Собака – поводир в українських реаліях – розкіш чи необхідність? Таким було одне з основних питань, що розглянули присутні на семінарі представники організацій осіб з інвалідністю зору.

У Європі собаки – поводирі не рідкість, та для українців це щось нове й незвичне. Поділитися досвідом з жителями краю до Ужгорода прибув доктор Томаш Межоші з Угорщини.

Приїхав пан Томаш не один, з ним й його найкращий друг Діо – шестирічний лабрадор. Собака – найкращий друг людини, кажуть в народі, та Діо не просто друг. Пес разом з паном Томашем працює в центрі підготовки собак-поводирів у Мішкольці.

Основне завдання Діо – навчити людей з проблемами зору звикнути до чотирилапих помічників. А новоспеченим провідникам продемонструвати набутий досвід у супроводі людини. В Ужгороді ж завдання лабрадора – поділитись досвідом, набутим у Європі з жителями Закарпаття.

Відчути відданість та професіоналізм Діо мали нагоду й журналісти «М-студіо». Певно, вперше в житті коридорами Обласної ради гордо та відважно рухався собака. Пройшовши поруч з Діо кілька метрів, можна відчути його відданість, впевненість в кожному кроці.

Та от навчити поводиря нелегке завдання, – розповідає пан Томаш. Для провідника підходить не кожна порода собак, найкращі в цій справі лабродори, кажуть спеціалісти. Перед Тим, як приступити до роботи, домашні улюбленці проходять цілий ряд тестів, вправ. Адже завдання в них нелегке, пес- поводир не може відволіктись від поставленої цілі.

На семінар прибули люди з вадами зору, представники МНС і кінологи з усієї України. Обговорили учасники семінару й законодавче регулювання .На Закарпатті проживає більше двох тисяч осіб з інвалідністю зору. З них – 164 особи – зовсім незрячі. На сьогодні, для людей з вадами зору існує маса перепон. І як би гірко це не звучало, нерідко чиновники забувають про особливу групу населення. Відтак представникам різноманітніх організацій незрячих доводиться брати ініціативу в власні руки.

m-studio.net.ua