«Наша пекарня — це соціальне перехрестя». Як у Вінниці працює інклюзивний бізнес

16 Грудня 2019 Друкувати цю новину
Колектив пекарні

Колектив пекарні

Оксана навчалася у спецшколі. Потім вступила до ліцею на кухарку-кондитера. Але навіть з дипломом про його закінчення дівчина не змогла знайти роботу. В Оксани затримка психічного розвитку. Її мама каже, що з такими людьми ніхто не хоче возитися.

З часом Оксані пощастило знайти для себе заняття у притулку для безхатніх тварин. Вона доглядала за собаками, натомість отримувала 400 гривень допомоги: «Якщо ваша донька не хоче, вона може не приходити сюди. Ми все одно будемо давати їй ці гроші, як допомогу», — говорили керівники притулку. Але Оксана хотіла чимось займатися, тому з великим задоволенням приходила на «роботу» до того дня, поки від її послуг не відмовилися повністю.

Знову безперервне сидіння вдома. А потім, гортаючи одну з місцевих газет, бабуся дівчини натрапила на оголошення: «У Вінниці відкривається інклюзивна пекарня GoodBread. Йде набір персоналу». Оксана прийшла на співбесіду, і залишилася. Вже два роки дівчина працює помічницею пекаря і допомагає випікати пиріжки.

«Рідні вдома нахвалюють її випічку»

— Ксеня сильно змінилася. Стала більш дорослою, самостійною, — розповідає мама дівчини Наталя. — Раніше для неї було стресом спілкуватися з незнайомими людьми, тепер вона набагато легше погоджується йти на контакт. Коли потрібно щось зробити вдома, вона більше не чекає, коли хтось допоможе, а просто бере і робить. В Оксани стало набагато краще з математикою, вона може рахувати гроші і продавати випічку. Нічого цього раніше вона робити не могла.

Оксана

Оксана

На роботу Оксана приходить після п’ятнадцятої. Одягає фартух і займає своє робоче місце на касі: «Добрий день! — вітається продавчиня через віконце з покупцями. — Що вам запропонувати?».

Однією з колег Оксани є Анна. У неї також затримка психічного розвитку. Раніше Ані взагалі було складно будь-що робити, а тепер дівчина готує різні начинки та допомагає наповнювати ними пиріжки. Під час нашої зустрічі Аня сказала, що на роботі їй дуже подобається, а рідні вдома нахвалюють її випічку.

Власницею пекарні є Інга Гончарук. Проблема соціалізації людей з розумовими порушеннями завжди була для неї близькою, бо у її сестри Олі — аутизм. Оля також працює у GoodBread. Два роки тому вона і слова не могла промовити до незнайомої людини, була імпульсивною, а зараз Оля має рівень адаптації, коли може самостійно займатися продажем випічки.

— Мама завжди хотіла допомогти моїй сестрі. Пробувала різні методики, які не давали результату. А потім вона побачила новину про київську пекарню GoodBread, де більшість працівників — люди з інвалідністю, і спеціально зареєструвалася на фейсбуці, щоб зв’язатися з власником та перейняти їхній досвід. Невдовзі ми придбали франшизу і відкрили GoodBread, але вже у Вінниці, — каже Інга Гончарук.

Без наставництва нічого не буде

Вінницький заклад працює, як звичайна пекарня. У ній немає спеціального обладнання, на якому працюють люди з інвалідністю, немає тут і великих банерів про те, що заклад інклюзивний.

Інга Гончарук, власниця пекарні

Інга Гончарук, власниця пекарні

Можливо єдина відмінність пекарні від інших полягає в тому, що в ній використовується особлива методологія роботи. Лікувальний педагог Дар’я Масло проводила тренінги, на яких навчала персонал пекарні правильно співпрацювати з людьми, що мають інвалідність.

— Важливо було пояснити персоналу закладу, що люди з інвалідністю також хочуть працювати. Вони можуть це робити, але ми маємо створити для них певні умови, — розповідає Дар’я Масло. — У такій пекарні, крім основних обов’язків, на плечі працівників лягає велика відповідальність за тих, хто працює поряд. Люди з інвалідністю потребують наставництва, і якщо його не буде, нічого хорошого вони робити також не будуть.

Дар’я говорить, що коли люди з інвалідністю починають працювати, задачею супроводжуючих пекарів стає контроль їхнього фізичного та психоемоційного здоров’я. У таких людей є певні нюанси: вони швидко втомлюються, не все розуміють і до кожного з них потрібен особливий підхід.

Дар'я Масло, лікувальний педагог. Фото з її фб-сторінки

Дар'я Масло, лікувальний педагог. Фото з її фб-сторінки

— Під час тренінгу колектив мав зрозуміти, з чим кожному з них доведеться зіткнутися під час роботи, і що їхні нові колеги є доволі чутливими до всього людьми, — продовжує Дар’я Масло.

Школярі дивуються «незвичним» пекарям

На думку власниці пекарні Інги Гончарук наше місто чудово підходить для втілення інклюзивних проєктів. Вінничани добре реагують на незвичайних працівників пекарні та легко пробачають, якщо, наприклад, їх довго обслуговують або дають не той пиріжок.

— Хтось міг би відмовитися від роботи з такими людьми, а я не уявляю пекарні без них, — продовжує Інга. — Я б могла працювати і в інших галузях, але саме тут ми хочемо створити мікросоціум та умови для їхнього розвитку.

Коли пекарня лише відкрилася, її незвичні працівники виконували тільки елементарні функції — миття посуду, викладка випічки на вітрину, і навіть це робили під наглядом супроводжуючих. Тепер вони вже призвичаїлися до роботи, тому нерідко їх залишають у закладі одних.

— Якщо у людини щось падає, а ти постійно за нею це підіймаєш — прогресу не буде. Дійсно, залишитися наодинці — для них є певним стресом. Але тільки таким чином вони можуть вчитися, — розповідає Інга.

Поряд із закладом розташувалася школа. Тому великим відсотком клієнтів пекарні є саме школярі. Олександр Подвойський, партнер Інги по бізнесу, говорить, що діти іноді з великою цікавістю роздивляються незвичних працівників. Деякі навіть запитують, чому вони так незвично поводяться.

Олександр Подвойський, партнер пекарні

Олександр Подвойський, партнер пекарні

— Я спокійно пояснюю школярам, що є люди, які по-іншому сприймають навколишній світ, — розповідає Олександр. — Ми хочемо, щоб люди з вадами підтягувалися до суспільства, а суспільство тягнулося до людей з вадами. Наша пекарня — це місце зустрічі. Таке собі соціальне перехрестя.

Їхній дім буде переміщатися

Свої подальші плани Інга Гончарук пов’язує саме з інклюзивністю. Розглядає варіант запуску кав’ярні, де частина працівників буде з ментальними порушеннями. Але поки що не впевнена, що її сестра Оля готова до контакту з великою кількістю незнайомців.

Інша ідея — придбати трейлер, щоб зробити в ньому пересувну пекарню та їздити різними українськими фестивалями. Так люди з інвалідністю будуть подорожувати, знайомитися з іншими та відкриватимуть для себе великий світ.

— У мене немає готових рішень, як реалізувати наступні проєкти. Але я постійно думаю над тим, що потрібно людям з порушеннями для розвитку, — розповідає Інга. — Я бачу, що Олечка боїться подорожей, значить ідея з трейлером може стати правильним рішенням. У ньому вона зможе побачити інші міста і людей, а також не боятися, що у неї не буде прихистку. Просто її дім буде переміщатися. Урешті-решт, я хочу прокачати її до такого рівня, що вона зможе жити без допомоги інших.

20 хвилин

  Категорія:
написати коментар

0 коментарів

Поки немає коментарів

Ви можете бути тим, хто розпочне розмову.

Додати коментар

Ваші дані будуть надійно збережені! Вашу e-mail адресу не буде опубліковано. Також інші дані не будуть передані третій особі.
всі поля обов'язкові до заповнення.