6 квітня 2017 року Національна асамблея людей з інвалідністю взяла участь в роботі Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства під головуванням Міністра соціальної політики України Андрія Реви, за участю Міністра освіти Лілії Гриневич, в.о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, Уповноваженого Президента з прав дитини Миколи Кулеби та інших поважних осіб, де було розглянуто важливу та наболілу тему системи інституційного догляду та виховання дітей і перспективи її реформування в розрізі децентралізації.
Як зазначалося на засіданні комісії, курс України в напрямку європейської інтеграції вимагає перегляду пріоритетів державної політики у сфері охорони дитинства, впровадження кращих світових практик забезпечення та захисту прав дітей. Такі практики базуються на забезпеченні прав і різнобічних інтересів дитини, спрямовані на підтримку сім’ї, створення умова для виховання і розвитку дітей у сім’ї або середовищі максимально наближеному до сімейного.
Метою реформування є зміна системи інституційного (дитячі будинки та інтернати) догляду та виховання дітей на систему, що забезпечує догляд і виховання дитини в сімейному або наближеному до сімейного середовищі. Тобто територіальна громада має вирішувати подальшу долю дитини, котра потрапила в складну життєву ситуацію. В Україні в минулому році запрацювала система патронатних сімей. Але питання це дуже делікатне, вимагає зваженого підходу, аби врахувати всі аспекти змін, гнучкого переходу від інтернату до сім’ї. Тому в комісії над цим працюватимуть не лише фахівці дотичних Міністерств: соціальної політики, освіти, охорони здоров’я, фінансів, а й науковці та представники громадських організацій, котрі опікуються правами дітей–сиріт та тих, хто виховується у дитячих закладах.
Стратегія – сьогодні це лише пропозиції – реформи системи інституційного догляду та виховання дітей, що була представлена Уповноваженим Президента Миколою Кулебою, розрахована на 10 років і передбачає три етапи. Перший – у 2017 році: затвердження плану дій Уряду, внесення змін до законодавства, розроблення фінансових механізмів. Другий – має охопити 2018 – 2020 роки. У цей період, за задумом авторів, затверджуватимуться регіональні плани, розвиток послуг із підтримки сімей; мають припинитися влаштування дітей віком до трьох років та зменшення кількості дітей в інституціях; відбуватиметься трансформація будинків дитини в центри реабілітації.
І третій етап – має охопити 2021 – 2026 роки, власне, сам перехід від інституційного догляду дітей до надання послуг дитині та сім’ї в громаді.
Очікуваний результат: зменшення в 2019 році кількості дітей в інтернатних закладах на 10%; передбачається, що таких закладів з 2019 року також має стати на 10% менше.
Основне завдання і питання не в тому, аби закрити інституційні заклади, а в тому, аби в першу чергу дати дитині сім’ю.
Головні акценти у питанні охорони дитинства щодо виявлення вразливих сімей з дітьми на ранніх етапах та розвивати мережу соціальних послуг базового рівня у громаді для підтримки таких сімей.
По-перше, підтримуючі послуги – робота соціального працівника в громаді, раннє втручання, групи взаємодопомоги; консультпункти при жіночих консультаціях; клініки дружні до молоді;
По-друге, спеціалізовані послуги – сімейне консультування; влаштування до сімейних форм виховання; наставництво; соціальна адаптація до життя з ВІЛ.
І, по-третє, екстрені послуги – кризове втручання; вилучення дитини та направлення в сім’ю патронатного вихователя чи в центр соціальної підтримки.
Також на комісії було представлено дві презентації щодо реформування системи інституційного догляду та виховання:
Презентація Уповноваженого Президента України з прав дитини Миколи Кулеби “Система інституційного догляду та виховання дітей, та перспективи її реформування”
Презентація керівника секції соціальної політики Представництва Дитячого Фонду ЮНІСЕФ в Україні Артура Айвазова “Огляд стратегічного плану співробітництва ЮНІСЕФ – Україна 2018-2020 у контексті поточних реформ, особливо соціальної сфери та реформи децентралізації”.
За інформацією Мінсоцполітики