю та інші маломобільні групи населення автоматично обмежуються в своєму виборчому праві) – повідомила під час свого виступу Ольга Волкова, голова ГО «Центр соціалізації людей з інвалідністю» Океан Добра» (член НАІУ). Так само, відсутня архітектурна доступність і в закладах професійної технічної освіти та більшості вищих навчальних закладів регіону. «Батьки та матері дітей з інвалідністю мають щодня на руках заносити дітей до аудиторій, долаючи сходи кількох поверхів» – додала пані Ольга.

МАМА НА ДВІ СТАВКИ

Проте, фізичні перешкоди – не єдиний бар’єр для людей з інвалідністю, які роблять неможливим отримання освіти. На сьогодні в Україні загалом, і на Дніпропетровщині зокрема, відсутні такі фахівці, як асистент дитини з особливими освітніми потребами. А це означає, що навіть якщо мама дитини з інвалідністю подолає всі фізичні перешкоди, відстоїть черги в усіх інстанціях отримає висновок та рекомендації інклюзивно-ресурсного центру (яких у Дніпрі всього 2 замість потрібних, без асистента дитина не зможе відвідувати навчальний заклад і отримувати освіту в інклюзивному класі. «Мета інклюзивної освіту – надати можливості навчатись всім діткам. Однак, у нас є ще одне завдання – звільнити час мами дитини з інвалідністю, дати їй можливість вийти на роботу або зайнятись підприємництвом. В решті решт, дати їй можливість відновити сили. А зараз ми маємо ситуацію, коли мами стають асистентом дитини в школі, щоб дитина могла навчатись. Але проблеми матерів ми так не вирішемо» – зауважила Наталія Алєксєєва, голова громадської організації матерів дітей з інвалідністю «Ангел детства».

«Асистент дитини з особливими освітніми потребами – абсолютно необхідна ланка в організації інклюзивного навчання, проте на сьогодні відсутня нормативно-правова база, система розрахунку заробітної плати таким фахівцям, а також система навчання таких вкрай важливих соціальних працівників» – зазначила Оксана Олешко, завідувачка сектору загальної та середньої освіти відділу освітньої діяльності управління освіти департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради

Серед інших проблем в питанні організації інклюзії учасниці обговорення виокремили низький рівень оплати праці соціальних працівників, відсутність достатньої кількості підготовлених фахівців (денний догляд, соціальна няня, персональний супровід), відсутність знань у представників влади про те, як формувати бюджети з урахуванням потреб людей з інвалідністю та залишення взагалі поза увагою такого напрямку, як позашкільна освіта.

ВІДУЧИЛАСЬ – СИДИ ВДОМА

Та навіть тоді, коли будуть вирішені ці питання, ми зіштовхнемося з іншою великою проблемою – працевлаштуванням дівчат та жінок з інвалідністю. Наразі в Україні немає національної програми соціальної інтеграції та самореалізації людей з інвалідністю. А це означає, що після закінчення навчального закладу дівчата та жінки з інвалідністю практично не мають шансів працевлаштуватися або зайнятись підприємництвом, бо ані облаштованих робочих місць, ані будь-якої подальшої підтримки для розвитку підприємницьких навичок державою не передбачено. Роботодавці не розуміють, на які роботи запрошувати людей з інвалідністю, а люди з інвалідністю або працюють на низькооплачуваних посадах, або лише формально знаходяться в штаті підприємств. Про такі проблеми говорила під час свого виступу Тетяна Сальнікова, начальниця відділу організації сприяння працевлаштуванню Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

ВИХОДУ НЕМАЄ?

Вирішення всіх цих непростих питань можливе лише за умови об’єднання зусиль громадськості, чиновників та самих дівчат та жінок з інвалідністю і мам дітей з інвалідністю. Тому ще під час круглого столу учасницями було вирішено створити дві робочі групи, які займуться підготовкою пропозицій щодо сприяння реалізації прав жінок і дівчат з інвалідністю на освіту і на працевлаштування відповідно. То ж найближчим часом ми очікуємо новин про перші збори і початок роботи цих команд і віримо, що спільними зусиллями зробимо великий крок на шляху розвитку сучасного цивілізованого суспільства в Україні.

Ольга Волкова

  Категорія: